Номер провадження: 22-ц/813/3234/21
Номер справи місцевого суду: 1507/268/2012
Головуючий у першій інстанції Тимошенко І.В.
Доповідач Комлева О. С.
19.05.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Воронової Є.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого 2012 року, постановлене під головування судді Тимошенко І.В., -
У січні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту реєстрації шлюбу, визнання права власності на земельну ділянку.
В обґрунтуванні свого позову ОСОБА_2 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , її майно успадкували в рівних частках її чоловік ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач, як спадкоємець першої черги прийняв спадщину.
В зв'язку з тим, що в документах відрізняються по батькові у документах матері, просив суд встановити, що ОСОБА_3 є рідною матір'ю ОСОБА_2 , встановити факт реєстрації шлюбу між батьками та визнати за ним право власності на земельні ділянки, які належали батькам.
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.
Встановлено, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановлений факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_4 , 1937 ріку народження, померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_5 , 1940 ріку народження, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була проведена 24 квітня 1961 року Червоноармійським бюро ЗАГС Болградського району Одеської області , актовий запис № 22.
Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на земельну ділянку розміром 1,74 га., розташовану на території Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області за призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія РІ № 457917, виданого Болградською райдержадміністрацією 2 січня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2261-т.
Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на земельну ділянку розміром 1,74 га., розташовану на території Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області за призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія РІ № 457918, виданого Болградською райдержадміністрацією 2 січня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2262-т.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , сторона, яка не брала участі у розгляді справі, просить рішення суду першої інстанції, яким вирішено питання про її права, в частині визнання права власності на земельні ділянки скасувати та визнати право власності на 1/2 частину спірних земельних ділянок також за нею, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вона є донькою померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та є спадкоємицею першої черги, яка вважається такою, що прийняла спадщину, тому, що постійно проживала та була зареєстрована зі своїми батьками, до дня їх смерті в будинку АДРЕСА_1 . Однак вона не була залучена до участі у справі, а тому вважає, що рішення суду в частині вирішення питання про визнання права власності на земельні ділянки підлягає скасуванню, та визнанню також за нею по1/2 частині спадкових земельних ділянок, залишених після смерті її батьків.
В іншій частині рішення суду не оскаржує.
У своїх запереченнях, Кубейська сільська рада зазначає, що на підставі по погосподарських книг ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , не проживає з 1992 року, переїхавши до свого чоловіка в будинок АДРЕСА_2 , вважає рішення суду законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не є такими, що підлягають задоволенню. (а.с. 148-149 т. 1).
Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Частиною 5 ст. 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.
На виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні Апеляційного суду Одеської області.
За результатами автоматичного розподілу після створення нового суду визначено головуючого суддю Комлева О.С. зі складом колегії суддів.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 березня 2019 року цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 була прийнята до провадження та призначена до розгляду (а.с. 214 т. 1).
03 липня 2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду витребувано спадкову справу після смерті ОСОБА_2 (а.с. 223 т. 1).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2020 року залучено до участі в якості позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , правонаступників ОСОБА_2 (а.с. 74-75 т. 2).
ОСОБА_8 , представник ОСОБА_6 звернувся до суду з відзивом на апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість та недоведеність доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2020 року витребувано з Кубейської сільської ради копії погосподарських книг, а також копії спадкових справ після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (а.с. 70-73 т. 2).
В судове засідання призначене на 19 травня 2021 року ОСОБА_1 , її представник адвокат Мангул П.М., Бааджи А.Д., представники Кубейської сільської ради, відділу РАЦС Болградського району не з'явилися, були сповіщені належним чином (167-172, 176-179 т. 2).
Від ОСОБА_7 до суду надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутність (а.с. 173-175 т. 2).
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, з урахуванням строку перебування справи у провадженні суду, відкладання розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Враховуючи, те, що учасники даної цивільної справи, які не з'явилися, не надали суду клопотання про відкладення розгляду справи, заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, а також приймати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, в т.ч. і поза межами суду, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим, колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_10 , представника ОСОБА_6 , доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Статтею 376 ЦПК України, передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 - рідний син померлого є спадкоємцем за законом першої черги після смерті свого батька, відповідно до ст. 1261 ЦК України та прийняв спадщину за фактом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, відповідно до ст. 1268 ч.3 ЦК України.
Однак, з таким висновком колегія суддів погоджується не в повній мірі, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6 т. 1).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 7 т. 1).
ОСОБА_3 належала земельна ділянка, площею 1,74 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Червоноармійської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю (а.с. 10 т. 1).
ОСОБА_11 належала земельної ділянка площею 1,74 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Червоноармійської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю (а.с. 14 т. 1).
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого 2012 року встановлено, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_1 , особа яка не приймала участі у розгляді справі, звернулася до суду з апеляційною скаргою (а.с.117- 118 т. 1).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , зазначає, що оскаржуваним рішенням суду її права порушені, з тих підстав, що вона також є спадкоємцем першої черги після смерті свої батьків, так як проживала та була зареєстрована разом з ними в одному будинку з 1992 року та по цей час, що підтверджується копією паспорта (а.с. 33 т. 1).
З матеріалів справи вбачається, що спір виник стосовно спадкового майна, яке належало ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , а саме земельних ділянок.
З пояснень ОСОБА_8 , представника ОСОБА_6 , вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до Червоноармійської сільської ради з тих підстав, що ОСОБА_1 , яка в свою чергу є рідною сестрою позивача не проживала за адресою батьків.
Відповідно до встановлених обставин, ОСОБА_1 є спадкоємцем ІНФОРМАЦІЯ_5 черги після смерті батьків ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що апелянт ОСОБА_1 постійно з 1992 року була зареєстрована за місцем реєстрації ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується паспортом та довідкою про реєстрацію місця проживання (а.с. 10 т. 1, а.с. 100 т. 2).
Суд при розгляді справи не визначив коло спадкоємців після смерті спадкодавців, тобто не вжив відповідних заходів для перевірки наявності інших спадкоємців та розглянув справу за участю неналежного відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.
Оскільки, при вирішенні справи, суд допустився порушень матеріального та процесуального права, а на стадії апеляційного провадження цивільно-процесуальним кодексом не передбачено залучення до участі в справі відповідачів та співвідповідачів, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції розглядаючи справу не встановив коло спадкоємців, розглянувши справу без участі ОСОБА_1 , яка є спадкоємицею 1 черги після померлих батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
За таких підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині визнання права власності на земельні ділянки, які належали ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в цій частині, оскільки судом не був залучений до участі у справі належний відповідач ОСОБА_1 .
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що правонаступники позивача не позбавлені права на звернення до суду із позовною заявою до належного відповідача з урахуванням вимог щодо предметної та суб'єктної юрисдикції.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого 2012 року в частині визнання права власності на земельну ділянку - скасувати.
Прийняти постанову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку розміром 1,74 га., розташовану на території Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області за призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_3 , а також про визнання права власності на земельну ділянку розміром 1,74 га., розташовану на території Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області за призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_4 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 27 травня 2021 року.
Головуючий ______________________________________ О.С.Комлева
Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк
______________________________________ С.М. Сегеда