Справа № 404/347/21
Номер провадження 1-кс/404/1323/21
26 травня 2021 року м. Кропивницький
Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши матеріали клопотання слідчого СВ Кропивницького РУП ГУ Національної поліції в Кіровоградській області капітана поліції ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12017120020006866 від 15.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст.366 КК України, -
Слідчий звернувся до слідчого судді з вище вказаним клопотанням, відповідно до якого просив:
- накласти арешт на майно, яке на праві приватної власності належить підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить підозрюваній ОСОБА_5 .
На обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження №12017120020006866 від 15.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Так, в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, достатність доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні службового підроблення, тобто, внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а також встановлено достатність доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні привласнення чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України та у вчиненні службового підроблення, тобто, внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
21.05.2021 року ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 України.
У зв'язку із чим, слідчий звернувся до слідчого судді із даним клопотанням та просить накласти арешт на майно, яке на праві приватної власності належить підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить підозрюваній ОСОБА_5 у відповідності до п. п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Накладення арешту обумовлено метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої в результаті вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень.
Слідчий про розгляд справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд клопотання без його участі, вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Прокурор про розгляд справи повідомлявся належним чином, в судове засідання не з'явився.
Згідно з ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Встановлено, що у провадженні Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження №12017120020006866 від 15.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Відповідно до інформаційної довідки від 21.05.2021 року нерухоме майно, а саме квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить підозрюваній ОСОБА_5 .
Арешт майна, відповідно до положень ст. 131 КПК України, є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: п. 1 існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; п. 2 потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться клопотанні слідчого, прокурора; п. 3 може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно положень п. 4 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Відповідно до ч.6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Згідно ч.8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Відповідно до положень ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Так, слідчий звертаючись до слідчого судді з даним клопотанням, вказує, що метою арешту належного підозрюваній особі майна є необхідність забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, тобто посилається на п.4 ч.2 ст. 170 КПК України.
Проте, під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що станом на день звернення до слідчого судді з клопотанням не надано доказів того, що квартира, на яку планується накласти арешт, визнана речовим доказом в рамках даного кримінального провадження, цивільний позов не заявлено, і відповідно, до клопотання цивільного позову не долучено, що суперечить вимогам ч.6 ст.170 КПК України, згідно до якої у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Також, слідчим не встановлено розміру вартості майна, на яке він просить накласти арешт, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , (підозрюваній), в зв'язку з чим визначити співрозмірність завданої шкоди із вартістю майна не надається можливим, що також не відповідає вимогам ч.8 ст. 170 КПК України.
Відповідно до ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт майна повинно містити, зокрема підставу і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу, а також відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Так, слідчим у клопотанні не доведено ризиків, що підозрювана може відчужити вказане у прохальній частині нерухоме майно, належне їй на підставі приватної власності, будь-яких доказів на підтвердження цього факту не надано, та в клопотанні лише зазначено перелік статей КПК України, які регламентують порядок та підстави накладання арешту на майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України.
З аналізу викладених у клопотанні обставин та норм діючого законодавства, вбачається, що слідчим не доведено необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, в даному випадку, не доведено жодного ризику, передбаченого абзацами 1-4 ч. 2 ст. 170 КПК України та слідчим не доведено розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
З наведених підстав, клопотання слідчого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.131,132,170-173,309,372 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання слідчого СВ Кропивницького РУП ГУ Національної поліції в Кіровоградській області капітана поліції ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12017120020006866 від 15.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст.366 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда ОСОБА_1