ЄУН 396/1588/20
Номер провадження по справі 1-кп/387/33/21
28 травня 2021 року смт Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12020120230000383 від 01.06.2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області, зареєстрований АДРЕСА_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта середня-спеціальна, пенсіонер, утриманців не має, рашіше не судимий,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_3
ОСОБА_3 , порушив правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження татяжке тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.286 КК України за таких обставин.
ОСОБА_3 31.05.2020 близько 10 години 20 хвилин експлуатував ( керував) автомобілем марки АЗЛК моделі 412, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності з працездатним, але технічно несправним рульовим кермом у вигляді сумарного люфту в з'єднаннях рульового механізму, складають біля 30 градусів, що не відповідає вимогам п.31.4.2 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 забороняється експлуатація транспортного засобу.
Так, 31.05.2020 близько 10 години 20 хвилин всупереч зазначеного, ОСОБА_8 керуючи автомобілем марки АЗЛК моделі 412, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Покровській в с.Рівному Новоукраїнського району Кіровоградської області, зі сторони перехрестя вул. Центральна та вул. Покровської в напрямку магазину «Будівельник», що знаходиться по вул.Покровська,146, с.Рівному Новоукраїнського району Кіровоградської області. В подальшому ОСОБА_3 грубо порушуючи вимоги п.п.2.3 (б)і (д) Правил дорожнього руху ( п.23 ( б) « бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», п.2.3 ( д) « не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», рухаючись по вулиці Покровській с. Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області, в порушення п.10.4 ( «Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот») був неуважним, не помітив транспортний засіб та не надав дорогу зустрічному транспортному засобу, а саме скутера Ноnda Duo чорного кольору номер шасі ( кузова) НОМЕР_2 без реєстраційного номеру під керуванням ОСОБА_6 та пасажиром ОСОБА_7 , які в цей час рухались по вул.Центральна в напрямку перехрестя вул. Покровська у с.Рівному Новоукраїнського району Кіровоградської області, в результаті чого допустив зіткнення автомобіля АЗЛК моделі 412, реєстраційний номер НОМЕР_1 лівою передньою частиною автомобіля з передньою частиною скутера Ноnda Duo номер шасі ( кузова) НОМЕР_2 без реєстрації.
На підставі викладеного, невідповідність дій водія ОСОБА_8 вимогам п.п.10.1 ( б) ( д), 10.4 ( а) Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталась.
Внаслідок дорожньо- транспортної пригоди водій скутера Ноnda Duo номер шасі ( кузова) НОМЕР_2 без реєстраційного номеру, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкритого багато уламкового внутрішньо суглобового вколоченого перелому дистального епіметадіафізу лівої стегнової кістки з зміщенням відламків, відриву латерального широкого м'язу лівого стегна, забито-рваної рани по передньо-латеральній поверхні лівого стегна в серединій і нижній третині, травматичний геморагічний шок II ступеню, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир скутера Ноnda Duo номер шасі ( кузова) НОМЕР_2 без реєстраційного номеру, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітки багато уламкового внутрішнього суглобового перелому дистального епіметадіафізу лівої стегнової кістки з зміщенням відламків, забитої рани по передній поверхні лівої гомілкової гомілки в верхній третині, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.
В результаті зіткнення, скутер Ноnda Duo чорного кольору номер шасі ( кузова) НОМЕР_2 без реєстраційного номеру під керуванням ОСОБА_6 отримав механічні пошкодження у вигляді удародинамічних ушкоджень в передній його частині та автомобіль марки АЗЛК моделі 412, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 отримав механічні пошкодження у вигляді ударно -динамічних ушкоджень в передній лівій його частині.
В судове засіданні потерпіла ОСОБА_7 не з'явилася про день час та місце судового розгляду повідомлена вчасно, належним чином, причини неявки суду невідомі.
ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся. Надав показання, що 31.05.2020 була неділя та він поїхав з дружиною на базар за покупками. Під'їжджаючи до магазину "Будівельник" він почав здійснювати маневр повороту у ліву сторону та не побачив зустрічного транспорту, а тому виїхав автомобілем на зустрічну смугу руху та скутер, який рухався у зустрічному напрямку здійснив зіткнення із лівою передньою частиною автомобіля.
В судовому засіданні прокурор, захисник, потерпіла та обвинувачений просили досліджувати докази в порядку передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України. У судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового розгляду, що вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, якщо суд визнає недоцільним дослідження доказів у порядку передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України. Крім того суд роз'яснив обмеження апеляційного оскарження в разі встановлення зазначеного порядку дослідження доказів.
Переконавшись у добровільній позиції учасників кримінального провадження, суд у порядку передбаченому ч.3 ст.349 КПК України дослідив документи, які характеризують особу обвинуваченого, а також досудову доповідь органу пробації, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі, оскільки фактичні обставини сторонами не оспорювалися, а відповідачами не визнавалися позовні вимоги цивільного позову у зв'язку з їх неналежністю.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про наявність складу злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а вина ОСОБА_3 у порушенні правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження татяжке тілесне ушкодження доведена повністю. Його дії судом кваліфікуються за ч.2 ст.286 КК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
При обранні обвинуваченому виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_3 , обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до класифікації тяжких, по місцю проживання характеризується позитивно, пенсіонер, одружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий. Крім того суд враховує і відомості досудової доповіді відносно особи обвинуваченого, а саме ОСОБА_3 раніше не судимий, вину у вчинені злочину визнав повністю та щиро розкаявся. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб , оцінюється як середній. Ймовірність виправлення обвинуваченого без позбавлення волі цілком можлива.
Обставини що пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, що обтяжують покарання передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе за умов без ізоляції від суспільства, а тому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі в межах санкції передбаченої ч.2 ст.286 КК України із застосування ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки саме таке покарання на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Також суд вважає необхідним призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк, оскільки ОСОБА_3 допустив грубе порушення правил дорожнього руху, що спричинило потерпілим ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження та ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про стягнення майнової та моральної шкоди, суд доходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.
Частиною 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/1313444, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» 02 вересня 2019 року, цивільно-правова відповідальність обвинуваченого за шкоду, заподіяну життю у розмірі 200000 грн. була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», яка є відповідачем.
Зазначена вище ДТП сталася в період дії даного договору страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, між потерпілими та обвинуваченим виникли деліктні зобов'язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим, відповідальність якого застрахована в силу положень п.1.4 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме страховою компанією існували договірні зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Відповідно до ст. 22 зазначеного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Суд зазначає, що обвинувачений дійсно повідомив Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про страховий випадок 03.06.2020, що підтверджено квитанцією АТ "Укрпошта" від 03.06.2020 та описом вкладеного про направлення документів, які стосувалися ДТП.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 04 липня 2018 року, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому у разі невиконання чи неналежного виконання страхувальником обов'язку щодо своєчасного повідомлення страховика про ДТП, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1. статті 38 зазначеного Закону).
При цьому, відповідно до правового висновку, викладеному у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страхової компанії про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку визначеному ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є обов'язковим.
Таким чином, твердження у відзиві Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про те, що потерпіла не зверталася до страхової компанії із заявами про виплату страхового відшкодування, а тому їх позовні вимоги до компанії не підлягають задоволенню, є безпідставним. Водночас Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» не заперечували щодо витрат на лікування потерпілої ОСОБА_6 та зазначили, що враховуючи вартість витрат на лікування 33528,71 грн, що підлягає сплаті потерпілій особі страховиком, розмір моральної шкоди становить - 1676,38 грн тобто 5% від суми витрат на лікування.
Крім того, відповідач Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» отримала позовну заяву, яка містить всі необхідні дані для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування в добровільному порядку. В позовній заяві зазначені реквізити позивачки. Це надавало Товариству з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» можливість звернення до потерпілої для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Однак відповідачем Товариством з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» не надано доказів листування з потерпілою або обвинуваченим з приводу недостатності інформації про ДТП або відсутності доказів отримання шкоди.
За змістом ч.1 ст.1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому витрати на лікування, посилене харчування, сторонній догляд.
Згідно положень ст. 23 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до п. 24.1. ст. 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Виходячи з роз'яснень, наданих у п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) при вирішенні вимог про відшкодування витрат на лікування, посилене харчування та сторонній догляд судам належить виходити з того, що розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
Заявлені вимоги потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування витрат на лікування в сумі 33527,71 грн підлягають задоволенню.
Так, обґрунтованою є сума в 33527,71 грн, яка підтверджена належними доказами, а саме лікарськими виписками №7155, виданою комунальним неприбутковим підприємством "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради", де потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні з 22.06.2020 по 08.07.2020. Зазначені обставини також підтверджуються випискою із медичної карти стаціонарного хворого №2351 від 22.06.2020, виданого комунальним неприбутковим підприємством "Новоукраїнська центральна лікарня" де ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні з 31.05.2021 по 22.06.2020. Також в підтвердження витрати за сплачені ліки та препарати підтверджується наявними в матеріалах справи товарними та касовими чеками.
Отже суми матеріальної шкоди, завданої здоров'ю потерпілій та яка підтверджена документально, має бути стягнута на користь неї, так як повністю покривається лімітом страхової відповідальності та має бути стягнута з цивільного відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія».
Щодо позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, то такі вимоги до задоволення не підлягають так як відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно -правову відповідальність.
Отже звернення з позовом безпосередньо до відповідача ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована, суд розцінює як такі, що суперечить чинному законодавству і правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18, а тому не можуть бути покладені в основу рішення на задоволення заявлених у справі вимог так як ліміт згідно із страховим полісом становить 200000 грн, а майнова шкода заявлена у розмірі 33527,71 гривень.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що позивачем пред'явлено позов до неналежного відповідача, а тому у задоволенні майнової вимоги до ОСОБА_3 необхідно відмовити.
Також позивачка просила стягнути з відповідачів по 50000 гривень моральної шкоди з кожного.
Суд зазначає, що відповідно п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправними діями щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ст. 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в"пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Згідно з п.9 Постанови Пленуму ВС України від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин.
Зважаючи, що внаслідок дій обвинуваченого потерпілій заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що викликало у неї значні травми, що супроводжувались нестерпними болями, які продовжуються до цього часу, тривалий час була прикута до ліжка, не маючи змоги самостійно піднятися та ходити, що порушило звичний режим та спосіб її життя. Також суд враховує, що до цього часу потерпіла при ходьбі має біль у зв'язку із пошкодженням ноги.
Так, відповідно до ст. 26.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зі страховика необхідно стягнути моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Тобто, у цьому випадку розмір такого відшкодування страховою компанією становить 1676 грн 38 копійок. (33528,71 грн. х 5%).
Разом з тим суд оцінює характер та обсяг заподіяних потерпілій моральних страждань, які виразились у погіршенні її стану здоров'я, отримання тілесних ушкоджень, від яких вона лікувалася тривалий час, суд вважає за необхідне розмір моральної шкоди визначити в сумі 50 000 гривень, який відповідає інтенсивності і тривалості психічних переживань позивачки, характеру негативних наслідків, заподіяних діями відповідача та засадам виваженості, розумності та справедливості.
Тому суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» моральну шкоду в розмірі 1676 грн 38 копійок та з відповідача ОСОБА_3 різницю між сумою яка підлягатиме відшкодуванню Товариством з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» та визначеним розміром моральної шкоди в сумі 48323 гривні 62 копійки. В іншій частині позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, так як із змісту позовної заяви моральна шкода оцінена в розмірі 50 000 гривень.
Наявні процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 8174 гривні 20 копійок неолбхіжно стягнути з обвинуваченого.
Доля речових доказів має бути вирішена в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст 1195, 22, 23 ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ст. ст. 17, 100, 124, 128, 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, ст. 62, ст. 63 Конституції України, ст. 5, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (зі змінами та доповненнями внесеними Протоколом № 11 від 11.05.1994 року, Протоколом № 14 від 13.05.2004 року), суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Звільнити ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 ( два) роки , якщо протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_3 , і.н НОМЕР_4 ) на користь потерпілої ОСОБА_6 48323 (сорок вісім тисяч триста двадцять три) гривні 62 копійки компенсації моральної шкоди.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» на користь потерпілої ОСОБА_6 33527 (тридцять три тисячі п'ятсот двадцять сім) гривень 71 копійку матеріальної шкоди та 1676 (тисячу шістсот сімдесят шість) гривень 38 копійок компенсації моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в Кропивницькому відділенні Київського НДІСЕ в розмірі 8174 ( вісім тисяч сто сімдесят чотири) гривні 20 копійок.
Речові докази у справі: автомобіль марки АЗЛК моделі 412, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , поліс страхування №АО/1312444, передано на зберігання ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили залишити законному власнику ОСОБА_3 ; скутер Ноnda Duo чорного кольору номер шасі ( кузова) НОМЕР_2 без реєстраційного номеру, який знаходиться не території Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області - повернути законному власнику ОСОБА_6 після набрання вироком законної сили; історію хвороби №7155 та №2351 спільно з п'ятьма рентгенівськими знімками на ім'я ОСОБА_6 , яка знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів при Новоукраїнському ВП ГУНП в Кіровоградській області повернути власнику після набрання вироком законної сили; історія хвороби №2352 спільно з трьома рентгенівськими знімками на ім'я ОСОБА_7 , яка знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів при Новоукраїнському ВП ГУНП в Кіровоградській області повернути власнику після набрання вироком законної сили; уламки пластику, фрагмент кістки, які знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів при Новоукраїнському ВП ГУНП в Кіровоградській області знищити після набрання вироком законної сили.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження та може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області ОСОБА_9