Справа № 353/73/21
Провадження № 2/353/112/21
27 травня 2021 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Лущак Н.І.,
з участю секретаря судового засідання - Гуцуляк Г.Я.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності, -
Позивач звернулася в суд з позовною заявою, в якій просив визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 . Свої вимоги обґрунтовувала тим, що станом на 01.07.1990 року по АДРЕСА_1 проживали її батьки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і їм на праві власності по 1/2 частці кожному належав житлового будинку та приналежні до нього господарські будівлі і споруди за вищевказаною адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько ОСОБА_2 помер., а ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати ОСОБА_3 (вступила в управління спадковим майном чоловіка, але юридично не оформила своїх спадкових прав). Після смерті матері ОСОБА_3 відкрилася спадщина на все належне їй на день смерті майно, яке вона за життя заповіла позивачу. Позивач прийняла спадщину за заповітом після смерті матері, так як звернулася із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини у шестимісячний термін.
Однак в нотаріальному порядку їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на спадкове домоволодіння.
У зв'язку з вищевказаним, позивач просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак у позовній заяві просила розгляд справи провести у її відсутності.
Представник відповідача - Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в судове засідання не з'явився, однак на електронну адресу надіслав заяву, в якій вказав, що позов визнає та просив справу розглядати у його відсутність.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав:
Судом встановлено, що згідно виписки з погосподарської книги № 4 за 1990 рік Яківської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області (стор 165-166) за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був головою двору, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , числився житловий будинок особовий рахунок № НОМЕР_1 , тип двору колгоспний (а.с. 9). Згідно копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 05.08.2020 року житловий будинок, господарські будівлі та споруди за вказаною адресою побудовані зв період з 1970 року по 1974 року (а.с. 4-7).
Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року, при вирішенні питань щодо визнання права власності на житлові будинки у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності із іншими доказами.
У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 із змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Отже, ОСОБА_2 (батько позивача) та ОСОБА_3 (мати позивача) належало майно колгоспного двору, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно копії свідоцтва про одруження ОСОБА_2 (батько позивача) та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.03.1963 року (а.с. 15) і ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народилася дочка ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 16).
Позивач ОСОБА_5 24.11.1989 року уклала шлюб з ОСОБА_6 і після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 16).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 (батько позивача) помер, що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть (а.с. 12).
Згідно ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 р.), який діяв на момент смерті спадкодавця - ОСОБА_2 , для отримання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини, вважались: факт вступу спадкоємця в управління або володіння спадковим майном чи подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
ОСОБА_3 (мати позивача) прийняла спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , оскільки вступила в управління спадковим майном, проживали разом та вели спільне господарство, що підтверджується довідкою Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 191 від 03.02.2021 року (а.с. 8).
Згідно відповідей приватних нотаріусів Тлумацького районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославської Н.В. № 80/01-16 від 08.02.2021 року (а.с. 26) та ОСОБА_8 № 39/01-16 від 15.02.2021 року (а.с. 27), Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області № 81/01-16 від 11.02.2021 року (а.с. 28), спадкова справа після смерті ОСОБА_2 (батько позивача) не заводилась.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 (мати позивача) померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 13). Ще за життя вона посвідчила заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і все те, що буде їй належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 (позивач), що підтверджується копією заповіту від 10.10.2013 року (а.с. 10) та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 35576680 від 30.10.2013 року (а.с. 11).
В силу ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 р.), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України (в редакції 2003 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
Після смерті матері ОСОБА_3 позивач прийняла спадщину за заповітом, оскільки у шестимісячний термін звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 29).
Дані обставини підтверджуються копією спадкової справи № 216/2014 від 20.12.2014 року, заведеної Тлумацькою державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області після смерті ОСОБА_3 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 (позивач) є єдиним спадкоємцем в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину (а.с. 29-55).
Отже, на момент звернення до суду позивач правомірно претендує на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка в свою чергу успадкувала 1/2 частину цього ж домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 .
Позивачу ОСОБА_1 в нотаріальному порядку відмовлено в оформленні спадщини на житловий будинок з господарськими буділями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 , оскільки відсутній правовстановлюючий документ, який би посвідчував право власності на спадкове домоволодіння, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданою державним нотаріусом Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Васильвєвою Н.М. № 406/02-31 від 28.07.2020 року (а.с. 14).
Зазначені обставини перешкоджають позивачу належним чином оформити право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачкою в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За встановлених судом обставин, позов слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При такому вирішенні позову, враховуючи те, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, а саме 608,85 грн. (квитанція № ПН1891511 від 02.02.2021 року (а.с. 18).
На підставі ст.ст. 548, 549, 553 ЦК України (в редакції 1963 р.), ст.ст. 316-319, 391, 392, 1216 - 1222, 1268 ЦК України, керуючись ст. ст. 13, 82, 142, 206, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України (в редакції 2003 р.), п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителькою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 .
Повернути з державного бюджету позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительці АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , сплачений нею по квитанції № ПН1891511 від 02.02.2021 року судовий збір в розмірі 50 відсотків, а саме в сумі 608 (Шістсот вісім) гривень 85 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ГоловуючийН. І. Лущак