Справа № 202/7408/20
Провадження № 2/202/835/2021
Іменем України
26 травня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
головуючої судді Бєсєди Г.В.
за участю секретаря Голобородько О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про визнання договору позики недійсним, -
До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про визнання договору позики недійсним.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що кредитний договір не був ним підписаний, сторони не домовилися про всі істотні умови, визначені законодавством, а сам договір містить несправедливі умови, які суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на погіршення становища споживача, та вказаний договір здійснений з використанням нечесної підприємницької практики. Зазначає, що в спірному договорі відсутні мета отримання та конкретний спосіб надання кредиту, не вказано види забезпечення за кредитом, реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту, тип процентної ставки. Враховуючи наведені обставини, позивач просив суд визнати договір позики недійсним.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивач ОСОБА_1 вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», тобто, мав намір вступити з відповідачем в договірні правовідносини на умовах, визначених Правилами надання грошових коштів у кредит товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Посилалися на те, що сторони на власний розсуд визначили всі умови договору, виклавши їх в чіткій і зрозумілій формі, при цьому, саме позивач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті товариства.
ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надав заяву про розгляд справи без їх участі.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 13.02.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 6533194, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалося передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти у розмірі 4 000 грн. на визначений строк, а позичальник зобов'язувався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми позики.
Договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру.
Договір було укладено згідно з ч.2. ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Відповідно до вищезазначеного порядку, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 Закону.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв'язку, зазначеними заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону правочин не може бути визнано недійсним у зв'язку з його вчиненням в електронній формі. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму, а допустимість електронного документа, як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправления (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Тому, доводи позивача про ненадання інформації про умови кредитування не є такими, з якими закон пов'язує недійсність правочину.
Зі змісту оскаржуваного кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як встановлено в ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Оскільки в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 6533194 вимогам законодавства та про несправедливість його умов, без їх доведення в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, і спростовуються самим змістом договору, суд не вбачає підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Доводи позивача про те, що кредитний договір № 6533194 було укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», так як перед його укладенням, позичальнику не було повідомлено в письмовому вигляді про кредитні умови, судом також не приймається до уваги з огляду на те, що п. 4.2 кредитного договору прямо зазначено, що позичальник підтвердив, що вивчив умови Договору та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, а їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
Правила надання грошових коштів у кредит «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що перед укладенням договору він не був ознайомлений з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагає Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки, звернувшись до ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» з заявкою на отримання кредиту та, підписавши договір, останній засвідчив той факт, що він обізнаний з Правилами, які включають в себе і умови кредитування.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на наведене, приймаючи до уваги вимоги позивача про визнання договору позики, який укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», виходячи із принципу диспозитивності, закріпленого ст. 13 ЦПК України, про те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, надходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про визнання договору позики недійсним- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: Г.В. Бєсєда