Справа №173/2251/20
Провадження №2/173/248/2021
18 травня 2021 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.
при секретареві - Рудовій Л.В.
За участю: позивача - ОСОБА_1 .
Представника третьої особи - Запари Н.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Верхньодніпровська міська рада Дніпропетровської області про визначення місця проживання малолітньої дитини і стягнення аліментів,-
17.12.2020 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом про встановлення місця проживання дитини до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Верхньодніпровська міська рада Дніпропетровської області
21.01.2021 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.
22.01.2021 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовчому судовому засіданні на 11.03.2021 року.
28.01.2021 року позивачем надана уточнена позовна заява про збільшення позовних вимог
11.03.2021 року проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду на 18.05.2021 року.
Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.
18.05.2021 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення
Згідно заявлених позовних вимог за уточненою позовною заявою позивач просить визначити місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини й відповідного віку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: він перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою по справі. Під час спільного проживання у них народилась дитина: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Але відповідачка не записала його батьком дитини і з корисливих мотивів оформила собі статус матері-одиночки. На всі його прохання записати його батьком дитини відповідачка відповідала категоричною відмовою.
Перший час після народження дитини вони спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Даний будинок належить його батькові на праві власності. Він зареєстрував відповідачку та їхню дитини за даною адресою.
Потім їхні стосунки погіршились і відповідачка забравши сина з'їхала до міста Кам'янське. Він перестав бачити дитину. Відповідачка постійно чинила йому перешкоди у побаченнях з сином. На його безкінченні вмовляння записати його батьком дитини, відповідачка не погоджувалась. Тому 31.10.2020 року він звернувся до медичної лабораторії для проходження тесту ДНК. Згідно даного тесту було підтверджено, що він є біологічним батьком їхньої дитини. За даними результатами він мав намір звернутись з відповідним позовом про встановлення батьківства.
Але 31.11.2020 року йому стало відомо, що відповідачка залишила їхнього сина самого вдома і вже протягом трьох днів не з'являється додому.
Віг звернувся до Південного відділу поліції м. Кам'янське про те, що відповідачка покинула сина без догляду дорослих і місце знаходження її невідоме. Працівниками поліції було з'ясовано, що його син - ОСОБА_4 був залишений сам вдома без догляду дорослих і знаходився в занедбаному стані.
30.11.2020 року працівниками СРПП Південного ВП, малолітній ОСОБА_5 по акту органу внутрішніх справ та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину був доставлений до дитячої міської лікарні м. Кам'янське та був госпіталізований.
Працівниками поліції була допитана відповідачка, яка пояснила, що 25.11.2020 року вона залишила сина - ОСОБА_4 на гр. Орлеогно та поїхала в сел. Дніпровське, а повернутись на змогла так як в неї не було грошей. З відповідачкою була проведена профілактична бесіда та складений адміністративний протокол за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Після даного випадку він категорично настояв на тому, щоб відповідачка зареєструвала його батьком дитини. 03.12.2020 року був зроблений відповідний актовий запис № 339 про його батьківство малолітнього - ОСОБА_3 та Заводським районним у місті Кам'янське відділом державної реєстрації актів цивільного тану Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) видане повторне свідоцтво про народження дитини.
Після реєстрації дитини, він вже як офіційний батько, ліг до лікарні з дитиною та пробув там весь час лікування сина. Після виписки з лікарні він забрав сина до себе додому та проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Ним створені всі необхідні умови для належного проживання та виховання дитини.
За період проживання дитини разом з ним мати життям та розвитком їхнього сина не цікавилась, матеріально не допомагала, що й стало підставою звернення до суду.
В судому засіданні позивач позовні вимоги за поданою ним позовною заявою підтримав в повному обсязі за підставами, викладеними в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явилась. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом виставлення інформації на офіційному сайті судової влади. Так як направлені за адресою її фактичного проживання судові повістки повернулись до суду без отримання.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Верхньодніпровської міської ради , в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, пояснивши, що визначення місця проживання разом з батьком буде відповідати інтересам дитини. Оскільки дитина проживає разом з батьком, який її матеріально утримує та виховує і створив належні умови для її розвитку.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах.
В період спільного проживання у сторін народилась дитина: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Батьківство позивача стосовно дитини підтверджується звітом тесту ДНК. Та в повторному свідоцтві про народження дитини позивач записаний батьком дитини.
За доводами позивача судом також встановлено, що відповідачка переїхала з будинку позивача на проживання до міста Кам'янське та в листопаді місяці 2020 року залишила малолітню дитину саму вдома і протягом трьох днів не з'являлась до дитини.
Позивач дізнавшись про цю обставину звернувся до Південного відділу поліції м. Кам'янське про те, що відповідачка покинула сина без догляду дорослих і місце знаходження її невідоме. Працівниками поліції було з'ясовано, що син сторін - ОСОБА_4 був залишений сам вдома без догляду дорослих та знаходився в занедбаному стані.
30.11.2020 року працівниками СРПП Південного ВП, малолітній ОСОБА_5 по акту органу внутрішніх справ та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину був доставлений до дитячої міської лікарні м. Кам'янське та був госпіталізований.
Працівниками поліції була допитана відповідачка, яка пояснила, що 25.11.2020 року вона залишила сина - ОСОБА_4 на гр. Орлеогно та поїхала в сел. Дніпровське, а повернутись на змогла так як в неї не було грошей. З відповідачкою була проведена профілактична бесіда та складений адміністративний протокол за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Після лікування дитини позивач забрав сина до себе додому і з того часу дитина постійно проживає разом з ним. Мати подальшою долею сина не цікавилась та його не відвідувала.
Дані факти підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 .
Так свідок ОСОБА_6 , пояснив суду, що він є батьком позивача. Його син та відповідачка жили разом у його будинку. У них народився син потім відповідачка виїхала від них і двічі забирала дитину. Кожного разу після того як мати забирала дитину, дитина потрапляла до лікарні і лікування дитини здійснював його син. Відповідачка є недбайливою матір'ю. Сина не відвідує, долею його не цікавиться. Дитина проживає разом з ним та батьком. Вони обоє піклуються про виховання дитини та забезпечують її всім необхідним. Він не заперечує проти того, щоб його син разом з онуком проживали в його будинку і створює для цього необхідні умови.
Свідок ОСОБА_7 , пояснила суду, що вона проживає по сусідству з сім'єю ОСОБА_8 . Їй відомо, що мати дитина виїхала невідомо куди. Дитина проживає разом з батьком та дідом, які дитину утримують та виховують. Хлопчик доглянутий та здоровий.
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суд виходить з наступного .
Відповідно до ч. 2.3 ст. 160 СК України - Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України - Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» - Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
З наданих суду доказів встановлено, що позивач у справі забезпечений житлом, проживає разом з сином у будинку свого батька, який не заперечує проти їх проживання у даному будинку.
Згідно наданої характеристики з місця роботи, судом встановлено, що за місцем роботи позивач характеризується позитивно.
Згідно медичного висновку позивач є здоровим.
Відповідно до акту обстеження матеріально побутових умов сім'ї ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що умови для проживання дитини є добрими. Будинок забезпечений електроопаленням, є газова плита, бойлер. Санітарно-гігієнічні умови добрі. Для дитини виділена окрема кімната є два дитячих ліжка, іграшки, одяг.
Відповідно до висновку органу опіки і піклування відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради від 31.03.2021 року визнано за доцільне визначити місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1
Оцінюючи всі надані суду докази в їх сукупності та враховуючи інтереси дитини сторін, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог про визначення місця проживання малолітнього сина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком, оскільки дитина проживає разом з батьком. Позивачем доведено, що саме він бере активну участь у вихованні дитини, створенні належних умов для її всебічного розвитку. Тому визначення місце проживання дитини разом з батьком на думку суду буде якнайбільше відповідати інтересам дитини і її гармонійному розвитку.
Вирішуючи питання про стягнення аліментів з відповідача, суд виходить з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні сторони мають малолітнього сина. За час роздільного проживання дитини з матір'ю, остання не надавала матеріальну допомогу на утримання сина. З чого суд приходить до висновку про порушення прав позивача та малолітньої дитини сторін щодо її матеріального утримання обома батьками до досягнення повноліття.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України - Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 182 СК України - При визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів
4) інші обставини, що мають істотне значення.
2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України - Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом .
Відповідно до ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789 ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи, що позивач просить стягнути аліменти з відповідача в частці від заробітку (доходу) відповідача, тобто позивачем обраний саме такий спосіб захисту порушених прав, тому суд вважає, що аліменти на утримання дитини повинні бути стягненні у визначений позивачем спосіб. Так як спосіб стягнення аліментів у відповідності до норм Сімейного кодексу України обирається стягувачем.
При визначенні розміру аліментів судом враховується: матеріальний стан сторін, відповідач на даний час не працює, проте є особою працездатного віку та має можливість працювати та матеріально утримувати дитину. Доказів про отримувані прибутки, наявність інших утриманців та інші обставин, які враховуються при визнані розміру аліментів, сторони суду не надали.
За даних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню і з відповідача на ім'я позивача підлягають стягненню аліменти на утримання трьох сина в розмірі ј частини всіх видів заробітку ( доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача за позовними вимогами про визначення місця проживання дитини підлягає стягненню судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп., оскільки судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 908.00 грн., за позовними вимогами про стягнення аліментів. оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за даними позовними вимогами відповідно до положень ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 293 ЦПК України суд,-
Позові вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Верхньодніпровська міська рада Дніпропетровської області про визначення місця проживання малолітньої дитини і стягнення аліментів - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 .
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 17 грудня 2020 року і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 840 грн., 80 коп., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 на користь держави судовий збір в сумі 908.00 грн., за позовними вимогами про стягнення аліментів.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду
Повний текст рішення виготовлений 28.05.2021 року
Суддя Петрюк Т.М.
Направлене до ЄДРСР: 28.05.2021 року
Дата набрання законної сили: 30.06.2021 року