Справа № 635/8300/20 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/2041/21 Доповідач: ОСОБА_2
24 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2021 року у відношенні ОСОБА_7 про відмову в задоволенні клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення,-
Згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 09 квітня 2020 року відмовлено. Суд дійшов висновку про відсутність позитивних змін в особистості засудженого, його ставленні до праці, сумлінності в поведінці, врахував також ту обставину, що засуджений вже був неодноразово засуджений, до ОСОБА_7 вже двічі застосовувалось умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у 2015 році та у 2018 році, після чого він знову вчиняв злочини та був засуджений.
Засуджений, не погоджуючись із прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про умовно-дострокове звільнення. Зазначає, що суд не прийняв до уваги те, що він має два заохочення, режим тримання не порушував, працює в майстерні, до праці ставиться сумлінно. Вважає, що за час відбування покарання довів своє виправлення та бажає реалізувати позитивні плани на майбутнє.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до вимог ч.1.ч. 2 ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Згідно роз'яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання. Застосування до засудженого умовно - дострокового звільнення передбачено дискреційною нормою Кримінального Кодексу України, тобто, не є обов'язком суду, а є правом, яке полягає у попередньому вивченні всіх даних про особу для прийняття правильного, законного рішення, з урахуванням власного внутрішнього переконання. Встановлено, що ОСОБА_7 засуджений вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 09 квітня 2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі. Вирок набрав законної сили 13 травня 2020 року.
Початок строку відбування покарання - 03 червня 2020 року. Кінець строку відбування покарання - 03 червня 2021 року. Згідно характеристики адміністрація виправного центру зробила висновок, що засуджений ОСОБА_7 за час відбування покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, на підставі статті 81 КК України його можливо звільнити умовно-достроково. З матеріалів особової справи вбачається, що засуджений має три заохочення, стягнення відсутні. Разом з тим, судом першої інстанції обгрунтовано враховано, що ОСОБА_7 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів та звільнявся від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, ст. 81 КК України. Натомість, не дивлячись на застосування заходів звільнення від покарання та його подальшого відбування, засуджений належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти корисливі кримінальні правопорушення, що вказує на неефективність та недоцільність застосування таких заходів. Висновки суду першої інстанції про те, що цілі покарання не досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком є вмотивованими. Колегія суддів з урахуванням даних про особу засудженого не встановила достатніх підстав для задоволення його апеляційних вимог.
Судом першої інстанції було враховано зміст позитивної характеристики на засудженого, його працевлаштування, однак зазначене не може бути безумовною підставою для застосування ст. 81 КК України, враховуючи наведені вище обставини, які характеризують в цілому особистість ОСОБА_7 , яка не бажає дотримуватися встановлених заборон, тоді як відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
З урахуванням наведеного апеляційний суд не вбачає достатніх підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання та скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 539 КПК України,колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2021 року у відношенні ОСОБА_7 про відмову в задоволенні клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: