Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 514/551/21
Провадження по справі № 3/514/328/21
25 травня 2021 року смт Тарутине
Суддя Тарутинського районного суду Одеської області Тончева Н.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від відділення №2 Болградського районного ВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку села Красне Тарутинського району Одеської області, проживаючу в будинку АДРЕСА_1 , одружену, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працюючу, не притягувалась до адміністративної відповідальності
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП,
Постановою Тарутинського районного суду Одеської області від 11 лютого 2021 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та закрито провадження по справі.
Однак, з відділення №2 Болградського районного ВП ГУНП в Одеській області на розгляд до Тарутинського районного суду Одеської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Зазначені матеріали відповідно до розділів ІІ, ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814 були зареєстровані в АСДС та розподілені судді Тарутинського районного суду Одеської області Тончевій Н.М..
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №195398 від 20 травня 2021 року, ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній з 26 квітня 2021 року не відвідував заняття у Державному навчальному закладі "Красненський НВК".
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що син не відвідує школу оскільки не бажає вчитись, змусити його вона не може.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Стаття 9 КУпАП регламентує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Обов'язковими ознаками, за наявності сукупності яких діяння визнається правопорушенням, є: об'єкт правопорушення, об'єктивна сторона правопорушення, суб'єкт правопорушення та суб'єктивна сторона правопорушення.
Відповідно до положень ст. 278 КУпАП, посадовою особою при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, серед інших питань, вирішуються питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується факт вчинення адміністративного правопорушення; винність особи, що притягується; обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосудця» № 9 від 01.11.1996 року - докази повинні визнаватися здобутими незаконним шляхом, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини, встановленого кримінально - процесуального законодавства або не уповноваженою на те особою, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Тарутинського районного суду Одеської області від 11 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, звільнено її від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваження та закрито провадження по справі.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №195398 від 20 травня 2021 року, ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній з 26 квітня 2021 року не відвідував заняття у Державному навчальному закладі "Красненський НВК". Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Диспозиція ч. 2 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Однак, як встановлено в судовому засіданні, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення нею дій, передбачених ч. 1 ст. 184 КУпАП закрито.
Тож, до матеріалів справи не додано доказів, які підтверджували б факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення передбаченого саме ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року №12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов'язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину (правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також, згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в т.ч. й за ст. 184 КУпАП, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст. 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.
Тож, з урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, через недоведеність обставин і відсутність належних і достатніх доказів для набуття беззаперечного висновку.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУПАП, оскільки не надано допустимих та належних доказів її вини в скоєнні адміністративного правопорушення.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи зазначені обставини, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, вважаю за необхідне адміністративну справу відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.184 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184, 247, 252, 283,284 КУпАП,
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 провадженням закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Одеського апеляційного суду з дня її проголошення.
Суддя Н.М. Тончева