Справа № 523/8072/21
Номер провадження 3/523/4572/21
"27" травня 2021 р.
Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Кисельов В.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України,
який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 041607 від 27.04.2021 р., 27 квітня 2021 року о 15 годині 12 хвилин в м. Одеса, вул. Паустовського, 11/52 ОСОБА_1 , керуючи т.з. Volkswagen Touareg днз НОМЕР_1 , не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього та червоного кольорів і спеціального сигналу, чим порушив п. 2,4 Правил дорожнього руху України.
В судове засідання з'явився ОСОБА_1 . Вину не визнав. Та зазначив наступне:
27.04.2021 року о 15 год. на Миколаївській дорозі напроти магазину «Таврія-В» його автомобіль був зупинений патрульною поліцейською машиною. До його машини попрямував поліцейський - лейтенант патрульної поліції Одеської області ОСОБА_2 .
Цей поліцейський попросив ОСОБА_1 опустити скло, після чого засунув в салон машини свою голову без маски і з дистанції 30 см., що явно менше соціальної дистанції, розбризкуючи свій слиз по всьому салону, почав роз'яснювати ОСОБА_1 , що попереднє перехрестя (Паустовського) він проїхав на забороняючий сигнал світлофора. ОСОБА_1 зробив йому зауваження, що йому варто було б дотримуватись Постанови Кабміну і неприпустимо спілкуватися з людьми без маски і без дотримання соціальної дистанції. Зауваження його просто розлютило і він сказав, що окрім порушення на перехресті ще ставиться не зупинка по сигналу проблискового маячку.
Неправомірність дій поліцейського Шевченко В.І. доводить запис відеореєстратора ОСОБА_1 .
З якого видно, що перехрестя ОСОБА_1 проїхав на зелений сигнал світлофору. На перехресті поліцейська машина № 5564 знаходилась від мене ззаду - праворуч разом ним очікувала зелений сигнал світлофора протягом 40 секунд не роблячи ніяких спроб зупинити його автомобіль. Після переїзду перехрестя поліцейський автомобіль протягом 30-40 секунд крався позаду ОСОБА_1 , не подаючи ніяких звукових сигналів та вимог по гучномовцю, обігнав ОСОБА_1 і став перед ним. ОСОБА_1 пред'явили претензії, що він не зреагував на проблискові маячки, тим самим не виконав вимогу поліції про зупинку і буду через суд притягнутий до відповідальності по ст. 122 .В такий короткий проміжок часу 40 секунд не було необхідності дивитися назад так як він їхав у своїй смузі «як усі» нікуди не перестроювався, до того ж необхідно було об'їзжати ями ямкового ремонту, для чого необхідно було дивитись вперед, а не назад. Вважає, що вимоги поліцейського про зупинку до нього доведені не були.
Працівниками поліції було безпідставно складено протокол, звинувачення є надуманими та безпідставними.
Просив закрити провадження у справі у зв'язку в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
З'ясувавши обставини та дослідивши докази по справі, суд вважає, що провадження по справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення з таких підстав.
В судовому засіданні було оглянуто наданий ОСОБА_1 відеозапис з відеореєстратора. Відповідно до якого не було чутко ніяких звукових сигналів поліцейських. ОСОБА_1 спокійно вів автомобіль, як перед ним різко зупинився автомобіль патрульної поліції та без зазначення причини зупинки наказав в грубій формі перестроїтись та виконати зупинку в правій смузі.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 62 Конституції Українивстановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Виходячи з принципу верховенства права конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.
При чому ЄСПЛ у справі «AllenetdeRibemont v. France» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчинення адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
За положеннями ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (абз. 1 ст. 251 КУпАП). Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (абз. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається суть адміністративного правопорушення. Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, суб'єктом, який його склав, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб'єктом доказами.
Як вбачаєтсья із протоколу від 27.04.2021р., на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, посадовою особою не надано жодних належних та допустимих доказів. Посилання на записи портативних відеореєстраторів, неможливо уважати об'єктивними доказом у справі, оскільки вказані записи не прикладені до протоколу і в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази сертифікації вищевказаних засобів відеофіксації. Також відсутні свідки події, на яку є посилання в протоколі і які б могли підтвердити обставини якими обгрунтовано твердження про порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху 27.04.2021р.
При таких обставинах, сам лише протокол про адміністративне правопорушення серії ДІ1Р18 №041607 від 27 квітня 2021 року не може бути визнаний об'єктивним доказом у справі.
Така позиція повністю узгоджується із правовою позицію висловленою у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року №489/4827/16а з якої вбачається, що свідчення службової особи інспектора патрульної поліції самі по собі не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.
Інших доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення до суду не було надано. Таким чином, обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №041607 від 27 квітня 2021 року не підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно з ч. З ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Так, у відповідності до сталої практики ЄСПЛ, а саме справи «Надточій проти України»(рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ч. 1 ст. 122-2 КУпАП України закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 122-2, 213, 221, 222, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП України закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: В.К. Кисельов