"07" серпня 2007 р. Справа № 9/380/07
м. Миколаїв
За позовом: Акціонерне товариство відкритого типу “Гілея», 55204, Миколаївська обл., м. Первомайськ, Бульвар Миру, 4
до відповідача: Приватне сільськогосподарське підприємство «ім.. Т. Г. Шевченко» (55243, Миколаївська обл., первомайський район, с. Синюхі Брід, вул. Городня, 2-а)
Суддя Філінюк І. Г.
від позивача: Кузнєцов І.Є. -дор. № 3457 від 14.02.2006р.
від відповідача: Мурзак О. М., дор. 04.07.2007р.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 24.07.2007р., позивач просить суд стягнути з відповідача 181 тону цукрового буряку на суму 35291 грн., 67403,32 грн. вартості ТМЦ наданих на умовах товарного кредиту, 12835,33 грн. пені за прострочення оплати ТМЦ, 8823750 грн. пені за недопоставку цукрових буряків за договором № 76/св від 17.02.2006р.
Відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі.
За згодою сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд -
17.02.2006р. між сторонами було укладено договір №76/СВ на вирощування та постачання цукрових буряків, за умовами якого сторони зобов'язались на основі співробітництва, спільної трудової участі та організації, шляхом використання власного майна, устаткування, фінансових, людських ресурсів, матеріалів, сировини тощо, діяти для досягнення спільної мети, а саме: забезпечення стабільно високого продуктивного виробництва цукрових буряків та досягнення максимально можливих прибутків. Крім того, відповідач (виробник) зобов'язався передати позивачу цукровий буряк, а позивач, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах передбачених договором.
Згідно п.2.10 Договору, завод має право провести попередню оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виробника.
Відповідно до п.2.11 Договору для досягнення мети договору, позивач вправі здійснити поставку товарно-матеріальних цінностей необхідних виробнику для вирощування цукрових буряків (насіння, масивно-мастильні матеріалів, засобів захисту рослин, мінеральних добрив та інше). Найменування, кількість, ціна зазначених товарно-матеріальних цінностей визначається сторонами додатково, та вказується в накладних на їх відпуск. Поставка товарно-матеріальних цінностей виробнику здійснюється на умовах товарного кредиту.
Згідно п.2.12 Договору, за користування товарним кредитом виробник сплачує заводу 24% річних від вартості отриманих, але не оплачених товарно-матеріальних цінностей. Проценти нараховуються і підлягають сплаті з наступного дня після фактичної передачі товарно-матеріальних цінностей і до повної їх оплати або проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою однієї із сторін.
Позивачем було здійснено поставку ТМЦ на умовах товарного кредиту на загальну суму 390484,94 грн., що сторонами в судовому засіданні не заперечується.
Відповідно до п. 2.12 Договору, за користування товарним кредитом Відповідач повинен сплатити 24 відсотки річних від вартості отриманих але не оплачених товарно-матеріальних цінностей, 3 % річних за засоби захисту рослин, насіння цукрового буряку надавалось по безвідсотковому кредиту. Крім того, згідно з Додатковою угодою Відповідачу був наданий цукор в кількості 40 (сорок) тонн по ціні 3900 грн. за 1 тону, із сплатою 20 % (двадцяти) річних від вартості отриманого цукру.
На підставі даного пункту договору та додаткової угоди, позивачем нараховано відповідачу відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 12 835, 33 грн. за період з 16.03.2006р. по 01.03.2007р. ( спр. арк.. 12-15)
Згідно до п. 3.4 договору та п. 2 додаткової угоди, відповідач зобов'язувався в строк до 20 листопада 2006 р. розрахуватися за наданий товарний кредит - цукор, шляхом передачі у власність Позивача цукрового буряку на суму 156 000 грн. 00 коп. за ціною 195 грн. за одну тонну при базисній цукристості 16 %.
Відповідач частково виконав прийняті на себе зобов'язання, щодо розрахунку за отриманий товарний кредит -цукор, здійснивши поставку цукрових буряків в кількості 629,742 тонни за накладною № 806 від 29.12.2006 р. на суму 120 708 грн. 67 коп.
Таким чином, відповідач частково розрахувався за товарний кредит -цукор, і його заборгованість за цукор складає (156000,00 -120 708,67 = 35291,33) - 35 291 грн. 33 коп., що складає 181 тонну цукрового буряку в заліковій вазі з цукристістю 16 %.
За інші товарно-матеріальні цінності надані на умовах товарного кредиту, а також нараховані проценти за користування товарним кредитом, Відповідач, згідно з п. 3.4 Договору, зобов'язувався розрахуватися не пізніше 20 листопада 2006 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача в установі банку, або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою однієї із сторін.
Проте, до закінчення встановленого договором строку, відповідач зобов'язання не виконав, оплату не провів, чим порушив умови укладеного договору.
22 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 935/св купівлі продажу. За умовами даного договору Відповідач продав Позивачу трактор "Т-150К" вартістю 210 000 грн. Даний факт також підтверджується Актом приймання передачі майна від 25 грудня 2006 року.
Відповідно до положень ст. 601 ЦК України, зобов'язання може бути припинене зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Позивачем було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог: вартість проданого трактора "Т-150К" зарахувались в рахунок погашення заборгованості відповідача по поверненню товарного кредиту та сплати відсотків за користування товарним кредитом, а також сторони зарахували заборгованість за договором про перевід боргу з ТОВ «Сальковська Зоря»в сумі 18520 грн.
В результаті проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість відповідача за товарний кредит (без врахування заборгованості за цукор) станом на 03.08.2007р. складає 65 633,73 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків та сторонами не заперечується.
Згідно пп. 2.4, 3.1 Договору відповідач зобов'язався передати у власність позивача 5000 тон цукрового буряку в заліковій вазі, за ціною 195,0 грн. (при базисній цукристості 16%), в строк до 01.11.2006р., на умовах франко-бурякове поле виробника.
Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав.
Сторони умовами пункту 4.3 договору визначили, що у разі порушення умов передбачених п.2.4 договору, виробник незалежно від наявності вини (умислу або необережності), сплачує заводу пеню у розмірі п'яти відсотків від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочки.
Стаття 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Суд вважає доведеним факт неналежного виконання відповідачем умов договору.
На підставі п. 4.4 договору, позивачем нарахована пеня за неналежне виконання умов договору в частині поставки товару, за період з 01.11.2006р. по 01.05.2007р., виходячи з вартості непоставленого товару - 5000 тон на суму 975000 грн., розмір пені складає 8823750 грн.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги, що невиконання умов договору з боку відповідача завдало збитків позивачу по справі, оскільки останній не здійснив переробку продукції, яку мав поставити відповідач, а відповідно і не отримав плануємого доходу.
Крім того, позивач та відповідач є переробниками сільськогосподарської продукції, економічні інтереси яких повинні бути враховані в повному обсязі, як учасників договору, так і учасників господарських відносин на ринку готової продукції, тобто з урахування залежності позивача від виконання сільгоспвиробником умов договору, оскільки невиконання умов договору останнім зводить нанівець економічну діяльність заводу, що в подальшому, неминуче зачіпає інтереси споживачів готової продукції.
Однак, враховуючи, що відповідач є сільгоспвиробником, основним видом діяльності якого є вирощування сільськогосподарської продукції, приймаючи до уваги державну направленість на підтримку вітчизняних сільгоспвиробників, суд, керуючись п.3 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір стягуваної з відповідача пені до 800000,0 грн.
Судом не приймається до уваги посилання відповідача стосовно неукладеності договору, оскілки обставини його підписання, на які посилається відповідач, не доведені належними доказами.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст.44,49,82,,83, 84,85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Ім. Т. Г. Шевченка», (55234, Миколаївська обл., Первомайський район, с. Синюхи Брід, п/р 26000650872130 в Ольвіопольському відділені «Укрсоцбанку», МФО 326018, Код ЕДРПОУ 03764005) на користь Акціонерного товариства відкритого типу “Гілея», (55204, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Бульвар Миру, 4, р/р 26001010300233 в ТОВ “Укрпромбанк» м.Київ, МФО 321228, код ЄДРПОУ 00372173) -65633,73 грн. вартості ТМЦ наданих на умовах товарного кредиту, 12835,33 грн. пені за прострочення оплати ТМЦ, 800000 грн. пені за недопоставку цукрового буряку, 1155,30 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Ім. Т. Г. Шевченка», (55234, Миколаївська обл., Первомайський район, с. Синюхи Брід, п/р 26000650872130 в Ольвіопольському відділені «Укрсоцбанку», МФО 326018, Код ЕДРПОУ 03764005) в доход Державного бюджету України в особі ВДК Центрального р-ну м.Миколаєва (р/р №31118095700006 в УДК у Миколаївській області, КБК 22090200, МФО 826013, код ЄДРПОУ - 23626096) -24344,70 грн. держмита.
4. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя I.Г.Фiлiнюк