17 травня 2021 року Справа № 915/220/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 01125608)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг Компані”, вул. Заводська, 23/26, м. Миколаїв, 54002 (код ЄДРПОУ 40618543)
про стягнення коштів в сумі 68 042, 99 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До господарського суду Миколаївської області звернулось Державне підприємство “Миколаївський морський торговельний порт” з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг Компані” суму заборгованості за договором від 30.12.2013 № 229-Р на суму 60 339, 66 грн., пеню у сумі 4 063, 85 грн., інфляційне збільшення в сумі 2 251, 60 грн. та 3 % річних в сумі 1 387, 88 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
Про розгляд справи відповідач обізнаний, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 64).
В період з 30.04.2021 року по 14.05.2021 року (включно) суддя Олейняш Е. М. перебувала у відпустці.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
1. Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № 229-Р від 30.12.2013 року (з наступними додатковими угодами), укладеного між ДП “Миколаївський морський торговельний порт” та ТзОВ “Метал Стивідорінг Компані”, а саме: порушено зобов'язання щодо оплати відшкодування витрат на утримання технологічних електричних мереж, внаслідок чого позивач просить суд стягнути заборгованість з урахуванням штрафних санкцій. Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 526, 599, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст. 343 ГК України та умовами договору.
2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідачем письмового відзиву по суті спору суду не подано.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
30.12.2013 року між Державним підприємством “Миколаївський морський торговельний порт” (власник мереж) та ТОВ «Нова Європейська Компанія» (користувач) укладено договір № 229-Р (арк. 15-17), предметом якого є взаємовідносини сторін щодо відшкодування користувачем власнику мереж витрат на утримання технологічних електричних мереж власника мереж та відшкодування витрат, понесених власником мереж на ремонт технологічних електричних мереж, через які виконується передача електричної енергії користувачу (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 7.1 договору цей Договір набирає чинності з 01.01.2014 та діє до дати укладання договору оренди технологічних електричних мереж.
До договору між сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 24.12.2014 року, № 2 від 25.12.2015 року, № 3 від 28.07.2016, № 4 від 29.12.2016 року, № 5 від 14.07.2020.
Додатковими угодами № 1 від 24.12.2014 року, № 2 від 25.12.2015 року, № 4 від 29.12.2016 року сторони вносили зміни до п. 2.1 договору щодо зміни розміру відшкодування витрат власника мереж (арк. 18, 19, 21).
Додатковою угодою № 3 від 28.07.2016 сторони договору внесли зміни до нього в частині зміні в преамбулі договору слів “Нова Європейська Компанія” на “Метал Стивідорінг Компані” та викладення у новій редакції роздічу 12 стосовно реквізитів сторін договору (арк. 20).
Додатковою угодою № 5 від 14.07.2020 сторони домовились договір № 229-Р від 30.12.2013 вважати припиненим з 01.07.2020, а в частині розрахунків договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (арк. 22).
Договір та додаткові угоди підписано та скріплено печатками сторін.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4, яка набрала чинності 01.01.2017) розмір відшкодування витрат власника мереж на утримання технологічних електричних мереж за місяць складає 4 020, 72 грн. без урахування ПДВ. ПДВ стягується в порядку передбаченому чинним законодавством України.
Відповідно до п. 2.3 договору розрахунок з власником мереж щодо відшкодування витрат на утримання технологічних електричних мереж здійснюється користувачем на підставі підписаного акту наданих послуг згідно виставленого власником мереж рахунку до 20-го числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до п. 2.5 договору власник мереж залишає за собою право на зміну вартості використання технологічних електричних мереж за цим Договором, письмово повідомивши про це користувача, з подальшим укладенням Додаткової угоди до Договору.
Відповідно до п. 3.1.2 договору власник мереж зобов'язаний щомісяця, до 10-го числа місяця, наступного за звітним складати та видавати користувачу акти наданих послуг та рахунки на оплату.
Відповідно до п. 3.2.1 договору користувач зобов'язаний протягом 2-х робочих днів підписувати та повертати власнику мереж акти наданих послуг.
Відповідно до п. 4.1 договору порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання умов, визначених змістом цього Договору.
Відповідно до п. 7.2 договору одностороння відмова від виконання даного договору (розірвання даного договору) не допускається.
Відповідно до п. 7.3 договору цей договір може бути припинений за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками. Цей договір вважається припиненим з дати набуття чинності відповідної додаткової угоди.
Додатковою угодою № 5 від 14.07.2020 сторони домовились договір № 229-Р від 30.12.2013 вважати припиненим з 01.07.2020, а в частині розрахунків договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (арк. 22).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.03.2019 у справі № 915/1902/18, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2019, задоволено позов Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг Компані”.
Встановлено господарські правовідносини шляхом визнання додаткової угоди № 5 до договору 229-Р від 30.12.2013року між Державним підприємством “Миколаївський морський торговельний порт” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг Компані” укладеною у відповідній редакції, а саме:
Внести зміни в Пункт 2.1. Договору та викласти його в наступній редакції:
“2.1. Розмір відшкодування витрат Власника мереж на утримання технологічних електричних мереж за місяць складає 7167,54 грн. (Сім тисяч сто шістдесят сім грн. 54 коп.) в т.ч. ПДВ - 1194,59 грн. Стягнення податку на додану вартість здійснюється відповідно до чинного законодавства України.”
2. Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору № 229-Р від 30.12.2013
та набирає чинності з 01.01.2018.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” (код ЄДРПОУ 40618543) на користь державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” (код ЄДРПОУ 01125608): 64 507, 86 грн. - основна заборгованість за договором (за період грудень 2017-жовтень 2018); 9 766, 14 грн. - пеня; 829,44 грн. - 3% річних; 2 402, 63 грн. - інфляційні втрати; 3 524, 00 грн. - судовий збір.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.08.2020 року по справі № 915/196/20 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг компані” (код ЄДРПОУ 40618543) на користь Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” (код ЄДРПОУ 01125608) заборгованість за Договором від 30.12.2013 №229-Р у сумі 14 335,08 грн. (листопад-грудень 2018); пеню у розмірі 2 554,45 грн., інфляційні у розмірі 449,11 грн., 3% річних у розмірі 237,41 грн. та 1901,79 грн. судового збору.
Рішення до суду вищої інстанції не оскаржувалось та набрало законної сили.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.08.2020 року по справі № 915/196/20 задоволено позов Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг Компані”.
Встановлено господарські відносини шляхом визнання Додаткової угоди № 5 до Договору № 229-Р від 30.12.2013 між Державним підприємством “Миколаївський морський торговельний порт” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг Компані” укладеною в наступній редакції:
1. Внести зміни в Пункт 2.1. Договору та викласти його в наступній редакції:
“2.1. Розмір відшкодування витрат Власника мереж на утримання технологічних електричних мереж за місяць складає 7 069, 17 грн. (Сім тисяч шістдесят дев'ять грн. 17 коп.) без ПДВ. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України”.
2. Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору № 229-Р від 30.12.2013 та набирає чинності з 01.01.2019.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг Компані” (ідентифікаційний код 40618543) на користь Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” (ідентифікаційний код 01125608) заборгованість за договором від 30.12.2013 № 229-Р у розмірі 101 796, 00 грн. (січень-грудень 2019), пеню на суму 16 631, 18 грн; 3 % річних на суму 1 614, 50 грн.; інфляційні витрати на суму 831, 33 грн., а також 4 204, 00 грн судового збору.
Рішення до суду вищої інстанції не оскаржувалось та набрало законної сили.
Відповідно до п. 5.1.2. Статуту ДП “ММТП”, затвердженого в.о. Міністра інфраструктури України від 07.06.2013 року за № 365, підприємство реалізує свої послуги, продукцію, які не увійшли в державне замовлення або державне завдання на території України і за її межами, якщо інше не передбачене законом, за цінами що формуються відповідно до умов економічної діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, за фіксованими державними цінами та тарифами.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України “Про морські порти України”, ст. 11 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, ст. 189, 190 ГК України, та п. 5.1.2 Статуту ДП “Миколаївський морський торговельний порт” ДП “Миколаївський морський торговельний порт” було прийнято наказ № 93 від 30.10.2019 “Про затвердження та введення в дію тарифів” (арк. 68). Цим наказом були затверджені та введені в дію з 01.01.2020 року тарифи ДП “Миколаївський морський торговельний порт”, зокрема, встановлено розмір відшкодування витрат ДП «ММТП» на утримання технологічних електричних мереж ТОВ «“Метал Стивідорінг Компані» за місяць (арк. 69-74).
На виконання умов договору для проведення оплати з відшкодування витрат на утримання технологічних електромереж позивачем виставлено відповідачу рахунки та акти наданих послуг на загальну суму 60 339, 66 грн., а саме:
- рахунок та акт наданих послуг № 00888331 від 31.01.2020 року на суму 10 056, 61 грн. (арк. 23, 24). Факт направлення рахунку та акту підтверджується листом № 03/182 від 13.02.2020 року (арк. 25). Факт отримання 20.02.2020 року відповідачем листа № 03/182 від 13.02.2020 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (арк. 26);
- рахунок та акт наданих послуг № 03198331 від 29.02.2020 року на суму 10 056, 61 грн. (арк. 27, 28). Факт направлення рахунку та акту підтверджується листом № 03/282 від 16.03.2020 року (арк. 29). Факт отримання 24.03.2020 року відповідачем листа № 03/282 від 16.03.2020 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (арк. 29 на звороті);
- рахунок та акт наданих послуг № 06308331 від 31.03.2020 року на суму 10 056, 61 грн. (арк. 30, 31). Факт направлення рахунку та акту підтверджується листом № 03/423 від 15.04.2020 року (арк. 32). Факт отримання 21.04.2020 року відповідачем листа № 03/423 від 15.04.2020 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (арк. 33);
- рахунок та акт наданих послуг № 07548331 від 30.04.2020 року на суму 10 056, 61 грн. (арк. 34, 35). Факт направлення рахунку та акту підтверджується листом № 03/521 від 14.05.2020 року (арк. 36). Факт отримання 18.05.2020 року відповідачем листа № 03/521 від 14.05.2020 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (арк. 37);
- рахунок та акт наданих послуг № 10228331 від 31.05.2020 року на суму 10 056, 61 грн. (арк. 38, 39). Факт направлення рахунку та акту підтверджується листом № 03/626 від 09.06.2020 року (арк. 40). Факт отримання 11.06.2020 року відповідачем листа № 03/626 від 09.06.2020 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (арк. 41);
- рахунок та акт наданих послуг № 11568331 від 30.06.2020 року на суму 10 056, 61 грн. (арк. 42, 43). Факт направлення рахунку та акту підтверджується листом № 03/785 від 14.07.2020 року (арк. 44). Факт отримання 20.07.2020 року відповідачем листа № 03/785 від 14.07.2020 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (арк. 45).
Суду не подано доказів підписання відповідачем вищевказаних актів за період січень-червень 2020 року в передбаченому п. 3.2.1 договору порядку та строки, як і не подано доказів надання мотивованої відмови від підписання актів.
Суду не подано доказів оплати відповідачем виставлених позивачем рахунків.
Нарахування відшкодування витрат на утримання технологічних мереж здійснено позивачем, виходячи зі ставки 10 056, 61 грн. з ПДВ щомісячно.
Судом встановлено, що рахунки виставлено відповідачу, виходячи з тарифу на 2020 рік, затвердженого наказом ДП «Миколаївський морський торговельний порт» № 93 від 30.10.2019 року, відповідно до якого затверджено та введено в дію з 01.01.2020 року тарифи згідно з додатком № 1 (відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про морські порти України», ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення», ст. 189, 190 ГК України) (арк. 68).
Відповідно до п. 85 Додатку № 1 розмір відшкодування витрат ДП «ММТП» на утримання технологічних електричних мереж ТОВ «Метал Стивідорінг Компані» за місяць встановлено 8 380, 51 грн. без ПДВ. Сума ПДВ 1 676, 10 грн. Всього сума з ПДВ 10 056, 61 грн. (арк. 69-74).
Вищевказані обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Відповідно до ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.
Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Судом встановлено, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.08.2020 року по справі № 915/196/20, яке набрало законної сили, до договору № 229-Р від 30.12.2013 внесено зміни, які полягають у встановленні з 01.01.2019 розміру відшкодування витрат Власника мереж на утримання технологічних електричних мереж за місяць в сумі 7 069, 17 грн. (Сім тисяч шістдесят дев'ять грн. 17 коп.) без ПДВ.
Отже, з 01.01.2019 року розмір відшкодування витрат Власника мереж на утримання технологічних електричних мереж за місяць складає 8 483, 00 грн. з ПДВ.
Проте, позивачем здійснено нарахування відшкодування витрат на утримання технологічних мереж, починаючи з 01.01.2020, виходячи зі ставки 10 056, 61 грн. з ПДВ щомісячно на підставі наказу ДП «Миколаївський морський торговельний порт» № 93 від 30.10.2019 року.
Так, рахунки виставлено позивачем відповідачу, виходячи з тарифу на 2020 рік, затвердженого вищевказаним наказом порту № 93 від 30.10.2019 року (на рівні 10 056, 61 грн. з ПДВ за місяць).
В письмових поясненнях (вх. № 3562/21 від 09.03.21) позивачем зазначено, що державне регулювання цін не розповсюджується на розмір плати за утримання технологічних електричних мереж, розрахунки проводяться за вільними цінами, які визначаються ДП «Миколаївський морський торговельний порт» самостійно та застосовуються за домовленістю сторін (ст. 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення», ст. 189-190 ГК України).
Посилаючись на умови п. 2.5 договору, позивачем зазначено, що визначення ціни на рівні 10 056, 61 грн. з ПДВ щомісячно відбулось на підставі наказу ДП «Миколаївський морський торговельний порт» № 93 від 30.10.2019 року.
Відповідно до п. 2.5 договору власник мереж залишає за собою право на зміну вартості використання технологічних електричних мереж за цим Договором, письмово повідомивши про це користувача, з подальшим укладенням Додаткової угоди до Договору.
Отже, сторони досягли згоди щодо можливості зміни ціни договору у порядку, визначеному цим пунктом, тобто з попереднім письмовим повідомленням користувача про зміну ціни та укладенням додаткової угоди до договору.
Суду не подано доказів повідомлення власником мереж (позивачем) користувача (відповідача) про зміну вартості використання технологічних електричних мереж (ціну договору), не подано доказів направлення для підписання проекту додаткової угоди щодо внесення змін до договору в частині ціни, не подано доказів відмови / ухилення відповідача від підписання додаткової угоди, не подано доказів внесення змін до договору в судовому порядку шляхом укладення додаткової угоди у відповідній редакції.
При цьому, додатковою угодою № 5 від 14.07.2020 сторони домовились договір № 229-Р від 30.12.2013 вважати припиненим з 01.07.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. В свою чергу, в додатковій угоді № 5 не зазначено про зміну ціни договору, в тому числі з 01.01.2020 на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України або наявність заборгованості з урахуванням зміненої ціни.
Враховуючи, відсутність доказів на підтвердження погодження сторонами ціни за договором на рівні 10 056, 61 грн. з ПДВ за місяць, починаючи з 01.01.2020, як і відсутні докази зміни договору в судовому порядку, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування витрат власника мереж на утримання технологічних електричних мереж за місяць складає 8 483, 00 грн. з ПДВ, який встановлено рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.08.2020 року по справі № 915/196/20 та який в подальшому не змінювався сторонами.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з січня 2020 по червень 2020 (6 місяців) становить 50 898, 00 грн., виходячи з плати 8 483, 00 грн. з ПДВ в місяць. (6 місяців х 8 483, 00 грн.).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати відповідачем заборгованості, яка виникла в період з січня 2020 по червень 2020 року за договором № 229-Р від 30.12.2013 в сумі 50 898, 00 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості в сумі 50 898 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті позову в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 9 441, 66 грн. слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю.
2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Позивачем нараховано відповідачу 1 387, 88 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 21.02.2020 року по 10.02.2021 року. Нарахування здійснено позивачем по кожному рахунку окремо, виходячи з плати 10 056, 61 грн. в місяць. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. 9-14).
Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що при нарахуванні 3 % річних відповідачем неправильно визначено період нарахування по рахунку № 06308331 від 31.03.2020 року, а саме позивачем включено день оплати в період нарахування.
Як встановлено судом вище, розмір відшкодування витрат власника мереж на утримання технологічних електричних мереж за місяць складає 8 483, 00 грн. з ПДВ, який встановлено рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.08.2020 року по справі № 915/196/20 та який в подальшому не змінювався сторонами.
Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та встановлено, що 3 % річних за період з 21.02.2020 року по 10.02.2021 року по кожному рахунку окремо, виходячи з плати 8 483, 00 грн. з ДПВ в місяць становить 1 170, 02 грн. Детальний розрахунок 3 % річних, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 78).
Отже, вимога про стягнення 3 % річних в сумі 1 170, 02 грн. є обґрунтованою та підставною. В цій частині позов підлягає задоволенню. В частині стягнення 3 % річних в сумі 217, 86 грн. слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.
Позивачем також нараховано відповідачу 2 251, 60 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з березня 2020 року по січень 2021 року, детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 9-14).
Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем аналогічно розрахунку 3 % річних, розрахунок інфляційних втрат здійснено виходячи з з плати 10 056, 61 грн. в місяць.
Судом перераховано розмір інфляційних втрат (здійснений судом розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 79-80), виходячи з плати 8 483, 00 грн. з ПДВ в місяць та встановлено, що розмір інфляційних втрат за період з березня 2020 року по січень 2021 року становить 1 899, 28 грн., який є обґрунтованим, підставним та підлягає задоволенню. В решті інфляційних втрат в розмірі 352, 32 грн. слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.
3. Щодо вимоги про стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до п. 4.3 договору за несвоєчасну оплату рахунків власника мереж з користувача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період, за який сплачується пеня від несплаченої суми за кожний день прострочення, до повної сплати заборгованості. Пеня стягується в претензійно-позовному порядку.
Позивачем нараховано відповідачу 4 063, 85 грн. - пені від суми заборгованості за період з 21.02.2020 року по 21.01.2021 року. Нарахування здійснено позивачем по кожному рахунку окремо виходячи з плати 10 056, 61 грн. в місяць. Розгорнутий розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 9-14).
Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що при нарахуванні пені відповідачем неправильно визначено період нарахування по рахунку № 06308331 від 31.03.2020 року, а саме позивачем включено день оплати в період нарахування.
Як встановлено судом вище, розмір відшкодування витрат власника мереж на утримання технологічних електричних мереж за місяць складає 8 483, 00 грн. з ПДВ, який встановлено рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.08.2020 року по справі № 915/196/20 та який в подальшому не змінювався сторонами
Судом здійснено перерахунок розміру пені та встановлено, що пеня за період з 21.02.2020 року по 21.01.2021 року по кожному рахунку окремо, виходячи з плати 8 483, 00 грн. з ПДВ в місяць становить 3 417, 92 грн. Детальний розрахунок пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 81-82).
Пеня нарахована судом в межах шестимісячного строку (ст. 232 ГК України).
Отже, вимога про стягнення пені в сумі 3 417, 92 грн. є обґрунтованою та підставною. В цій частині позов підлягає задоволенню. В частині стягнення пені в сумі 645, 93 грн. слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 1 914, 52 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Судовий збір в розмірі 355, 48 грн. слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг Компані”, вул. Заводська, 23/26, м. Миколаїв, 54002 (код ЄДРПОУ 40618543) на користь позивача Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 01125608):
- 50 898, 00 грн. (п'ятдесят тисяч вісімсот дев'яносто вісім грн. 00 коп.) - заборгованості за договором від 30.12.2013 № 229-Р;
- 3 417, 92 грн. (три тисячі чотириста сімнадцять грн. 92 коп.) - пені за договором від 30.12.2013 № 229-Р;
- 1 170, 02 грн. (одна тисяча сто сімдесят грн. 02 коп.) - 3 % річних за договором від 30.12.2013 № 229-Р;
- 1 899, 28 грн. (одна тисяча вісімсот дев'яносто дев'ять грн. 28 коп.) - інфляційних втрат за договором від 30.12.2013 № 229-Р;
- 1 914, 52 грн. (одна тисяча дев'ятсот чотирнадцять грн. 52 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 25.05.2021 року.
Суддя Е.М. Олейняш