Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77
Іменем України
"11" вересня 2007 р. Справа № А9/164-07/
Господарський суд Київської області колегіально в складі: головуючий -Євграфова Є.П., судді: Рябцева О.О., Мальована Л.Я.,
при секретарі Марценюк О.М. розглянувши справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стайки-керамік», с. Стайки, Кагарлицького р-ну, Київської обл.,
до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України,
м. Київ,
про скасування наказу,
за участю Генеральної прокуратури України,
за участю представників:
позивача:Журіда А.О., дов. №31/12 від 08.06.07р.,
відповідача:Теницька Н.М., дов. №3412/18-10 від 30.03.07р.,
прокурора:Білик Л.С., посв. №25 від 05.02.07р.,
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.09.2007р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладалося на 20.09.2007р. на 15 год. 00 хв., про що повідомлено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частин постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Обставини справи:
Відкрите акціонерне товариство «Стайки-керамік»(далі позивач, ВАТ «Стайки-керамік») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі відповідач, Мінприроди) про скасування наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №256 від 24.05.2006р. про анулювання спеціального дозволу №702 від 12.12.1996р. виданого ВАТ «Стайки-керамік» для видобування цегельно-черепичної сировини із Стайківського родовища Кагарлицького району Київської області (надалі - Наказ).
Позовні вимоги мотивовані тим, що жодних підстав визначених ст.ст. 20-21 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»для анулювання спеціального дозволу №702 від 12.12.1996р. не було. В додаткових поясненнях позивач також зазначає, що оспорюваний наказ №256 від 24.05.2006р. мотивований тим, що анулювання спеціального дозволу №702 здійснене на підставі припису Генеральної прокуратури України від 17.05.2006р. щодо його анулювання. Проте, на переконання позивача, припис містив вимогу лише вжити заходів до анулювання у встановленому законом порядку ліцензії №702 від 12.12.1996р. на експлуатацію Стайківського родовища, а отже отримавши такий припис, посадові особи Мінприроди, керуючись вимогами припису, з дотриманням процедури встановленої чинним законодавством України повинні були здійснити перевірку обставин, викладених у приписі Генеральної прокуратури і анулювати спеціальний дозвіл №702 від 12.12.1996р. лише у випадку виявлення порушень законодавства про надра з боку ВАТ «Стайки-керамік»та за наявності передбачених законом підстав для анулювання виданої ліцензії. Крім наведеного позивач також зазначає, що восени 2004р. внаслідок знахідки на території глиняного кар'єру відведеного ВАТ «Стайки-керамік»об'єктів історико-культурної спадщини - древніх поселень Трипільської культури, роботи по договору №1 від 14.11.2000р. було зупинено на підставі ст.36 ЗУ «Про охорону культурної спадщини»та ст. 59 Кодексу України «Про надра», проте діяльність підприємства - ВАТ «Стайки-керамік»не припинялась, воно є діючим підприємством, сплачує податки і немає заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами. Вважає, що підстав для припинення права користування надрами відповідно до ст. 26 КУ «Про надра»не було. Про незаконність дій посадових осіб Мінприроди на думку позивача свідчить також і той факт, що припис Генеральної прокуратури України від 17.05.2006р. у Міністерстві відсутній і як пояснив представник Міністерства, надана в судове засідання копія припису отримана по факсу з Генеральної прокуратури України у червні 2007р., тобто вже під час розгляду справи про скасування спірного наказу Міністерства.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2007р. відкрито провадження в адміністративній справі. Під час підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, проведено попереднє судове засідання 12.06.07р.- 02.07.07р.
Повідомленням від 06.07.07р. (за підписом заступника Генерльного прокурора України В.Кудрявцева) в порядку ст.ст. 60,61 КАС України до участі у справі з метою захисту інтересів держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України вступила Генеральна Прокуратура України.
В ході розгляду справи відповідачем були подані заперечення на позов. Зокрема, відповідач зазначає, що спірний наказ був виданий на виконання припису Генеральної прокуратури України №07/4-146 від 16.05.2006р., яким за наслідками перевірки було встановлено факт припинення надрокористувачем діяльності з видобування корисних копалин, а відповідно до п.3 ч.1 ст. 26 Кодексу України «Про надра»право користування надрами припиняється у разі припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано в користування. Зазначає, що п. 20 Порядку надання у 2006р. спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМ України від 20 лютого 2006р. №168, дублює вищенаведену норму Кодексу, визначаючи однією з підстав анулювання дозволу - припинення діяльності надрокористувача. З огляду на наведене вважає, що анулювання спеціального дозволу на користування надрами не є санкцією як наслідок притягнення до кримінальної, адміністративної, цивільної чи дисциплінарної відповідальності, а є обов'язком Мінприроди, як центрального органу виконавчої влади з питань геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, що має виконуватись у випадку виявлення передбачених законодавством підстав. У даному випадку, на думку відповідача, одна з передбачених постановою від 20.02.2006р. №168 підстав була виявлена органами прокуратури, в результаті чого був направлений припис. При цьому, як зазначає відповідач, письмовий припис прокурора вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто, та підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Вважає посилання позивача на норми ЗУ України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»неналежними, оскільки останній регулює правовідносини, пов'язані з наданням дозволу на провадження виду господарської діяльності, а оспорювані правовідносини регулюються КУ «Про надра». Вважає, що Мінприроди приймаючи рішення про анулювання спеціального дозволу на користування надрами №702 від 12.12.1996р., діяло відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, тобто на підставі, в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством, а отже підстав для скасування наказу 24.05.2006р. №256 не має.
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Також в ході розгляді справи були подані заперечення на позов Генеральною прокуратурою України, які мотивовані тим, що відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»при використанні природних ресурсів мають забезпечуватися вимоги, встановлені цим законом та іншим законодавством, а чинним законодавством встановлено порядок використання надр, який передбачає такі дії: отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр, що є підставою для їх надання у користування; надання на підставі спеціального дозволу гірничого відводу (у випадках передбачених законом), який засвідчує виникнення права на користування надрами; відведення земельної ділянки для користування надрами і одержання документа, що посвідчує право користування нею. Зазначає, що перевіркою проведеною Генеральною прокуратурою України встановлено, що ВАТ «Стайки-керамік»надано спеціальний дозвіл (ліцензію) №702 від 12.12.1996р., проте, з часу його надання і до зупинення експлуатації родовища видобуток глинистої сировини проводився товариством без відведення йому в установленому законом порядку земельної ділянки під згаданим кар'єром, що є порушенням порядку використання надр. Вважає, що відповідно до положень ч.3 ст.26, ст.27 Кодексу України «Про надра», які згідно з ч.7 ст.9 КАС України підлягають застосуванню до даних правовідносин, порушення порядку використання надр є підставою для припинення права користування надрами. Крім того, зазначає, що відповідно до положень ст. 53, 54 ЗК України та ЗУ «Про охорону культурної спадщини»земельна ділянка глиняного кар'єру (Стайківське родовище) за цільовим призначенням відноситься до земель історико-культурного призначення, оскільки на ній знаходиться пам'ятка археології, яка включена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, що виключає надання її для потреб, пов'язаних з користуванням надрами. За твердженням прокурора, перевіркою встановлено, що видобування ВАТ «Стайки-керамік»глини на Стайківському родовищі призводить до руйнування зазначеної археологічної пам'ятки, у зв'язку з цим, товариством було припинено експлуатацію вказаного родовища. За твердженням прокурора, оскільки експлуатація Стайківського родовища відповідно до мети робот, визначених в спеціальному дозволі на користування надрами №702 від 12.12.1996 призводить до руйнування пам'ятки археології, наявні підстави для припинення права користування надрами (анулювання спеціального дозволу). Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В судовому засіданні 11.09.07р. позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові та додатковому обґрунтуванні позовних вимог, відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні на позов, прокурор проти позову заперечив з підстав викладених у запереченнях на позов.
Дослідивши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників учасників судового процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
ВАТ «Стайки-керамік», 12.12.1996р., отримало спеціальний дозвіл №702 на видобування цегельно-черепичної сировини (наглинок, мергельна глина) із Стайківського родовища (Північно-Східна ділянка) Кагарлицького району Київської області.
Як підтверджується матеріалами справи, 19.05.1997р. Київською обласною Радою народних депутатів ВАТ «Стайки-керамік»було видано гірничий відвід №7 для промислової розробки Стайківського родовища цегельної сировини площею 33,0 Га, розташованого в 0,5 км на північний схід від с. Стайки Кагарлицького району Київської області. Зазначений відвід, 15.08.1997р., зареєстровано Державним комітетом України по нагляду за охороною праці Державним гірничим наглядом за №25.
Листом від 15.08.2006р. №06/306-1516 Державного науково-виробничого підприємства «Геоінформ України»Державної геологічної служби України позивача ВАТ «Стайки-керамік»було повідомлено, що на виконання припису Генеральної прокуратури України від 17.05.06р. спеціальний дозвіл №702 від 12.12.1996р. на видобування цегельно-черепичної сировини (наглинок, мергельна глина) із Стайківського родовища (Північно-Східна ділянка) Кагарлицького району Київської області анульовано наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, від 24.05.2006р. №256.
Як вбачається із оспорюваного Наказу №256 від 24.05.2006р., наказано анулювати спеціальний дозвіл №702 від 12.12.2996р., наданий ВАТ «Стайки-керамік»на видобування цегельно-черепичної сировини (наглинок, мергельна глина) із Стайківського родовища (Північно-Східна ділянка) Кагарлицького району Київської області.
Наказ мотивований виконанням припису Генеральної прокуратури України від 17.05.06р. щодо анулювання спеціального дозволу №702 від 12.12.2996р., виданого ВАТ «Стайки-керамік»(№07/4-146 вих-06 від 16.05.2006р.).
Перевіряючи відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України чи прийнято оскаржуваний позивачем наказ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування наказу з огляду на таке:
Регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян, є завданням Кодексу України «Про надра»(ст.2) (далі - Кодекс про надра).
Відповідно до ст. 19 зазначеного Кодексу надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр; право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Отже, позивач у справі є користувачем надр, для чого ним було отримано спеціальній дозвіл від 12.12.1996р. (строком на 20 років, тобто до 2016р.) та гірничий відвід.
Відповідно до ст.25 Кодексу про надра права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України.
Відповідно ст. 61 Кодексу про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр та його органами на місцях. Державний контроль за використанням і охороною надр у межах своєї компетенції здійснюють місцеві Ради народних депутатів, органи виконавчої влади на місцях, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях.
Відповідно до положень ст. 62-63 Кодексу про надра органи державного геологічного контролю мають право, зокрема, припиняти всі види робіт по геологічному вивченню надр, що проводяться з порушенням стандартів та правил і можуть спричинити псування родовищ, суттєве зниження ефективності робіт або призвести до значних збитків; зупиняти діяльність підприємств і організацій, що займаються геологічним вивченням надр без спеціальних дозволів або з порушенням умов, передбачених цими дозволами.
Як свідчать матеріали справи, остання перевірка правил користування надрами і дотримання вимог спеціального дозволу (ліцензії) при проведенні розробки і вивченні родовищ корисних копалин (що підтверджено в засіданні представником відповідача) на ВАТ «Стайки-керамік»була проведена 18.11.2004р., про що Північною територіальною інспекцією державного геологічного контролю було складено акт перевірки за №166 від 18.11.2004р., яким відповідно до встановлених порушень приписано позивачу затвердити результати радіаційно-гігієнічної оцінки в ДЗК України та оформити сертифікат радіаційного контролю сировини та продукції.
В цілому зміст акту перевірки свідчить, що станом на час проведення перевірки підприємство позивача займалось розробкою родовища з видобування глиняної сировини. Порушень безпосередньо щодо розробки родовища в ході перевірки встановлено не було.
Право користування надрами відповідно до положень ст. 26 цього ж кодексу припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр. Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку. Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.
Відповідно до п. 23 Постанови КМ України від 02.10.2003 р. N1540 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами»анулювання дозволу здійснюється у разі: видачі дозволу з порушенням вимог цього Порядку; подання завідомо неправильних відомостей; відмови надрокористувача від користування надрами; ліквідації надрокористувача; визнання конкурсу, за результатами якого він був наданий, недійсним; вилучення в установленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр; визнання наданого дозволу на користування надрами недійсним; зупинення дії дозволу і невжиття надрокористувачем заходів до усунення причин такого зупинення; невиконання робіт у строк, визначений пунктом 17 цього Порядку (два роки); використання надр не за призначенням; несплати надрокористувачем збору за надання дозволу протягом трьох місяців після його підписання. Анулювання дозволу здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр. Відповідно до п. 20 Постанови КМ України №168 від 20.02.2006р. «Про затвердження Порядку надання у 2006 році спеціальних дозволів на користування надрами»анулювання дозволу здійснюється у разі: коли відпала потреба у користуванні надрами; припинення діяльності надрокористувача; видачі дозволу з порушенням вимог цього Порядку; подання надрокористувачем завідомо неправильних відомостей; користування надрами із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я людей; використання надр не за призначенням, неодноразового порушення інших вимог, передбачених дозволом, зокрема недотримання особливих умов, передбачених у дозволі, невиконання програм робіт та угоди про умови користування ділянкою надр; визнання аукціону, за результатами якого дозвіл був наданий, недійсним; визнання його недійсним; зупинення його дії і невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення; непровадження діяльності, пов'язаної з користуванням надрами, у строк, визначений пунктом 14 цього Порядку (2 роки); необґрунтованого невнесення або внесення не в повному обсязі протягом шести місяців плати за користування надрами або збору за геологорозвідувальні роботи, проведені за рахунок державного бюджету. Анулювання дозволу здійснюється Мінприроди.
Проте, в оскаржуваному позивачем наказі, жодна з наведених підстав не зазначена. При цьому не містить ст. 26 Кодексу про надра такої підстави для припинення права користування надрами, як припис прокурора.
Доводи відповідача з приводу підстав для прийняття оспорюваного наказу, зокрема, у зв'язку з припиненням діяльності підприємства, судом не приймаються, оскільки по-перше, відсутні будь які докази, що саме з такої підстави прийнято оспорюваний наказ, по-друге, є помилковими та ґрунтуються на довільному трактуванні відповідачем норм ст. 26 Кодексу про надра. Зокрема, аналізуючи в сукупності положення ст. 26 Кодексу та положення п. 23 наведеної постанов КМ України, суд вважає, що підставою для припинення користування надрами та анулювання дозволу є саме припинення діяльності підприємства, тобто його ліквідація. Відповідачем в ході розгляду справи не подано жодного доказу на підтвердження наявності підстав передбачених ст. 26 Кодексу про надра, зокрема щодо ліквідації ВАТ «Стайки-керамік».
Крім того, з часу призупинення позивачем користування надрами (осінь 2004р.) до моменту анулювання дозволу не пройшло двох років, як того вимагають положення вищезазначених Постанов КМ України при вирішенні питання щодо анулювання дозволу.
Твердження відповідача та прокурора щодо відсутності у позивач належним чином оформленого права користування земельної ділянки по-перше, не стосуються предмету даної справи, по-друге, не підтверджені відповідачем та прокурором належним чином в ході розгляду справи, та не перевірені у встановленому законодавством порядку на час прийняття оспорюваного наказу.
Щодо припису Генеральної прокуратури України від 17.05.2006р., суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про прокуратуру»письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Проте, в приписі прокурора від 17.05.06р. не міститься жодного посилання на допущення порушення саме Мінприроди, адже цей припис адресовано останньому.
Відповідно до змісту наведеного припису, останній адресовано Міністру охорони навколишнього природного середовища України Ігнатенку П.М. з вимогою невідкладно вжити заходів до анулювання у встановленому законом порядку ліцензії №702 від 12.12.1996р. на експлуатацію Стайківського родовища, виданого ВАТ «Стайки-керамік»Державним комітетом України по геології та використанню надр. Проте, припис не містить прямої вказівки анулювати ліцензію від 12.12.96р., як це вважає відповідач.
Проте, як свідчать матеріали справи, пояснення надані представником відповідача в ході розгляду справи, заходи до анулювання у встановленому законодавством порядку Мінприроди не вживались, дозвіл анульовано без встановлення у передбачений законодавством спосіб підстав для припинення права користування надрами, виключно на підставі припису Генеральної прокуратури.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, в тому числі, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі наведеного суд вважає позовні вимоги повністю доведеними матеріалами справи, відповідачем не спростовані, оскаржуваний наказ таким, що прийнятий з порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, та протиправним. Отже, порушене право ВАТ «Стайки-керамік»підлягає захисту, а наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №256 від 24.05.2006р. - скасуванню.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 94 КАС України.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 9, 17, 86, 158, 160, 161, 162, 163, ч.4 ст. 167 та п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №256 від 24.05.2006р. про анулювання спеціального дозволу№702 від 12.12.1996р. виданого Відкритому акціонерному товариству «Стайки-керамік»для видобування цегельно-черепичної сировини із Стайківського родовища Кагарлицького району Київської області.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Стайкі-керамік»витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України -з дня складання в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України).
Головуючий
Суддя
Суддя
20.09.2007р. Є.П.Євграфова
О.О.Рябцева
Л.Я.Мальована
Суддя