ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.05.2021 Справа № 910/2714/21
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М»
до Держави України в особі Антимонопольного комітету України
про стягнення 11 241,14 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» (надалі - ТОВ «Інтерфом-М») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави України в особі Антимонопольного комітету України (надалі - «АКУ») про стягнення 11 241,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протиправним рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №8078-р/пк-пз від 09.08.2018 відповідачу завдана шкода у вигляді реальних збитків у розмірі 5 000,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., які позивач просить відшкодувати за рахунок Державного бюджету України, а також заявляє про стягнення 3% річних у розмірі 380,14 грн. та інфляційних у розмірі 861,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
23.03.2021 до Господарського суду міста Києва від АКУ надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №8078-р/пк-пз від 09.08.2018 є чинним та не скасовано в судовому порядку, а позивачем не доведено спричинення йому матеріальної та моральної шкоди відповідачем.
В якості направлення копії відзиву та доданих до нього документів, відповідачем надано фіскальний чек від 19.03.2021, з якого вбачається направлення позивачу вказаних копій відправленням за №0303513651166.
За даними з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» відправлення за номером №0303513651166 отримано адресатом 22.03.2021, а враховуючи, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву, то ТОВ «Інтерфом-М» мало право подати відповідну відповідь на відзив не пізніше 29.03.2021.
30.04.2021 через канцелярію суду від ТОВ «Інтерфом-М» надійшло клопотання про продовження процесуального строку, в якому позивач просить суд продовжити строк для подачі відповіді на відзив до 11.05.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Отже, відповідно до вказаної норми за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. При цьому суд не може продовжити строк понад встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №906/764/18.
Враховуючи, що строк для подання відповіді на відзив, встановлений в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.03.2021, на час звернення позивача з клопотанням сплив, у суду відсутні підстави для його продовження.
При цьому, суд звертає увагу на процесуальну можливість поновлення процесуальних строків у зв'язку з поважними причинами їх пропуску, проте за вимогами ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд поновлює пропущений процесуальний строк за умови одночасного подання заяви про його поновлення із вчиненням процесуальної дії (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Натомість, позивач своїм правом не скористався, відповідь на відзив разом із заявою про поновлення пропущеного строку до суду не подав.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Суд звертає увагу на те, що в клопотанні про продовження процесуального строку представником позивача зауважено про необхідність та намір подання ТОВ «Інтерфом-М» відповіді на відзив із викладенням пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотивів їх відхилення, у зв'язку з чим, враховуючи такі основні засади (принципи) господарського судочинства як: змагальність сторін, диспозитивність та пропорційність, суд був позбавлений можливості розгляду даної справи в межах шістдесяти днів.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
07.08.2018 ТОВ «Інтерфом-М» звернулось до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель із скаргою щодо порушення Міністерством оборони України порядку проведення процедури закупівлі, нова редакція оголошення про проведення процедури закупівлі (переговорна процедура для потреб оборони) щодо предмета закупівлі Меблі для дому (3914) Матрац для ліжка вид 1, розмір 1900х700х120 (ідентифікатор UA-2018-07-02-000582-a).
Рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №8078-р/пк-пз від 09.08.2018 скаргу ТОВ «Інтерфом-М» залишено без розгляду на підставі ч. 4 ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2020, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021, визнано протиправними дії Постійно діючої комісії адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель щодо прийняття рішення №8078-р/пк-пз від 09.08.2018.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що АКУ прийнявши протиправне рішення №8078-р/пк-пз від 09.08.2018 завдав позивачу моральної шкоди та збитків у розмірі вартості плати за подання скарги, у зв'язку з чим позивач заявляє про відшкодування реальних збитків у розмірі 5 000,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., а також просить стягнути 3% річних у розмірі 380,14 грн. та інфляційні у розмірі 861,00 грн.
Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до положень частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У розумінні положень вказаної норми відшкодування шкоди відбувається незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Таким чином, предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності), виникнення шкоди та причинний зв'язок між її неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяння шкоди позивачу.
Суд відзначає, що за умовами даного делікту відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2020, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021, визнано протиправними дії Постійно діючої комісії адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель щодо прийняття рішення №8078-р/пк-пз від 09.08.2018.
У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Таким чином, обставини, встановлені у адміністративній справі №826/14832/18, мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.
Отже, вказаним рішенням, яке набрало законної сили, встановлено факт протиправних дій Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, які полягають у прийнятті рішення №8078-р/пк-пз від 09.08.2018 без достатніх правових підстав.
За твердженням позивача, прийняттям протиправного рішення №8078-р/пк-пз від 09.08.2018 йому завдано збитки у вигляді плати за розгляд скарги ТОВ «Інтерфом-М» щодо порушення Міністерством оборони України порядку проведення процедури закупівлі, нова редакція оголошення про проведення процедури закупівлі (переговорна процедура для потреб оборони) щодо предмета закупівлі Меблі для дому (3914) Матрац для ліжка вид 1, розмір 1900х700х120 (ідентифікатор UA-2018-07-02-000582-a) у розмірі 5 000,00 грн.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі» (чинної на момент подачі скарги ТОВ «Інтерфом-М») за подання скарги до органу оскарження справляється плата. Розмір плати визначається Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що за подання скарги ТОВ «Інтерфом-М» щодо порушення Міністерством оборони України порядку проведення процедури закупівлі позивачем було сплачено 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2509 від 07.08.2018.
Тобто, вимога позивача про відшкодування збитків у розмірі 5 000,00 грн. складається із суми, сплаченої за подання скарги до органу оскарження за процедурою закупівлі Міністерства оборони України.
Суд відзначає, що плата за подання скарги не є наслідком у зв'язку з прийняттям рішення №8078-р/пк-пз від 09.08.2018, а є умовою для розгляду органом оскарження відповідної скарги і, в даному випадку, необхідність витрат позивача у розмірі 5 000,00 грн. була обумовлена волевиявленням ТОВ «Інтерфом-М» оскаржити порядок проведення Міністерством оборони України процедури закупівлі, нова редакція оголошення про проведення процедури закупівлі (переговорна процедура для потреб оборони) щодо предмета закупівлі Меблі для дому (3914) Матрац для ліжка вид 1, розмір 1900х700х120 (ідентифікатор UA-2018-07-02-000582-a).
Також, обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує про те, що відповідач був зобов'язаний розглянути скаргу позивача, прийняти рішення про задоволення такої скарги та повернути позивачу плату за подання скарги у розмірі 5 000,00 грн. на підставі ч. 6 статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі».
Суд не погоджується з таким твердженням позивача, оскільки на момент виникнення правовідносин з розгляду скарги ТОВ «Інтерфом-М» положень, на які посилається позивач не існувало, а тому, у випадку задоволення скарги у АКУ не було обов'язку повернути плату за подання скарги.
Відтак, сплата позивачем 5 000,00 грн. за подання скарги не може бути кваліфікована як реальні збитки, пов'язані з прийняттям протиправного рішення №8078-р/пк-пз від 09.08.2018.
Стосовно твердження позивача про завдання йому моральної шкоди внаслідок прийняття протиправного рішення суд зазначає наступне.
Положеннями частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Отже, моральна шкода є втратою немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, натомість відшкодування моральної шкоди відбувається в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи).
Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Таким чином, в даному випадку, для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача.
За твердженням позивача, завдання йому моральної шкоди полягає у негативному впливі на ділову репутацію, що виражається у виникненні сумнівів у ділових партнерів позивача щодо можливості ТОВ «Інтерфом-М» захистити свої права та відстояти інтереси перед державою та її управлінським апаратом, що в подальшому може вплинути на виконання та дійсність угод, отримання прибутку, побудову правовідносин, тощо.
Тобто, в даному випадку, для стягнення з відповідача моральної шкоди суду необхідно встановити факт виникнення сумнівів у ділових партнерів позивача щодо можливості ТОВ «Інтерфом-М» захистити свої права та відстояти інтереси перед державою та її управлінським апаратом, який був наслідком прийняття відповідачем протиправного рішення №8078-р/пк-пз від 09.08.2018.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність протиправної поведінки заподіювача та причинний зв'язок такої поведінки із негативними явищами, що потягли за собою завдання моральної шкоди позивачу.
Суд відзначає, що залишення Постійною діючою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель скарги ТОВ «Інтерфом-М» без розгляду з підстав не відповідності її вимогам ч. 1 ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі» жодним чином не вказує про не можливість позивача захищати свої права та відстоювати інтереси перед державою та її управлінським апаратом.
Так, у рішенні №8078-р/пк-пз від 09.08.2018 зазначено, що скарга ТОВ «Інтерфом-М» не відповідає вимогам до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі» оскільки не містить обґрунтування наявності порушених прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечить законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси скражника, пов'язаних з участю у процедурі закупівлі.
Тобто, підстави для залишення скарги без розгляду носили виключно процесуальний характер і не пов'язані з прийняттям рішення по суті скарги, що, ймовірно, могло б зачіпати ділову репутацію позивача.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивачем в матеріали справи не надано належних, достатніх та допустимих доказів в порядку статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували завдання саме Постійно діючою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель ТОВ «Інтерфом-М» реальних збитків у сумі плати за подання скарги у розмірі 5 000,00 грн., а також позивачем не надано ані обґрунтованих пояснень, ані доказів завдання йому моральної шкоди прийняттям протиправного рішення №8078-р/пк-пз від 09.08.2018.
Таким чином, позивачем не доведено наявності усіх загальних умов відповідальності, у зв'язку з чим поведінка відповідача у спірних правовідносинах не може бути кваліфікована як правопорушення, а відтак вимоги позивача про відшкодування збитків та моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими.
Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення реальних збитків у сумі плати за подання скарги у розмірі 5 000,00 грн., то підстави для задоволення позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 380,14 грн. та інфляційних у розмірі 861,00 грн., які є похідними вимогами, у суду відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ «Інтерфом-М» до АКУ про відшкодування збитків у розмірі 5 000,00 грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., 3% річних у розмірі 380,14 грн. та інфляційних у розмірі 861,00 грн.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий