Справа № 210/1555/21
Провадження № 2/210/1080/21
іменем України
"26" травня 2021 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 07 липня 2020 року у м. Кривий Ріг між позивачем та відповідачем був укладений договір позики. Умовами укладеного договору було передбачено, що позивач передав, а відповідач отримав кошти у сумі 1 600 доларів США на строк до 30 грудня 2020 року, повернути кошти відповідач повинен не пізніше 30 грудня 2020 року.
Станом на дату подачі позову відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не повернув позивачу кошти у сумі 1600 доларів США, що призвело до порушення права позивача на отримання переданих у борг коштів. Як наслідок між сторонами виник спір .
У зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 1600 доларів США у якості відшкодування суми боргу; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 5315,09 гривень у якості відшкодування пені; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 908 гривень у якості відшкодування судового збору.
В судове засідання сторони не викликались.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
07 липня 2020 року у м. Кривий Ріг між позивачем та відповідачем був укладений договір позики. Умовами укладеного договору було передбачено, що позивач передав, а відповідач отримав кошти у сумі 1 600 доларів США на строк до 30 грудня 2020 року, повернути кошти відповідач повинен не пізніше 30 грудня 2020 року (а.с. 15). Окрім того, умовами договору передбачена пеня в розмірі 1% від суми боргу.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Статтею 202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до чч.1 та 2 ст.207 ЦК правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Якщо інше не встановлено договором або законом.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи його укладення, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Позивачем надано до суду оригінал розписки, наданої відповідачем.
Наявність оригіналу розписки у позивача, відсутність доказів неправомірного заволодіння позивачем розписками та фактичне визнання відповідачем суми боргу, свідчать, що відповідач зобов'язань щодо повернення грошових коштів до теперішнього часу не виконав.
Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Окрім того, суд погоджується із розрахунком, наданим позивачем щодо стягнення пені за прострочене зобов'язання та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню в розмірі 5315,09 грн.
При цьому, згідно із вимогами ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.
Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.
Оцінивши докази по даній справі в їх сукупності, суд доходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню, ґрунтуються на нормах чинного законодавства і доведені письмовими доказами.
Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір, а також витрати на правову допомогу.
На підставі викладеного, ст.ст. 1046 -1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 6-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 кошти за борговою розпискою від 07.07.2020 року у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) доларів США у якості відшкодування суми боргу.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 кошти у сумі 5315,09 гривень (п'ять тисяч триста п'ятнадцять гривень 09 коп.) у якості відшкодування пені
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України.
Суддя: В. Є. Сільченко