27 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 165/453/21 пров. № А/857/8679/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шевчук С.М.,
суддів Кухтея Р.В., Обрізка І.М.,
за участі секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 30 березня 2021 року (постановлену у смт. Іваничі в порядку загального позовного провадження, судом під головуванням судді Малюшевська І.Є., дата складання повного повний тексту ухвали не зазначена) про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 165/453/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського РПП сектора поліцейської діяльності №2 (с. Шацьк) Ковельського районного УП ГУП у Волинській області Петрини Олега Олександровича, Ковельського районного управління поліції Головного управління поліції у Волинській області про скасування постанови в справі про порушення правил дорожнього руху, суд-
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 30 березня 2021 року позовну позову ОСОБА_1 до поліцейського РПП сектора поліцейської діяльності № 2 (с.Шацьк) Ковельського районного управління поліції Головного управління поліції у Волинській області Петрини Олега Олександровича, Ковельського районного управління поліції Головного управління поліції у Волинській області про скасування постанови в справі про порушення правил дорожнього руху - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції на продовження розгляду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що він мав право звернутися з позовом до 24:00 годин 12.02.2021 року, однак у зв'язку із складними погодними умовами (снігопадом) він не зміг виїхати вчасно з Києва. Також вказує, що укладений договір про надання професійної правничої допомоги згідно якого адвокат міг надсилати адвокатські запити, надавати консультації та підготувати проект позовної заяви. Інших прав адвокату не було надано. Як наслідок, позивач вважає безпідставними висновки суду стосовно того, що за відсутності позивача адвокат самостійно міг подати позовну заяву. Зазначає, що адвокат не мала коштів на сплату судового збору, а текст позовної заяви не був погоджений позивачем через його перебування у м. Києві та неможливості виїзду. Водночас позивач вказує, що не володіє комп'ютерною технікою, а відтак не міг звернутися до суду засобами електронного зв'язку.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв'язку, що підтверджується зворотними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та на електронну пошту, зазначену даними учасниками справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання учасники справи не прибули, позивач подав заяву про розгляд справи без його участі. Клопотань про відкладення слухання справи учасники справи не направляли.
В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, а причини наведені ним не є поважними.
Зокрема суд першої інстанції зазначив, що позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду у період з 02.02.2021 року по 10.02.2021 року, тобто до його від'їзду в. Київ.
Факт перебування позивача у м. Києві з 10 лютого 2021 року не підтверджено належними та допустимими доказами. Також суд врахував що відповідно до копії ордеру на надання правничої допомоги серії АС № 1014435 від 15.02.2021 року ОСОБА_1 та адвокат Свередюк Ю.А. уклали договір про надання правової допомоги № б/н від 02.02.2021 року (а.с.12). Договором про надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежується, як наслідок позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду у визначений ст. 286 КАС України строк особисто (шляхом направлення позовної заяви з додатками поштовим зв'язком, через електронні засоби зв'язку (електронна пошта) або за допомогою підсистеми Електронний суд), або через представника, який маючи повноваження на ведення справи в суді ще з 02.02.2021 року, міг здійснювати від імені особи, яку він представляє (позивача), її процесуальні права та обов'язки.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.02.2021 року до Нововолинського міського суду Волинської області надійшов позов ОСОБА_1 до поліцейського РПП сектора поліцейської діяльності № 2 (с. Шацьк) Ковельського районного управління поліції Головного управління поліції у Волинській області Петрини Олега Олександровича, Ковельського районного управління поліції Головного управління поліції у Волинській області про скасування постанови в справі про порушення правил дорожнього руху.
Ухвалою від 16.02.2021 року суддею ОСОБА_2 було відкрито провадження у справі.
10.03.2021 року вищевказана справа надійшла до Іваничівського районного суду Волинської області та того дня, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею по справі визначено суддю Малюшевську І.Є.
Ухвалою від 15.03.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського РПП сектора поліцейської діяльності № 2 (с. Шацьк) Ковельського районного управління поліції Головного управління поліції у Волинській області Петрини О.О., Ковельського районного управління поліції Головного управління поліції у Волинській області про скасування постанови в справі про порушення правил дорожнього руху залишено без руху, надавши позивачу строк у п'ять днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення вказаних у цій ухвалі недоліків.
29.03.2021 року на виконання вимог ухвали суду від 15.03.2021 року надійшло клопотання представника позивача Свередюк Ю.А. про направлення належним чином завіреної копії постанови про накладення адміністративного стягнення та клопотання про поновлення строків звернення до суду, у якому посилається на складні погодні умови (снігопади) у м. Києві з 10.02.2021 року, рішення Київської міської державної адміністрації від 10.02.2021 року про встановлення тимчасового обмеження в'їзду великогабаритного транспорту до Києва, починаючи з 11.02.2021 року, звернення міської влади до водіїв із проханням не користуватися особистими транспортними засобами під час снігопаду, як на об'єктивну причину неможливості повернутися до місця проживання та звернення до суду з позовом.
З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 883872 від 02.02.2021 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді попередження за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП: 02.02.2021 року о 09:25 год. на автодорозі сполученням Шацьк-Вілиця ОСОБА_1 керував транспортним засобом поза населеним пунктом не увімкнувши ближнє світло фар, чим порушив п. 9.8 ПДР України.
Разом з тим, ОСОБА_1 просить поновити йому пропущений строк звернення до суду через пропущення такого з об'єктивних, як він вважає, причин: перебування позивача з 10.02.2021 року у м. Києві на обстеженні і через складні погодні умови (снігопади) не зміг вчасно повернутися у м. Нововолинськ для підписання та подання позовної заяви.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
На стадії апеляційного провадження спірним є питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду через перебування позивача з 10.02.2021 року у м. Києві який через складні погодні умови (снігопади) не зміг вчасно повернутися у м. Нововолинськ для підписання та подання позовної заяви та можливості подання ним позовної заяви засобами електронного зв'язку або його представником - адвокатом, з яким позивач уклав договір про надання професійної правничої допомоги.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Досліджуючи питання обрахунку строків звернення з позовною заявою та можливості поновлення такого строку, суд першої інстанції покликався на ч.2 та 5 ст. 270 КАС.
Однак, застосування приведених положень ст. 270 КАС України не застосовується при розгляді справ, визначених ст. 286 КАС України (щодо притягнення до адміністративної відповідальності), позаяк із змісту частин 1 та 2 та 5 ст. 270 КАС України слідує, що положення зазначеної статті стосуються виключно окремих категорій адміністративних справ, встановлених статтями 273-277, 280-283 цього Кодексу.
Як наслідок на категорію справ, визначених ст. 286 КАС України поширюються положення ст. 120 КАС України, які передбачають, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Суд встановив, що оскаржуване позивачем рішення - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 883872 винесена 02.02.2021 року. Того ж дня її було вручено позивачу, що підтверджено його підписом у п. 9 вищевказаної постанови (а.с.6).
Отож перебіг строку процесуального строку для звернення з позовною заявою розпочався 03.02.2021 року та сплинув о 24:00 годин 12 лютого 2021 року (п'ятниця).
Згідно із штемпелем Нововолинського міського суду Волинської області позовна заява позивача ОСОБА_1 надійшла 15.02.2021 року (перший робочий день після сплину строку звернення до суду) через канцелярію суду та зареєстрована за вх. номером 1406/2021.
Отже, позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 286 КАС України, оскільки днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в частині яка стосується визнання не поважними наведених, позивачем причин пропуску строку звернення до суду, то колегією суддів встановлено таке.
У клопотанні про поновлення строків звернення до суду позивач зазначає про обставини щодо його перебування у період з 10.02.2021 року у м. Києві у зв'язку із станом його здоров'я та неможливості його виїзду з вказаного міста через складні погодні умови.
Обставини щодо складних погодний умов у м. Києві з 11 по 12 лютого 2021 року підтверджуються витягом із офіційних сайтів Київської міської державної адміністрації та рішенням від 10.02.2021 року.
Стосовно ж факту перебування позивача у вказаний проміжок часу у м. Києві, то як слідує із картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 , лікарем ОСОБА_3 рекомендовано позивачу здійснити проходження огляду в Національному інституті серцево-судинної хірургії імeні М.М.Амосова у лютому 2021 року. Як наслідок у позивача були підстави та необхідність перебувати в лютому 2021 року у місті Києві.
Натомість зважаючи на відкрите провадження у справі суд, не призначив розгляду питання про поновлення строків звернення до суду до розгляду в судовому засіданні та не з'ясував у позивача обставин щодо наявності чи відсутності у нього відповідних доказів його перебування у місті Києві у період з 11 по 12 лютого 2021 року (зокрема результатів відповідних обстежень, талонів запису та прийому хворого, фіскальних чеків, записів відеореєстраторів, проїзних квитків, показів свідків, доказів найму житла, тощо) як наслідок висновок суду першої інстанції про не перебування позивача у вказаний проміжок часу у місті Києві є передчасним ним та таким, що здійснений без з'ясування всіх фактичних обставин.
Стосовно ж висновку суду про можливість подання позовної заяви представником позивача - адвокатом з яким укладено договір про надання правової допомоги від 02.02.2021 року, то суд першої інстанції вказаного договору не витребував та не з'ясовував у встановленому порядку наявності у адвоката позивача повноважень на підписання та подання позовної заяви.
Також суд не з'ясовував обставин, того чи позивач має у своїй власності відповідні електронні пристрої та гаджети та чи отримав доступ до електронного цифрового підпису за наявності якого міг безперешкодно здійснити подання позовної заяви поза місцем свого проживання. Як наслідок висновки суду першої інстанції про можливість подання позовної заяви представником з яким позивачем укладено договір про надання правової допомоги від 02.02.2021 року та самостійного подання позовної заяви позивачем у встановлені строки, шляхом надіслання електронними засобами є передчасним та таким, що здійснений без з'ясування всіх фактичних обставин.
Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску строків звернення до суду через наявність у позивача права на подання вказаної позовної заяви впродовж з 02.02.2021 року по 10.02.2021 року, позаяк строк звернення до суду у позивача сплинув лише 12.02.2021 року, а наявність непередбачуваних обставин (об'єктивних перешкод), які виникли продовж останніх двох днів вказаного строку звернення повинна бути оцінена судом у встановленому порядку.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справіv. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справіv. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див.Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Практика Європейського суду щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 § 1, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.
Так, у справі «Трегубенко проти України» заявник скаржився, що остаточне і обов'язкове судове рішення, винесене на його користь, було скасовано в порядку нагляду, а також що судове провадження в його справі було несправедливим. Крім того, заявник скаржився, що йому було відмовлено у доступі до суду для визначення його цивільних прав.
Частиною 4 ст.9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За наведених обставин та приведених положень законодавства, колегія суддів зазначає що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування судом наслідків передбачених, частинами третьою статті 123 КАС України є передчасним та таким, що здійснений без фактичного з'ясування всіх обставин справи у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що не відповідатиме гарантіям запровадженим у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції щодо права на доступ до суду та справедливий суд.
Згідно зі ст. 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Відтак, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 320, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 30 березня 2021 року у справі № 165/453/21, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
І. М. Обрізко
Повне судове рішення складено 27 травня 2021 року.