19 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 2а-4069/10/0970 пров. № А/857/5176/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Затолочного В. С., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної державної адміністрації на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 2а-4069/10/0970 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання дій неправомірними,-
суддя в 1-й інстанції - Шумей М. В.,
час ухвалення рішення - 18.02.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначена,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання незаконними дій та бездіяльності відповідачів, зобов'язання до вчинення дій, стягнення коштів.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними рішення, дії та бездіяльність посадових осіб Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо невиконання рішення Івано-Франківського міського суду від 01 серпня 2005 року та постанови апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 січня 2006 року в частині невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди та зобов'язано Івано-Франківську обласну державну адміністрацію та Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації в термін до 7 днів, з дня набрання даною постановою законної сили, виплатити ОСОБА_1 моральну шкоду відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду від 01 серпня 2005 року та постанови апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 січня 2006 року та подати з даного приводу звіт до Івано-Франківського окружного адміністративного суду. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації задоволено частково. Скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року у справі №4069/10 та прийнято нову постанову; визнано неправомірними рішення, дії та бездіяльність посадових осіб Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо невиконання рішення Івано-Франківського міського суду від 01 серпня 2005 року та постанови апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 січня 2006 року в частині невиплати ОСОБА_1 моральної шкоди; зобов'язано Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації в термін до 7 днів, з дня набрання даною постановою законної сили, виплатити ОСОБА_1 моральну шкоду у відповідності до рішення Івано-Франківського міського суду від 01 серпня 2005 року та постанови апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 січня 2006 року та подати з даного приводу звіт до Івано-Франківського окружного адміністративного суду; закрито провадження у справі в частині позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації про встановлення обставин, що все майно права та обов'язки передані управлінням капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації правонаступнику-Головному управлінню капітального будівництва архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації до 19 січня 2006 року, а саме до набрання чинності рішення Івано-Франківського міського суду від 01 серпня 2005 року обласної державної адміністрації; встановлення обставин, що залишок коштів, що були зароблені управлінням капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації на власне утримання передані 30 грудня 2005 року управлінням капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації - Головному управлінню капітального будівництва архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації; встановлення обставин, що з 30 грудня 2005 року в управлінні капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації не було жодної посадової особи, керівника, та бухгалтера та у 2006 році не міг бути складений акт та затверджений ліквідаційний баланс управлінням капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації; встановлення обставин, що передчасним є ліквідаційний баланс управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації за 1 квартал 2006 року, що відображає передачу двох сум з різних спеціальних рахунків управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації до правонаступника - Головному управлінню капітального будівництва архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації; закрито провадження в частині позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про встановлення обставин, що в ЄДРПОУ не існує, законом встановленого запису про призначення ліквідаційної комісії управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації; залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний реєстратор виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним те, що державний реєстратор вніс до Свідоцтва Головного управління капітального будівництва архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації з ЄДРПОУ дату державної реєстрації Головного управління капітального будівництва архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації 07 червня 2005 року; визнання незаконним надання державним реєстратором 15 вересня 2005 року Головному управлінню капітального будівництва архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації ідентифікаційного коду з ЄДРПОУ 3364856 під час включення відомостей до ЄДРПОУ про Головного управління капітального будівництва архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації; визнання незаконним утворення ліквідаційної комісії управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, наказом начальника управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 15 червня 2005 року №28, з перевищенням повноважень, до внесення до ЄДРПОУ 29 вересня 2005 року запису про рішення голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації про припинення управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, до встановлення головою Івано-Франківської обласної державної адміністрації строків початку ліквідації управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, та без погодження з державним реєстратором; визнання незаконним розміщення 30 вересня 2005 року у «Бюлетені державної реєстрації» повідомлення про ліквідаційну комісію управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації; визнання незаконним перероблення назви передаточного балансу управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації на ліквідаційний та скасувати баланс з переробленою назвою «Ліквідаційний баланс управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації»; визнання незаконним та скасування розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 31 березня 2006 року №186 «Про затвердження ліквідаційного балансу управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації та акту ліквідаційної комісії; визнання незаконним внесення державним реєстратором 05 квітня 2006 року до ЄДРПОУ запису про припинення управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, що пов'язано з ліквідацією; відмічення державної реєстрації припинення управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, що пов'язано з ліквідацією. У задоволені решти вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року, заяву ОСОБА_1 про накладення на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації штрафу та встановлення нового строку для Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації для подання звіту про виплату позивачу 5000 грн. моральної шкоди - один робочий день з дня проголошення (одержання) ухвали задоволено частково. Накладено на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, відповідального за виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі №2а-4069/10/0970, штраф у розмірі 12180 грн. та зобов'язано Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації в термін до 7 днів, з дня набрання даною ухвалою законної сили подати звіт до Івано-Франківського окружного адміністративного суду щодо виплати ОСОБА_1 моральної шкоди у відповідності до рішення Івано-Франківського міського суду від 01 серпня 2005 року та постанови апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 січня 2006 року.
Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року набрала законної сили 24 листопада 2014 року.
25 січня 2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю, в якій останній просив суд в порядку ст.383 КАС України визнати протиправними дії та бездіяльність Департаменту будівництва, житлово- комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо не виконання судового рішення у справі № 2а-4069/10/0970 та постановити окрему ухвалу, в якій :
-зазначити протиправність дій та бездіяльності Департаменту будівництва, житлово- комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА щодо не виконання судового рішення у справі № 2а-4069/10/0970.
-зобов'язати ліквідаційну комісію Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА невідкладно виконати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі № 2а-4069/10/0970 ( апеляційне провадження № 9104/70268/11), а саме :
«Накласти на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, відповідального за виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі № 2а-4069/10/0970 штраф у розмірі 12180 грн.», та, не менш як за 10 днів до закінчення процедури ліквідації Департаменту Б ЖКГ МА ОДА, не пізніше 3-х днів, з дня набрання законної сили окремою ухвалою суду; подати звіт до суду про виконання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі № 2а-4069/10/0970.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо не виконання ухвали Львівського апеляційного окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі №2а-4069/10/0970. Направлено окрему ухвалу Івано-Франківській обласній державній адміністрації для реагування та вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Встановлено Івано-Франківській обласній державній адміністрації строк для надання відповіді про вжиті заходи протягом 30 днів з дня отримання окремої ухвали.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач - Івано-Франківська обласна державна адміністрація оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала є необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню покликаючись на те, що на даний час згідно з розпорядженням Івано-Франківської ОДА від 06 листопада 2019 року №571 Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації перебуває в стані припинення, відтак повноваження щодо управління Департаментом здійснює ліквідаційна комісія. Зазначає, що Івано-Франківська ОДА як юридична особа не несе відповідальності за зобов'язаннями Департаменту, враховуючи те, що ліквідаційна комісія Департаменту здійснює ліквідаційні заходи, сторона у виконавчому провадженні згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» не замінена. Тому вважає, що судом першої інстанції зроблено необгрунтований висновок про необхідність вжиття заходів реагування Івано-Франківською ОДА щодо стягнення коштів у вигляді штрафу з окремої юридичної особи публічного права. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою виключити зобов'язання Івано-Франківської ОДА щодо вжиття заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли порушенню закону, а також необхідності подання відповіді про вжиті заходи з виконання окремої ухвали.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку в частині визнання протиправною бездіяльності Департаменту та направлення окремої ухвали Івано-Франківській ОДА для реагування та вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Вважає, що апелянтом не спростовано правильних висновків суду першої інстанції. Разом з тим, вважає, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо судового контролю у цій справі.
Представник апелянта - Луцишин І.В. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою виключити зобов'язання Івано-Франківської ОДА щодо вжиття заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли порушенню закону, а також необхідності подання відповіді про вжиті заходи з виконання окремої ухвали.
Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а також розглянути питання судового контролю.
Решта учасників справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з таких підстав.
Як встановлено судом вище, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року, яка набрала законної сили накладено на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, відповідального за виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі №2а-4069/10/0970, штраф у розмірі 12180 грн. та зобов'язано Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації в термін до 7 днів, з дня набрання даною ухвалою законної сили подати звіт до Івано-Франківського окружного адміністративного суду щодо виплати ОСОБА_1 моральної шкоди у відповідності до рішення Івано-Франківського міського суду від 01 серпня 2005 року та постанови апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 січня 2006 року.
У зв'язку з невиконанням відповідачем вказаного вище рішення суду, позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України, а також просив подати звіт про виконання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації вчинив бездіяльність щодо виконання ухали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року. Також, суд першої інстанції не встановив судового контролю за виконанням рішення відповідачем, оскільки позивач не заявляв вимоги про зобов'язання відповідача в порядку статті 382 КАС України надати суду звіт про виконання судового рішення в даній справі, а також згідно зі статтею 382 КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Так, згідно зі ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом.
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Крім того, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно, правилами ч.1, 6 ст.383 КАС України гарантовано, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, врегульований приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Частина 2 зазначеної статті передбачає, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;5) номер адміністративної справи;6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження;9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи ( ч. 3 ст. 383 КАС України).
Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч. 4 ст. 383 КАС України).
Як вбачається із матеріалів справи, Івано- Франківським окружним адміністративним судом 21 лютого 2017 року (а.с.26 т.7) було видано виконавчий лист у справі №2а-4069/10/0970 на виконання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листпада 2014 року, зі змісту якого вбачається, що строк пред'явлення виконачого документа до виконання зазначено до "17" лютого 2020 року,
Судом апеляційної інстанції в ході розгляду справи встановлено, що строки пред'явлення цього виконачого документа до виконання не продовжувалися. Цього факту позивач не заперечує.
Крім того, доказів протилежного матеріали справи не містять і суду не надано.
Разом з тим, як стверджується матеріалами справи, заяву в порядку ст.383 КАС України позивач направив до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 25 січня 2021 року.
З врахуванням викладеного вище колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 пропущено встановлений строк звернення з заявою в порядку ст.383 КАС України.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст.383 КАС України була подана після завершення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, виданого за відповідним рішенням суду, колегія суддів вважає, що таку з врахуванням положень ст.122,123 КАС України необхідно залишити без розгляду.
З врахуванням усіх вищенаведених встановлених обставин справи, а також законодавчих приписів, яке регулюють це питання, у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи у цій частині, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.315 КАС України ухвала суду підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_1 залишенню без розгляду.
Разом з тим, дослідивши матеріали вказаної справи, колегія суддів вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року з огляду на наступне.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Європейський Суд з прав людини також звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22 лютого 2004 р. зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
За змістом статті 382 КАС України судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Законодавець, розмежовуючи види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме: Кодекс адміністративного судочинства України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ст. 382 КАС України); 2) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання (ст. 383 КАС України), 3) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, приватного виконавця (ст. 287 КАС України).
Зазначені норми кореспондуються з положенням частини 6 статті 245 цього Кодексу, згідно з якими у випадках, визначених у частинах 3 - 5 цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ця норма кореспондується з положенням п.1 ч.6 ст.246 КАС України, відповідно до якого у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту «ґ» п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду та вирішується на його розсуд.
Згідно з постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України» № 3 від 13.03.2017, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).
Аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов'язань у межах відповідної справи.
Колегія суддів вказує, що Великою Палатою Верховного Суду було змінено підхід до застосування судового контролю, що визначений в Постанові Пленуму ВАС України від 13 березня 2017 року № 3 «Про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 КАСУ» (на даний час ст. 382 КАС України).
Так, ВАС України у вказаній Постанові Пленуму було установлено, що судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень-відповідачем у справі суд може під час прийняття постанови у справі
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідні дії може бути вчинено судом також після ухвалення рішення по справі (ухвала від 20 червня 2018 року справа № 800/592/17).
Також судом на виконання положень ч.5 ст. 242 КАС України було враховано правові висновки Верховного Суду, що викладені в Постанові від 31 жовтня 2018 року (справа № 704/1547/17) відносно мети судового контролю.
Суд акцентує увагу, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
Оскільки ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року має зобов'язальний характер, а обставини його невиконання дають суду обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може ухилятись в подальшому від його виконання колегія суддів дійшла висновку про необхідність встановлення судового контролю за виконанням вказаного судового рішення у спосіб зобов'язання відповідача протягом 20 днів з моменту набрання законної сили вказаної постанови подати звіт про виконання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року по справі № 2а-4069/10/0970.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 310, 315, 321, 322, 325, 328, 329, 370, 382, 383 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної державної адміністрації задовольнити частково.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 2а-4069/10/0970 скасувати.
Заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний реєстратор виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконними дій та бездіяльності відповідачів, зобов'язання до вчинення дій, стягнення коштів - залишити без розгляду.
У порядку судового контролю за виконанням судових рішень зобов'язати Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації подати звіт про виконання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у строк 20 днів.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді В. С. Затолочний
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 27 травня 2021 року.