Справа № 240/1906/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
20 травня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,
секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,
за участю:
представника позивача: Клинчука Ігоря Володимировича
представника відповідача: Байдали Ірини Геннадіївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Приватного акціонерного товариства "Київсільелектро" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
позивач звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
22 лютого 2021 року від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
13 травня 2021 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення.
18 травня 2021 року відповідачем подано заперечення на письмові пояснення.
Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву, письмових пояснень та заперечень на письмові пояснення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що на підставі направлень Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 21.12.2019 року № 933, № 934, № 935, № 936 та від 24.12.2019 № 942, посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області та відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, п.77.1, п.77.2, п.77.4 ст. 77, п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу від 10.12.2019 року № 639, була проведена планова виїзна документальна перевірка Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Приватного акціонерного товариства "Київсільелектро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування за період діяльності з 01.10.2017 року по 30.09.2019 року.
За результатами вказаної перевірки було складено акт від 31.01.2020 року № 39/06-30-05-01/00132405.
Як вбачається із висновків акту, в ході перевірки були виявлені наступні порушення:
- пп. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України № 2755 - VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями), ст. 4, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями). Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку № 15 "Доходи", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 (із змінами та доповненнями), №16 Витрати, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну вартість 7038262 грн., в т.ч: 4 квартал 2017 року - 418857 гри.; 1 квартал 2018 року - 67986 грн.; 1 півріччя 2018 року - 872244 грн.;3 квартали 2018 року - 1963546 грн.;2018 рік - 3989001 грн.;1 півріччя 2019 року - 1959902 грн.;3 квартали 2019 року - 2630404 грн.
- п.44.1 ст. 44. п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198. п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8598176 грн. в т.ч: листопад 2017 р. - 10569 грн.; грудень 2017 р. - 198429 грн.; лютий 2018 р. - 167846 гри.; березень 2018р.- 626619 грн.; квітень 2018 р. - 310109 грн.; травень 2018 р. - 506600 грн.; червень 2018 р. - 404384 гри.:. липень 2018 р. - 923131 грн.; серпень 2018р.- 169154 грн.; вересень 2018 р. - 345279 грн.; листопад 2018 р. - 491691 грн.; грудень 2018 р. - 543638 грн.; лютий 2019 р. - 150096 грн.; березень 2019 р. - 249665 грн.; квітень 2019 р. - 551038 грн.; травень 2019 р. - 736373 грн.; червень 2019 р. - 324515 грн.; липень 2019 р. - 644540 грн.; серпень 2019 р. - 400168 грн.; вересень 2019 р. - 662041 грн.
- п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого було занижено орендну плату за землю в сумі 3687.21 грн.
- п.46.1 ст. 46. п.51.1, ст. 51, пп. "б" п. 176.2, ст. 176 Податкового кодексу України та пп.3.2, пп.3.3 пп.3.4. пп. 3.5 п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 р. № 4.
Перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено, що податковим агентом допущено ряд помилок при заповненні податкових розрахунків (Форма № 1 ДФ). а саме: платником було допущено помилки при відображенні реєстраційних номерів облікової картки платника податку за IV квартал 2017 року, І,ІІІ-ІV квартали 2018 року, за І, II квартали 2019 року, та невірно відображено ознаки доходу по самозайнятій особі ОСОБА_1 , у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку Ф № 1 ДФ за IV квартал 2018 року.
Податковому агенту потрібно подати уточнюючі податкові розрахунки Ф. № 1 ДФ з врахуванням вищевказаного порушення за відповідні періоди.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 20.02.2020 року № 0002790501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8598175,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4299088,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 20.02.2020 року № 0002780501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 7038262,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3519131,00 грн.
Вважаючи протиправними податковІ повідомлення-рішення від 20.02.2020 №0002790501 за податковим зобов'язанням в сумі 8597565,00 грн. та штрафної санкції в сумі 4298783,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.02.2020 №0002780501 за податковим зобов'язанням в сумі 6956734,00 грн. та штрафної санкції в сумі 3478367 грн., позивач звернувся до суду для їх скасування.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції із зазначеними контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, підтверджують правомірність формування позивачем, як витрат так і податкового кредиту по факту придбання робіт та спростовує висновки податкового органу викладені у акті перевірки.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом 134.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (зі змінами і доповненнями) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 цієї статті ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 статті 198 ПК України).
Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов'язково підтверджений податковою накладною.
Отже, право платника податків на збільшення витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.
Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.
Аналіз наведених правових норм в сукупності, дає підстави для висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства у вигляді заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість є виявлені порушення при перевірці відображення в податковому обліку господарських відносин ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" з контрагентами - постачальниками ТОВ "БРАЙТФОРМ", ТОВ "КАЙРАС", ТОВ "РІЧТЕРРА" та ТОВ "МЕРСЕР", якими надавалися послуги загальнобудівельних робіт та господарських відносин з надання послуг фізичними особами-підприємцями.
Зокрема, перевіркою встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.1 Декларацій доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" від отриманої безповоротної матеріальної допомоги у вигляді отриманих будівельних послуг від "невстановлених" СГД, постачання послуг від яких не підтверджено в ході проведення перевірки та наявних доказів у кримінальному провадженню на загальну суму 38489238 грн., в тому числі: 4 квартал 2017 року - 2326987 грн., 1 квартал 2018 року - 377700 грн.; 1 півріччя 2018 року - 4845798 грн., 3 квартали 2018 року - 10908589 грн.; 2018 рік - 22161117 грн., 1 півріччя 2019 року - 10778434 грн.; 3 квартали 2019 року - 14001134 грн.
ДП "Житомирська механізована колона" ПрАТ "Київсільелектро", згідно висновку відповідача, отримувало безповоротну матеріальну допомогу у вигляді загальнобудівельних робіт від "невстановлених" СГД, надання послуг якими не підтверджено в ході проведення перевірки та наявних доказів у кримінальному провадженню на загальну суму 38489238 гри. відповідно до актів виконаних будівельних послуг по наступних контрагентах-постачальниках: ТОВ "Кайрас"; ТОВ "Брайтформ"; ТОВ "Річтерра", ТОВ "КАЙРАС", до складу витрат віднесено 18650931,25 грн.: 4 кв. 2018 року - 4649797,52 грн. 2 кв. 2019 року - 10778433,73 грн.; 3 кв. 2019 року - 3222700,00 грн.
Так, по господарських операціях з ТОВ "Кайрас" до складу витрат віднесено 18650931,25 грн., в тому числі: 4 кв. 2018 - 4649797,52 грн., 2 кв. 2019 - 10778433,73 грн., 3 кв. 2019 - 3222700,00 грн.
По господарських операціях з ТОВ "Брайтформ" до складу витрат віднесено 17511319,71 грн., в тому числі: 1 кв. 2018 - 377700,00 грн., 2 кв. 2018 - 4468098,38 грн., 3 кв. 2018 - 6062790,23 грн., 4 кв. 2018 - 6602731, 07 грн.
По господарських операціях з ТОВ "Річтерра" до складу витрат віднесено 2326987,03 грн., в тому числі 4 кв. 2017 року - 2326987,03 грн.
Згідно з позицією Головного управління ДФС у Житомирській області, позивач в порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України ДП "Житомирська мехколона" ПрАТ "Київсільелектро" завищено податковий кредит з ПДВ по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Річтерра" на загальну суму 459717,00 грн., ТОВ "Кайрас" на суму 4130444,00 грн. , ТОВ "Брайтформ" на суму 3345363,00 грн., ТОВ "Мерсер" на суму 662041,00 грн.
Крім того, перевіркою задекларованих у рядку 02 Декларацій "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" показників за період з 01.10.2017 по 30.09.2019 у загальній сумі 9635950 грн. встановлено їх заниження всього у сумі 39 101 461,00 грн., внаслідок порушень порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.134 ст. 134 Податкового кодексу України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку", оскільки підприємством завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), які відображені в рядку 2050 "Звіту про фінансові результати" на загальну суму 159311 грн., в тому числі: 2 квартал 2019 року - 109911 грн.; 3 квартал 2019 року - 49400 грн..
Зазначене порушення на думку апелянта полягає в тому, що до бухгалтерських проведень Дт рахунків 231 Кт рахунку 631 було включено вартість послуг проживання працівників наданих ФОП ОСОБА_2 , та вартість послуг по ремонту стріли, наданих ФОП ОСОБА_3 , які не звітувались про отримані доходи до органів ДПС, не мали трудових ресурсів та матеріальної бази для надання вказаних видів послуг .
Так апелянт зазначає, що нереальність фактичного здійснення операцій з придбання ДП "Житомирська механізована колона" ПрАТ "Київсільелектро" будівельних робіт, послуг, що стосується контрагентів, а саме:
- відсутність в Єдиному реєстрі податкових накладних інформації щодо придбання контрагентами позивача товарно-матеріальних цінностей або послуг; відсутність працівників, власних або залучених трудових ресурсів необхідної спеціальної кваліфікації;
- відсутність ліцензій та дозволів на виконання робіт з підвищеною небезпекою ;
- неподання контрагентами позивача, ФОП, фінансової звітності;
- акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт оформлені з порушенням, не містять інформації щодо залучення до виконання робіт субпідрядників;
- контрагенти позивача та субпідрядні організації, які залучалися ними до проведення робіт, є фігурантами по порушеним кримінальним справам з ухилення від оподаткування, фіктивного підприємництва;
- первинні документи, подані позивачем до перевірки з питань підтвердження придбання робіт, товарів, послуг у ТОВ "Річтерра", ТОВ "Брайтформ", ТОВ "Мерсер", ТОВ "Кайрас" є дефектними, оскільки у ході проведення перевірки встановлено, що господарські операції з ними не мали реальний характер.
У зв'язку з наведеним, контролюючий орган розцінив наданні позивачем до перевірки первинні документи складеними всупереч вимогам чинного законодавства та такими, що не можуть підтвердити реальність вчинення господарських операцій позивача з контрагентами.
Надаючи оцінку фінансово-господарським операціям між позивачем та контрагентами судова колегія зазначає, що підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Як вірно було досліджено судом першої інстанції, у перевірений період ДП "Житомирська механізована колона" ПрАТ "Київсільелектро" мала господарські взаємовідносини з наступними контрагентами-постачальниками, якими надавались послуги загальнобудівельних робіт: ТОВ "Річтерра", ТОВ "Брайтформ" , ТОВ "Кайрас", ТОВ "Мерсер" .
15.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кайрас" (Генпідрядник) та Дочірнім підприємством "Житомирська механізована колона" Приватного акціонерного товариства "Київсільелектро" (Замовник), було укладено Договір про надання послуг № 19. Згідно із вказаним Договором, Генпідрядник зобов'язувався виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах Замовника. Форма оплати - безготівкова. (т1. а.с.52-55)
Відповідно до пп.5.4.4 п.5 Розділу 5 Генпідрядник має право залучати до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників). Генпідрядник несе повну відповідальність за якість і терміни виконання робіт.
Факт виконання будівельних робіт та умов договору Генпідрядником підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-З, за листопад- грудень 2018, лютий-липень 2019; податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів за виконані роботи. (т. 1 а.с. 56-251, т.2 а.с. 1-54, т.4 а.с.14-107)
Між Дочірнім підприємством "Житомирська механізована колона" Приватного акціонерного товариства "Київсільелектро" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брайтформ" (Підрядник) було укладено Договори підряду № 402, 403 від 20.06.2018 року. (т.2 а.с. 46-57)
За умовами договору № 402 Підрядник зобов'язувався виконати будівельно-монтажні роботи по об'єкту будівництва: пташники №20,21,27,28, прибудов до пташників №20,21,27,28 та жижезбірників стічних вод від миття пташників №62,63,66 з мережами каналізації. Розрахунки здійснюються після підписання актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт.
За умовами договору №403 Підрядник зобов'язувався виконати роботи по реставрації-фарбуванню металевих повітряних ліній "Ярмолинці-Дунаєвці І,ІІ". Розрахунки здійснюється після підписання актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт.
Факт виконання робіт та умов договору підрядником підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-З, за лютий-вересень 2018 (т.2 а.с.52-243, т.3 а.с.1-29); податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів за загальнобудівельні роботи. (т.3 а.с.184-253, т.4 а.с.1-13)
Між Дочірнім підприємством "Житомирська механізована колона" ПрАТ "Київсільелектро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Річтерра" було укладено Договір підряду № 114 від 03 січня 2017 року (т. 3 а.с.30-36).
Відповідно до п. 1.1. Договору підряду № 114 від 03.01.2017 року, ТОВ "Річтерра" зобов'язується за завданням та за кошти ДП "Житомирська механізована колона" ПрАТ "Київсільелектро" власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати роботи, щодо об'єкту: "Будівництво підстанції 110/10 кВ з лініями електропередач 110 кВ на території Почуйківської сільської ради Попільнянського р-н Житомирської області за межами населених пунктів, а ДП "Житомирська механізована колона" ПрАТ "Київсільелектро" зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Згідно п. 2.2. Договору підряду № 114 від 03.01.2017 року, розрахунок вартості робіт зазначається в актах виконаних робіт.
Згідно п.п.5.1.1 п.5 Розділу 5 Підрядник має право залучати до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників) за умови письмового погодження їх з Замовником.
Факт виконання будівельних робіт та умов договору Підрядником підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-З, за червень 2017, листопад-грудень 2017; податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів за виконані роботи. (т.3 а.с.30-59, 108-128)
Між ТОВ "Мерсер" (Генпідрядник) та ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" (Замовник) укладено договір на послуги №02/07 від 02.07.2019, за умовами якого Генпідрядник зобов'язується у 2019 році виконати роботи, а Замовник - прийняти і оплатити дані роботи (т.4 а.с. 129-132).
Розрахунки за виконані роботи проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Генпідрядника після підписання акта виконаних робіт по формі КБ-2В і довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-36 та наданням Підрядником податкової накладної.
Відповідно до пп.5.4.4 п.5 Розділу 5 Генпідрядник має право залучати для виконання робіт третіх осіб (субпідрядників) шляхом укладання з ними окремих договорів. При цьому Генпідрядник несе повну відповідальність перед Замовником за якість і терміни виканням робіт субпідрядниками.
Факт виконання будівельних робіт та умов договору Підрядником підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-З, за вересень 2019; податковими накладними за вересень 2019, платіжними дорученнями про перерахування коштів за виконані роботи. (т.4 а.с.129-185)
Крім того, як встановлено з матеріалів справи, у перевірений період позивач мав господарські взаємовідносини з фізичними особами-підприємцями.
Між ДП "Житомирська механізована колона" ПрАТ "Київсільелектро" (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 15.03.2019 за умовами якого, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату, для працівників зайнятих на будівництві дволанцюгової відпайки від найближчої опори дволанцюгової ПЛ 150 кВ ПС "Мелітопольська-330" -ЦПС "Ботієвська ВЄС" №436/437 до РУ 150 кВ ЦПС "Приморської ВЄС-2 такі послуги: надання в оренду нерухомого майна для проживання працівників, послуги по житлово-побутових умовах (т.3 а.с. 60-61).
За надання послуг замовник виплачує виконавцю, зокрема, за проживання працівників 160 грн. за одну особу в добу за фактично прожиті дні, згідно табелю. Кошти виплачуються шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця після підписання акту здавання-приймання наданих послуг.
За КВЕД одним з видів діяльності ФОП ОСОБА_4 є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (т.3 а.с. 64).
Факт виконання умов договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень-травень 2019, б/н від 30.04.2019, від 27.05.2019. (т.3 а.с.60-67)
Між ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) та ДП Житомирська механізована колона" ПрАТ "Київсільелектро" (Замовник) укладено договір про надання послуг №16 від 25.07.2019 за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконувати роботи пов'язані з технічним обслуговуванням автомобіля. Робота, передбачена цим Договором, здійснюється Виконавцем на своїй території, своїми силами, засобами. Конкретний вид і перелік робіт, що виконуються за цим договором вказуються в наряд-замовленнях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до Розділу 3 Договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом зарахування на рахунок Виконавця грошових коштів протягом 5 днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.
Строк дії договору до 31.12.2019.
Факт виконання умов договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2019 року. (т.3 а.с.68-71) Факт оплати за вказаними договорами відповідачем не заперечується.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на витрати та податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, будь-які документи мають силу первинних лише в разі здійснення господарської операції та можуть братися для підтвердження даних податкового обліку.
Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Колегія суддів звертає увагу, що стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.
Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов'язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Зокрема, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" визначає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Дослідивши подані позивачем документи до контролюючого органу, судова колегія приходить до висновку, що документи, складені за результатами проведених операцій між позивачем та контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.
В акті перевірки відповідач зазначає, що надані позивачем акти виконаних робіт КБ-2 ат довідки про вартість виконаних робіт та витрат №КБ-3, оформлено неналежним чином, оскільки не містять відомостей про номер договору та назву субпідрядника, який залучався до проведення будівельних робіт.
Проте, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що висновок відповідача стосовно того, що в даному випадку мають місце певні дефекти в оформленні документів є хибним, оскільки в більшості первинних документів, які мають назву Кб-2 та Кб -3 міститься інша інформація щодо місяця за який виконано роботу аніж та, та яка була зазначена в таких же документах, оригінали яких були надані контролюючому органу під час перевірки, що не позбавляє можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг наданих послуг, вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та витрат у разі реального здійснених господарських операцій.
Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Наявність чи відсутність окремих документів, чи відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій (постанова Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі № 809/2161/14 від 28.11.2018, постанова Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі № 826/7423/16 від 24.05.2019).
Судова колегія звертає увагу, що на підтвердження факту реальності здійснених господарських операцій між позивачем та контрагентами в суді першої інстанції були допитані свідки - директори ТОВ "Кайрас" , ТОВ "Брайтформ", ТОВ "Річтерра", які підтвердили, що контрагентами позивача для виконання будівельних робіт, передбачених договорами, залучалися субпідрядники, працівники, що умовами таких договорів було передбачено.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що контрагентами ДП " Житомирська механізована колона" ПрАТ "Киівсільелектро" для виконання будівельних робіт передбачених договорами, залучались субпідрядники, та сторонні працівники.
Як вбачається з матеріалів справи з метою виконання умов договору, між ТОВ "Кайрас" (Замовник) та ТОВ "Вектори- сістем" (Виконавець) укладено договір підряду на виконання робіт №04/03 ВС від 04.03.2019; між ТОВ "Кайрас" (Замовник) та ТОВ "Вінтерлайф" (Підрядник) укладено договір на виконання ремонтно будівельних робіт від 15.04.2019; між ТОВ "Кайрас" (Замовник) та ТОВ "Зернооптторг" укладено договір на послуги №2 від 13.01.2019; між між ТОВ "Кайрас" (Замовник) та ТОВ "Сольвадор" укладено договір на послуги №109 від 26.06.2019; між ТОВ "Кайрас" (Замовник) та ТОВ "Лайтенерджи" укладено договір на послуги №23/2 від 20.02.2019; між між ТОВ "Кайрас" (Замовник) та ТОВ "Босна-фінанс" (Генпідрядник) укладено договір на послуги №44/1 від 01.07.2019.
Виконання умов договорів підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 та довідками про вартість виконаних робіт та витрат форми КБ-3. Оплата за виконані роботи підтверджується виписками по рахунку.
При цьому, акти та довідки містять і найменування Генпідрядника і Субпідрядника і номер договору, а також інші необхідні реквізити, що вказує на відповідність таких документів вимогам закону та надають можливість ідентифікувати господарську операцію, обсяг наданих послуг, їх вартість. (т.5 а.с.63-218).
В свою чергу, ТОВ "Кайрас" подано відповідачу податкові розрахунки сум доходу нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку Форми 1-ДФ за 4 квартал 2018 та 4 квартал 2019. що свідчить про те, що працівникам виплачується заробітна плата, з якої сплачуються податки.(т.5 а.с.59-62).
ТОВ "Мерсер" для виконання умов договору, укладеного з позивачем, було залучено субпідрядника згідно договору №33 від 13.09.2019 ТОВ "Ексіма-ОПТ ЛТД".
Виконання умов договорів підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 та довідками про вартість виконаних робіт та витрат форми КБ-3. При цьому, акти та довідки містять і найменування Генпідрядника і субпідрядника і номер договору, а також інші необхідні реквізити, що вказує на відповідність таких документів вимогам закону та надають можливість ідентифікувати господарську операцію, обсяг наданих послуг, їх вартість. (т.5 а.с 11-57)
Більш того, судова колегія звертає увагу, що ТОВ "Ексіма-ОПТ ЛТД" на момент виконання робіт мало ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 20.02.2019 №9-Л на право зайняття господарською діяльністю з будівництва об'єктів, що за класом наслідків належать до об'єктів з середніми та значними наслідками. (т.5 а.с.15-16)
Так позивач зазначає, що на їх запит щодо надання інформації та документів на підтвердження господарських взаємовідносин з позивачем, ТОВ "Брайтформ" повідомило, що на період виконання робіт, передбачених умовами договору, на підприємстві працювали наймані особи, сплачувалися податки та подавалася звітність до контролюючого органу. Також залучалися інші суб'єкти господарювання. Розрахунки за виконані роботи ДП "Житомирська мехколона" проводилися вчасно та в повному обсязі.
Крім того, матеріали справи містять квитанції на підтвердження подання податкових розрахунків сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку і сум, утриманих з них податку Форма 1-ДФ за період - ІІІ-ІV квартал 2017 та І-ІІІ квартали 2018 року ТОВ "Брайтформ". (т.5 а.с.1-6)
Судом першої інстанціцї встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ТОВ "Річтерра", що в період 2017-2018 надавало послуги та виконувало роботи, передбачені договором, укладеним з ДП "Житомирська мехколона" ПрАТ "Київсільелектро", мало ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України №2013028346 від 07.07.2016 на право зайняття господарською діяльністю з будівництва об'єктів ІV-V категорії складності (т.5 а.с. 8-9).
ТОВ "Річтерра" також у листі № 76 від 04.06.2020 підтвердило, що для виконання робіт залучалися контрагенти. (т.5 а.с. 7)
Водночас, як зазначив представник позивача у своїх поясненнях, роботи були виконані контрагентами вчасно, оплата проведена у повному обсязі, претензії як з боку ДП "Житомирська мехколона" ПрАТ "Київсільелектро" так і з боку контрагентів відсутні.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта стосовно відсутності у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, з огляду на те, що всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів.
Колегія суддів критично відноситься до доводів апелянта про те, що на підприємствах контрагентів працювала недостатня кількість осіб та відсутність умов та виробничих потужностей, оскільки зазначені обставини не виключають можливості реального виконання господарських операцій, оскільки можливе залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та залучення субпідрядників до виконання робіт, про що також зазначено Касаційним Судом Верховного Суду у постанові від 11.06.2019 по справі № 825/2387/18.
Сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, певної кількості персоналу, не можуть бути вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит чи витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.
При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб виконання предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому позивач не має права наполягати на отримані додаткової інформації відповідачем від його контрагента .
Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання, оскільки такі відомості носять інформаційний характер та не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.
При цьому відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 77 КАС України. Разом з тим, відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб'єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі №814/4212/17.
При цьому, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, станом на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій та у перевірений період контрагенти позивача були зареєстровані відповідно до вимог діючого законодавства, як юридичні особи та як платники ПДВ. Тому доводи відповідача про анулювання у деяких контрагентів свідоцтва платника податків є безпідставними.
Стосовно посилань у акті перевірки на відкриті кримінальні провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.4 ст.190 КК України, ч.1 ст.205-1 КК України, в яких згадуються контрагенти-постачальники ДП "Житомирська механізована колона" ПрАт "Київсільелектро" - ТОВ "Річтерра", ТОВ "Брайтформ" та субпідрядні організації, які залучалися контрагентами позивача, слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження є відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі лише після їх закріплення належним процесуальним шляхом, тобто вироком суду. А відтак, отримана у ході досудового слідства інформація, на яку посилається податковий орган в якості обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №814/2412/17.
Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №826/6280/13-а, доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, відповідачем не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальних проваджень щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Наведене узгоджується із положеннями ч. 2 ст. 61 Конституції України, відповідно до яких юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Кримінальні провадження, які можуть свідчити про наявність порушень, стосуються взаємовідносин контрагентів позивача з іншими суб"єктами господарювання (ТОВ "Проксітехноторг", ТОА "Арнайс"), які не мають безпосереднього відношення до господарських операцій з ДП "Житомирська механізована колона" ПрАТ "Київсільелектро".
В той же час, вироків суду станом на час проведення перевірки позивача та прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не було, немає відповідних вироків суду по зазначених в акті перевірки кримінальних провадженнях і станом на момент розгляду і вирішення цієї адміністративної справи. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Отже, відповідач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, не надав вироків, яким встановлено, що контрагенти позивача в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що між позивачем і його контрагентом укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що послуги вказаним контрагентом позивачу фактично не надавались.
Слід зазначити, що правовідносини контрагента із третіми особами, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за обставин даної справи й відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.
Крім того, судом першої інстанції було вірно встановлено, що доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача ліцензій та дозволів на виконання будівельних робіт спростовуються, зокрема, наявністю у контрагента позивача ТОВ "Річтерра" ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України №2013028346 від 07.07.2016 на право зайняття господарською діяльністю з будівництва об'єктів ІV-V категорії складності та у субпідрядника ТОВ "Ексіма-ОПТ ЛТД" ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 20.02.2019 №9-Л на право зайняття господарською діяльністю з будівництва об'єктів, що за класом наслідків належать до об'єктів з середніми та значними наслідками.
В свою чергу, оскільки всі договірні зобов'язання контрагентами були виконані у повному обсязі, що підтверджується складеними та підписаними первинними документами, тому у ДП "Житомирська механізована колона "ПрАТ "Київсільелектро" були відсутні підставі відслідковувати інформацію про дійсність ліцензій контрагентів.
Чинне законодавство не передбачає обов'язку суб'єктів господарювання перевіряти повноваження своїх контрагентів щодо здійснення ліцензованих видів діяльності. Тим більше не зобов'язані це робити замовники щодо субпідрядників, адже субпідрядник є контрагентом генпідрядника і не перебуває із замовником у договірних відносинах.
Крім того, відсутність спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення певного виду діяльності не має своїм наслідком недійсність виконаних контрагентом робіт, а є підставою для відповідальності останнього за недотримання з його боку приписів законодавства щодо здійснення ліцензованих видів робіт без отримання спеціального дозволу.
Таким чином, позивач відповідальність за наявність чи відсутність певних документів покладається у даному випадку на контрагентів, а не на позивача. Відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом відсутності реального вчинення господарської операції, якщо з інших первинних документів вбачається фактичне здійснення господарських операцій між господарюючими суб'єктами.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 у справі №819/426/16.
Крім того, підставою для висновків контролюючого органу про завищення позивачем собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), які відображені в рядку 2050 "Звіту про фінансові результати" на загальну суму 159311 грн., в тому числі: 2 квартал 2019 року - 109911 грн.; 3 квартал 2019 року - 49400 грн. стало неподання ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_5 за договорами про надання послуг податкової звітності.
Водночас, колегія суддів погоджується з доводами позивача та висновками суду першої інстанції, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни може мати правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.
Будь-яка неправомірна діяльність контрагента (наприклад, відсутність основних засобів, не подання звітності до контролюючого органу, продаж товарів відмінних від придбаних) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податків, який у повному обсязі виконав передбачені податковим законодавством зобов'язання, які підтверджено документально.
Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту (постанова ВС/КАС № 816/809/17 від 27.03.2018).
У рішенні від 18.03.2010 по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії (п. 23 даного рішення) ЄСПЛ зазначив, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Оскільки, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції встановлено, що договори з контрагентами позивача укладено у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджено первинними документами, тому колегія суддів приходить до висновку, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до чинного законодавства. Укладені договори відповідають вимогам ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та узгодженість дій між ними.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицію Верховного Суду у справі №815/8161/13 у постанові від 24.01.2020.
Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган не надав, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит, не спростував.
В свою чергу, з матеріалів справи встановлено, що позивач, як до перевірки, так і до суду, надав належним чином оформлені первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують понесені позивачем витрати та вказують на реальну зміну його майнового стану.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на інформацію, яка міститься у ІС "Податковий блок", оскільки внесені відомості є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків, про що також вказав Касаційний суд Верховного суду у постанові №804/7470/16 від 21.02.2018.
Крім того, будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (постанова Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі № 811/2154/13а від 27.02.2018).
Більше того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в акті перевірки не заперечується наявність податкових накладних по взаємовідносинам з контрагентами, на підставі яких сформований податковий кредит відповідного періоду, а відтак наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Таким чином, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції із зазначеними контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, підтверджують правомірність формування позивачем, як витрат так і податкового кредиту по факту придбання робіт та спростовує висновки податкового органу викладені у акті перевірки.
Водночас, доводи апелянта про ненадання до перевірки окремих документів не можуть бути достатньою та самостійною підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із постачальниками.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що стали підставою для донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 6956734,00 грн. а також податку на додану вартість в розмірі 8597565,00 грн. , не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Оскільки законодавцем визначений перелік обставин-підстав, з настанням (здійсненням) яких пов'язано виникнення права платника податку на податковий кредит, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а дослідженими доказами по справі у їх сукупності доведена правомірність та правильність визначення позивачем за спірними господарськими відносинами за період, який перевірявся, податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податок на прибуток, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові податкове повідомлення-рішення від 20.02.2020 року № 0002790501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8597565,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4298783,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.02.2020 року № 0002780501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 6956734,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3478367,00 грн. є протиправними .
Інші доводи контролюючого органу не спростовують вищевикладених судом висновків про безпідставність посилань відповідача на нереальність господарських операцій позивача з контрагентами.
На думку судової колегії, наведені вище обставини, дають підстави стверджувати про обґрунтованість висновків суду першої інстанції в даній справі, щодо протиправності спірних податкових повідомлень - рішень.
Частиною 2 статті 77 КАС України закріплено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 27 травня 2021 року.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.