Справа № 278/664/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Грубіян Є.О.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
26 травня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Савіна А.С.,
представника відповідача: Ковальчука Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 07 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції України у Вінницькій області, капрала поліції Горкуші Дениса Петровича УПП у Вінницькій області про скасування постанови,
в березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Житомирського районного суду Житомирської області з позовом до Департаменту патрульної поліції України у Вінницькій області, капрала поліції Горкуші Дениса Петровича УПП у Вінницькій області про скасування постанови.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 07 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні представник позивача та позивач доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як зазначено у спірній постанові, 18.02.2021 року о 14 год. 09 хв. позивач керував транспортним засобом " Honda CR-V" д.н.з. " НОМЕР_1 " в м. Вінниця, вул. Соборна, 50 та порушив п. 8.4.в. ПДР України, не виконавши вимогу дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено" та здійснив зупинку в зоні дії такого знаку, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач вважає спірну постанову незаконною з огляду на те, що до такої не долучено жодних доказів про будь-яку фіксацію порушення, а в самому її тексті зазначено, що він відмовився від підпису.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача, які свідчать про законність прийнятого ним рішення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993р. № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі - ПДР).
Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Так, відповідно до п.3.34 Правил дорожнього руху знак "зупинку заборонено" - забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Не поширюється дія знаків: на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами; та за наявності під ним таблички на водіїв-інвалідів, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком "Інвалід". Зона дії знака від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знака поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.
Пунктом 8.4 ПДР дорожні знаки поділяються на групи. Зокрема в частині "в" виділена група "заборонні знаки", які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 "зупинка заборонена", чим порушив п. 8.4 в ПДР України.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст. 252 КУпАП визначено, що посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що відповідач під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах, а не на припущеннях.
Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно того, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Так, в якості доказу по справі, відповідачем надано матеріали відеозйомки щодо обставин вчинення позивачем правопорушення, за яке останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Судова колегія зазначає, що вказаний відеозапис був долучений відповідачем до відзиву на позовну заяву, який останній надіслав до суду першої інстанції в межах строку, визначеного ухвалою Житомирським районним судом Житомирської області від 24 березня 2021 року.
Із оглянутого колегією суддів відеозапису вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом Honda CR-V, номерний знак НОМЕР_1 у м. Вінниця, по вул. Соборна, 50, дійсно здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 "зупинка заборонена".
Крім того, з відеозапису вбачається, що позивач не заперечує факт зупинки в зоні дії знаку "Зупинка заборонена".
Таким чином, на відеозаписі чітко зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення визначеного ч.1 ст.122 КУпАП.
Посилання апелянта на те, що матеріали відеозапису не можуть бути належним доказом вчинення правопорушення у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова не містить посилань на технічний запис за допомогою якого здійснювалось фіксування правопорушення, колегія суддів не приймає до уваги.
Так, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція).
За приписами пункту 5 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Тому, колегія суддів приходить до висновку, що такі відомості зазначаються у постанові, яка виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанову від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17.
Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O' Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння та користування автомобілем може потенційно завдавати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем було надано належні докази на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач діяв у спосіб, передбачений законами України та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Відтак, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 07 квітня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 325 КАС України та згідно ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 26 травня 2021 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.