Справа № 240/1289/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач - Франовська К.С.
27 травня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області в якому просив:
- визнати бездіяльність ненадання запитуваної ним інформації згідно запиту від 15.01.2021 Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області - протиправною;
- зобов'язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області надати запитувану інформацію згідно запиту від 15 січня 2021 року:
1) надати інформацію у письмовому вигляді чи заключався договір Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області з організатором проведення земельних торгів ( у вигляді аукціону) на земельну ділянку за кадастровим номером 1820985600:06:000:0306 площею 60,2040га;
2) в разі укладення такого договору надати копію такого договору;
3) надати інформацію в письмовому вигляді коли були передані матеріали організатору земельних торгів, в тому числі проект землеустрою на зазначену земельну ділянку;
4) надати інформацію у письмовому вигляді з зазначенням дати коли було оголошено про проведення земельних торгів зазначеної земельної ділянки;
- стягнути з Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області моральну шкоду завдану йому в розмірі 1500000 грн.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що подана позовна заява повністю відповідає вимогам статті 160 КАС України і підстави для повернення позовної заяви відсутні. В позовній заяві наведено обґрунтований розрахунок моральної шкоди, а також подано відповідні докази на підтвердження заподіяної моральної шкоди. Таким чином, суд першої інстанції своїми діями наперед здійснив оцінку доказів та висловив своє ставлення до позову, чим порушив вимоги ст. 9 КАС України щодо змагальності та диспозитивності судового процесу, та позбавив позивача права доступу до правосуддя.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу подано на ухвалу судді про повернення позовної заяви, суд відповідно до вимог частини другої статті 312 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з тих підстав, що позивачем не наведено та до позовної заяви не додано обґрунтованого розрахунку морального відшкодування в сумі 1500000 грн, яке позивач просить стягнути із відповідача, та не надано належних доказів на підтвердження розміру моральної шкоди.
10 березня 2021 року на виконання ухвали суду від 05.02.21 року ОСОБА_1 подав позовну заяву , доповнивши зміст первинної таким реченням " зазначений розмір відшкодування моральної шкоди визначений позивачем, позивач рахує, що такий розмір відшкодування моральної шкоди є прийнятний за бездіяльність відповідача. Моральна шкода, її розмір не підлягає математичному обчисленню. Відповідно до ч.1 та 2 КАС України доказування покладено на відповідача."
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Так, статтями 160, 161 КАС України передбачено яким вимогам щодо форми та змісту повинна відповідача позовна заява (адміністративний позов), і які документи необхідно додавати до позовної заяви.
Відповідно до частини першої та другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, суд першої інстанції зобов'язаний з'ясувати питання про те, чи відповідає позовна заява (адміністративний позов) вимогам, які встановлені статтями 160, 161 КАС України. Якщо позовна заява таким вимогам не відповідає і позивач у визначений судом строк не усунув недоліків позовної заяви, то суд зобов'язаний вирішити питання щодо повернення позовної заяви.
З матеріалів справи встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху з тих підстав, що позивачем не наведено та до позовної заяви не додано обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди у розмірі 1500000 грн, яку він просить стягнути із відповідача, та не надано належних доказів на підтвердження розміру моральної шкоди.
Такий висновок суду є обгрунтованим, враховуючи наступне.
Згідно із роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами і доповненнями) під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).
Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.
За висновками Верховного Суду, які були сформульовані у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, звертаючись до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, позивач зобов'язаний був зазначити обставини її завдання, у чому вона полягає та обґрунтувати її розмір.
Разом з тим відповідні обґрунтування позивач не навів ні в адміністративному позові, ні в позовній заяві, поданій на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
За відсутності таких доводів суд позбавлений можливості встановити, які саме з оскаржуваних дій відповідача завдали йому шкоди та у якій мірі, визначити рівень негативних фізичних або психологічних наслідків для позивача, оцінити чи досягають вони рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, звертаючись із вимогами про відшкодування моральної шкоди, позивач повинен довести настання для нього негативних наслідків та, щонайменше, зазначити у чому саме вони полягають та у якій форм виражені.
Невиконання таких вимог призводить до неможливості оцінки ступеня завданої шкоди і визначення співмірність розміру відшкодування.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, що викладені в ухвалі від 12 березня 2021 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
Одночасно колегія суддів звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Тобто, скаржник має право і можливість повторно звернутися до суду з даним позовом, усунувши недоліки, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, як судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 27 травня 2021 року.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.