Справа № 560/4128/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
26 травня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач в липні 2020 звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати в повному обсязі грошових коштів як учаснику бойових дій за період 2018 року (у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком) та особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у 2019-2020 роках (у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком);
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоотримані грошові кошти як учаснику бойових дій за період 2018 року (у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком) та особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у 2019-2020 роках (у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком).
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати в повному обсязі грошових коштів як учаснику бойових дій за період 2018 року (у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком) та особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у 2019 році (у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком) та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоотримані грошові кошти як учаснику бойових дій за період 2018 року (у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком) та особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у 2019 році (у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком) залишено без розгляду.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивач будучи обізнаним про порушення його прав стосовно виплати разової щорічної грошової допомоги в період з 2018 року по 2019 рік, у встановлений законодавством строк до суду не звернувся, доказів наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу суду та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що у періоди з 2016 по 2017 він проходив службу в Збройних Силах України та приймав участь в антитерористичній операції.
Крім того вказує, що відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якої додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачене законом.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою суду від 29.03.2021 витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 09.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду на 19.05.2021 о 09:30.
17.05.2021 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою від 19.02.2021 Хмельницький окружний адміністративний суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення з вимогами за 2019 рік.
Вказаною ухвалою суд надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання документального обґрунтованого пояснення щодо причин пропуску строку звернення до суду з вимогами за 2019 рік.
На виконання ухвали суду позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначив, що дізнався про існування рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 в травні 2020 року. Також вказав, що про порушення своїх прав дізнався 14.07.2020 з листа Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Згідно ч.ч. 1-2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 15 статті 171 КАС України визначено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Положенням п.7 ч.1 ст.240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
При цьому, у відповідності до ст.17-1 частини 4 вказаного Закону особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 380/5202/20 вказав, що застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд також виходив з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 та у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.11.2020 у справі № 380/5202/20, від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17, від 30.10.2018 у справі № 493/1867/17, від 22.01.2019 у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017).
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати в повному обсязі грошових коштів як учаснику бойових дій за період 2018 року (у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком) та особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у 2019-2020 роках (у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком) та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоотримані грошові кошти.
При цьому, позивач, не заперечуючи сам факт отримання щорічної разової грошової допомоги, як учасник бойових дій у 2018 та 2019 роках, а вказує, що останню виплачували йому не в повному розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, з наведеного слідує, що позивач звернувся до суду із позовом у липні 2020 року та оспорює дії відповідача щодо невиплати йому грошової допомоги у 2018 та 2019 роках у розмірі, передбаченому ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту".
Колегія суддів зазначає, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому, про порушення своїх прав позивач міг дізнатися, починаючи з 2018 року при отриманні щорічної грошової допомоги до 05 травня відповідного року.
Таким чином, посилання апелянта на триваючий характер бездіяльності відповідача щодо невиплати разової допомоги до 05 травня за 2018-2019 роки є необґрунтованими.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 18.11.2020 у справі №380/5202/20.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до даних правовідносин шестимісячного строку для звернення до суду з цим позовом.
Доводи позивача про те, що у періоди з 2016 по 2017 він проходив службу в Збройних Силах України та приймав участь в антитерористичній операції не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку для звернення до суду, оскільки спірний період у даних правовідносинах починається з 2018 року.
Крім того суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач мав право звернутися з метою отримання разової грошової допомоги за період з 2018 по 2019 рік до 30 вересня відповідного року, натомість до суду з даними вимогами позивач звернувся поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини, також, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому, числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії справа Девеер проти Бельгії).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Враховуючи вищезазначене, і зокрема факт невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в частині надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтуванням причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно залишив позовну заяву позивача в частині позовних вимог за період з 2018 по 2019 роки без розгляду.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.