Справа № 600/2405/20-а
Головуючий у 1-й інстанції: Маренич Ігор Володимирович
Суддя-доповідач: Іваненко Т.В.
27 травня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Іваненко Т.В.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 підвищення до її пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до її пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач відзначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Серед іншого, апелянт посилається на факт відсутності у позивача права на отримання доплат до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ч.2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", так як діючим законодавством це не передбачено.
Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 з 13.07.2019 по 08.10.2019 була працюючим пенсіонером, а тому не мала у цей період права на доплату до пенсії як непрацюючий пенсіонер на підставі ч.2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивачка правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що в силу ч.4 ст. 304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 311 КАС України.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 3 та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як пенсіонер за віком.
Згідно відомостей паспорту та довідки, виданої виконкомом Киселівської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, ОСОБА_1 з 31.08.1982 р. по даний час зареєстрована та проживає в с. Киселів Кіцманського району Чернівецької області - на території, яка згідно постанови Кабінету Міністрів України №600-94-П від 29.08.1994р. відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (третя категорія).
Вважаючи, що у відповідності до вимог ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у відповідача з 17.07.2018 виник обов'язок здійснити нарахування та виплату їй підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки, з 17.07.2018р. на підставі рішення Конституційного суду України від 17.07.2018р. №6-р/2018 обмеження щодо виплати такого підвищення скасоване.
У зв'язку із зазначеним, позивачка звернулась до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку даним правовідносинам та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.
Колегія суддів частково погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
За приписами статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
28.12.2014 прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ є неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 17.07.2018 відновлено дію редакції статті 39 Закону № 796-ХІІ, яка була чинною до 01.01.2015.
Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, дана справа є типовою щодо зразкової справи № 240/4937/18, а відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
За результатами розгляду зразкової справи № 240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 дійшла висновку, що із 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015року.
Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.
Таким чином, позивачка має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796.
При цьому, порушене право позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Водночас, суд першої інстанції залишив поза увагою, що в період з 13.07.2019 по 08.10.2019 позивачка була працюючим пенсіонером, що підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 . Про факт працевлаштування у зазначений період вказувала й сама позивачка у позовній заяві.
Враховуючи, що право на отримання підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат встановлено для непрацюючих пенсіонерів, які проживають в зонах радіоактивного забруднення, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині періоду задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням наведеного, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області підлягає частковому задоволенню, а ухвалене судом першої інстанції рішення в частині визначення періоду здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру - зміні з вищенаведених підстав.
В решті рішення є законним, обґрунтованим, підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задовольнити частково.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року змінити, виклавши абзаци 2 та 3 резолютивної частини наступним чином:
" Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати в період із 17.07.2018 по 12.07.2019 та з 09.10.2019 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити за період 17.07.2018 по 12.07.2019 та з 09.10.2019 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України від 28.02.1991 р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)."
В решті рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Іваненко Т.В.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.