Справа № 320/3979/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
18 травня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В.,
за участю секретаря Бринюк Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач), в якому просив, з урахуванням збільшення позовних вимог, визнати нечинними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 10.03.2020 №0002203304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування та застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 16 101 122,03 грн.;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 10.03.2020 №0002223304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 5 672 506,78 грн.;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 10.03.2020 №0002233304 про збільшення грошового зобов'язання зі сплати військового збору за результатами річного декларування та застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 1 271 659,16 грн.;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 10.03.2020 №0002243304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 510,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 19.05.2020 №0005353304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 340,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 19.05.2020 №0005343304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 1 190,00 грн.;
- рішення Головного управління ДПС у Київській області №0002293304 від 10.03.2020 про застосування штрафних санкцій в розмірі 227 904,97 грн.;
- рішення Головного управління ДПС у Київській області №0005363304 від 19.05.2020 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1 190,00 грн.;
- вимогу Головного управління ДПС у Київській області від 06.05.2020 №Ф-0005233304 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальну суму 507 652,22 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 є замовником будівництва багатоквартирних житлових будинків (нежитлових приміщень) та здійснює діяльність за КВЕД 41.10 «Організація будівництва будівель» з використанням підрядних організацій, з метою подальшого продажу об'єктів нерухомого майна в тому числі земельних ділянок за видом діяльності 68.10 «Купівля та продаж власного нерухомого майна», а тому його діяльність спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та здійснюється з метою одержання прибутку, а тому є підприємництвом, а суб'єкт підприємництва - підприємцем.
Також, апелянт вказує на судову практику Верховного Суду з вказаного питання.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, у період з 21.01.2020 по 27.01.2020 посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажем нерухомого майна, за період з 01.01.2012 по 31.12.2018.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 03.02.2020 №66/10-36-33-04/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
На підставі висновків Акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:
- пункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, в частині ненадання позивачем книги обліку доходів і витрат;
- пунктів 177.1-177.2 статті 177 Податкового кодексу України в частині заниження ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб всього у сумі 12880897,62 грн., у т.ч. за 2012 р. - 2417105,38 грн., за 2013 р. - 251847,58 грн., за 2014 р. - 96603,47 грн., за 2015 р. - 13449995,29 грн., за 2016 р. - 57087,15 грн., за 2017 р. - "-"33899247,27 грн. та за 2018 р. - "-" 2493,98 грн.;
- абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, частини другої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині заниження ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за період з 01.01.2012 по 31.12.2018 в розмірі 507652,22 грн., у тому числі за 2012 р. - 77733,15 грн., за 2013 р. - 81612,63 грн., за 2014 р. - 86219,78 грн., за 2015 р. - 89995,14 грн., за 2016 р. - 84971,52 грн., за 2017 р. - 87120,00 грн. та за 2018 р. - 0,00 грн.;
- пунктів 2, 9 та 11 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, в частині не подання позивачем звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012-2018 роки;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1-200.2 статті 200, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України в частині заниження ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, в сумі 4538005,42 грн., у тому числі за 2015 р.- 1325374,00 грн., за 2016 р. - 3212631,42 грн.;
- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2018 у сумі 1017327,33 грн., в т.ч. за 2015 р. - 1018077,33 грн., за 2016 р. - 750,00 грн., за 2017 р. - 0,00 грн. та за 2018 р. - 0,00 грн.;
- підпункту 49.2 статті 49, підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, абзацу 2 пункту 177.11 статті 177 Податкового кодексу України, в частині неподання позивачем декларацій про майновий стан і доходи за 2012-2018 роки;
- статті 58, частини шостої статті 128 Господарського кодексу України в частині здійснення позивачем господарської діяльності без державної реєстрації фізичної особи-підприємця та не забезпечення ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог чинного законодавства;
- статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в частині неподання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи-підприємця;
- пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, подав до Головного управління ДПС у Київській області заперечення на акт перевірки
Рішенням Головного управління ДПС у Київській області від 04.03.2020 №8670/К/10-36-33-04 висновки акта перевірки від 03.02.2020 №66/10-36-33-04/ НОМЕР_1 залишені без змін (т.1, а.с.152-153).
На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 10.03.2020 року №0002203304, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 16101122,03 грн., з яких 12880897,62 грн. - податкове зобов'язання та 3220224,41 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- податкове повідомлення-рішення від 10.03.2020 року №0002223304, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5672506,78 грн., з яких 4538005,42 грн. - податкове зобов'язання та 1134501,36 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- податкове повідомлення-рішення від 10.03.2020 №0002233304, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з військового збору у розмірі 1271659,16 грн., з яких 1017327,33 грн. - податкове зобов'язання та 254331,83 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- податкове повідомлення-рішення від 10.03.2020 №0002243304, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 10.03.2020 №0002273304, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1530,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 10.03.2020 №0002253304, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1190,00 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 №Ф-0002283304, яким позивачу встановлено до сплати недоїмку у розмірі 507652,22 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.03.2019 №0002293304, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 227904,97 грн.;
Вказані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимога були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, в результаті чого рішенням Державної податкової служби України від 22.04.2020 №14048/6/99-00-08-01-01-06 скаргу позивача задоволено частково, скасовано вимогу ГУ ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 №Ф-000228330 та встановлено вважати її відкликаною та зобов'язано контролюючий орган сформувати нову вимогу.
Залишено без змін рішення ГУ ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.03.2019 №0002293304.
Рішенням Державної податкової служби України від 18.05.2020 №2095/К/99-00-08-05-04-09 частково задоволено скаргу позивача, скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 10.03.2020 №0002273304 та №0002253304 та залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 10.03.2020 №0002203304, №0002223304, №0002233304 та №0002243304.
На виконання вказаних рішень Державної податкової служби України Головним управлінням ДПС у Київській області були прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 19.05.2020 №0005353304, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 19.05.2020 №0005343304, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1190,00 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.05.2019 №Ф-0005233304, яким позивачу встановлено до сплати недоїмку у розмірі 507652,22 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 19.05.2019 №0005663304, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 1190,00 грн.
Незгода позивача із прийнятими рішеннями податкового органу зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Так, відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Зокрема, відповідно до п.п.78.1.2, п.п.78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом;
- у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки;
При цьому, пунктом 78.4.ст. 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статями 77 та 78 цього Кодексу.
У відповідності до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення перевірки було порушено право позивача щодо надання запитуваних податковим органом документів щодо предмету перевірки.
Так, листом від 27.01.2020 №2699/К/10-36-33-04 позивачу запропоновано надати інформацію та документальне підтвердження щодо отримання доходів від продажу (обміну) нерухомого майна за період з 01.01.2020 по 31.12.2018. що стосується предмету перевірки.
Посадові особи контролюючого органу в акті перевірки вказали, що станом на дату складання акта будь-які документи, необхідні для проведення перевірки, від позивача не надходили.
Колегія суддів, звертає увагу, що перевірка тривала з 21.01.2020 по 27.01.2020.
Разом з тим, лист від ГУ ДПС у Київській області від 27.01.2020 №2699/К/10/-36-33-04, яким позивачу було запропоновано надати інформацію та документальне підтвердження щодо отримання доходів від продажу (обміну) нерухомого майна за період 01.01.2012 по 31.12.2018, що стосується предмету перевірки, позивачу було надіслано лише 29.01.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, вказаний лист було отримано позивачем 11.02.2020.
Таким чином, на момент отримання позивачем вказаного листа перевірка вже фактично була завершена, за результатами якої відповідачем було складено акт від 03.02.2020.
Таким чином, посилання контролюючого органу на неподання позивачем документів під час проведення перевірки є необґрунтованим з огляду на відсутність у позивача запиту про надання документів в період проведення такої перевірки.
Так, суд першої інстанції вірно зазначив,що сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те що позивач був обізнаний з приводу проведення перевірки, скористався правом надання пояснень, однак в порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України не надав жодних документів, колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на вищевикладене.
Стосовно обізнаності позивача про проведення перевірки та доводи апелянта в частині отримання позивачем наказу про проведення перевірки, сторонами не заперечуються.
Оподаткування доходу фізичних осіб регламентовано розділом IV ПК України, відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 якого об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з підпунктом 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172- 173 цього Кодексу.
Ставки податку встановлені статтею 167 ПК.
За правилами пункту 167.1 цієї статті ставка податку становить 18 (до 1 січня 2016 року - 15) відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Водночас пунктом 167.2 встановлено, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених розділом IV ПК.
Такий випадок визначено статтею 172 ПК, якою встановлено оподаткування доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна.
Пунктом 172.1 цієї статті передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Згідно з пунктом 172.2 цієї статті дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу. У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об'єкта незавершеного будівництва.
Статтею 177 ПК України врегульовано оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Так, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1 статті 177 ПК України).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області були видані ОСОБА_1 як замовнику будівництва декларації про готовність об'єкта до експлуатації на об'єкти:
- багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 (загальна площа 3679,50 кв. м., кількість поверхів - 6); генеральний підрядник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа-Сервіс" (декларація від 06.06.2012 №КС14312107017);
- багатоквартирний житловий будинок з вбудованими житловими приміщеннями за адресою: вул. Миру, 23, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області (загальна площа 9937,10 кв. м., кількість поверхів - 10 та цоколь); генеральний підрядник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Профремонбуд" (декларація від 24.03.2015 №КС143150830283);
- багатоквартирний житловий будинок з вбудованими житловими приміщеннями за адресою: вул. Миру, 9, корп.2, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошиснький р-н., Київська обл. (загальна площа 8933,40 кв. м., кількість поверхів - 9, цоколь та мансарда); генеральний підрядник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Девелоперська компанія" (декларація від 12.10.2015 №КС143152852032);
- багатоквартирний житловий будинок з вбудованими житловими приміщеннями за адресою: вул. Львівська, 1А, корп.1, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошиснький р-н., Київська обл. (загальна площа 4454,60 кв. м., кількість поверхів - 10 та цоколь); генеральний підрядник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Девелоперська компанія" (декларація від 29.08.2016 №КС143162420365);
- багатоквартирний житловий будинок з вбудованими житловими приміщеннями за адресою: вул. Львівська, 1А, корп.2, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошиснький р-н., Київська обл. (загальна площа 9115,00 кв. м., кількість поверхів - 10 та цоколь); генеральний підрядник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Девелоперська компанія" (декларація від 29.08.2016 №КС143162420378) ;
- багатоквартирний житловий будинок з вбудованими житловими приміщеннями за адресою: вул. Львівська, 1А, корп.3, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошиснький р-н., Київська обл. (загальна площа 9040,20 кв. м., кількість поверхів - 10 та цоколь); генеральний підрядник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Девелоперська компанія" (декларація від 29.08.2016 №КС143162420395);
- багатоквартирний житловий будинок з вбудованими житловими приміщеннями за адресою: вул. Львівська, 1А, корп.4, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошиснький р-н., Київська обл. (загальна площа 9127,40 кв. м., кількість поверхів - 10 та цоколь); генеральний підрядник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Девелоперська компанія" (декларація від 29.08.2016 №КС143162420403).
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та фізичними особами було укладено ряд договорів купівлі-продажу квартири, які розташовані за вищевказаними адресами, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вказаних договорів.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності фізичні особи на підставі договорів купівлі-продажу зареєстрували право власності на відповідні квартири.
Так, ОСОБА_1 за операціями з купівлі-продажу квартир під час нотаріального посвідчення угод було здійснено сплату податку на доходи фізичних осіб, про що свідчать відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2012 по 31.12.2018. При цьому податок був сплачений за ставкою 5% від суми вартості кожного об'єкта нерухомого майна.
Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки податковим органом встановлено, що фізична особа-платник податків ОСОБА_1 набував у власність об'єкти нерухомого майна шляхом їх будівництва, замовником якого він безпосередньо виступає, після введення об'єктів нерухомості (багатоповерхових будинків) в експлуатацію на підставі внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державними реєстраторами та приватними нотаріусами.
У подальшому позивачем були реалізовані об'єкти нерухомого майна на підставі договорів купівлі-продажу, які посвідчувалися нотаріально.
Так, відповідно до умов договорів купівлі-продажу квартир (нежитлових приміщень), договорів купівлі-продажу землі фізична особа-платник податків ОСОБА_1 здійснював продаж даних об'єктів, замовником будівництва яких він виступав (квартири та нежитлові приміщення), самостійно та через довірених осіб. Згідно з умовами договорів визначались предмет договору, вартість об'єкта та умови його передачі покупцеві (покупцям).
В ході перевірки встановлено, що фізична особа-платник податків ОСОБА_1 здійснював будівництво багатоквартирних житлових будинків за видом діяльності 41.10 "Організація будівництва будівель" та систематичний продаж нерухомого майна (квартир) за видом діяльності 68.10 "Купівля та продаж власного нерухомого майна".
В акті перевірки від 03.02.2020 №66/10-36-33-04/ НОМЕР_1 контролюючий орган, вказуючи на порушення позивачем чинних вимог законодавства, зазначив, що будівництво та продаж ОСОБА_1 у період з 2012-2018 роки значної кількості квартир свідчить про систематичний характер такої діяльності позивача, що є ознакою підприємницької діяльності.
Так, відповідач дійшов висновку, що систематичний продаж фізичними особами нерухомого майна, у тому числі власного, з метою одержання прибутку є підприємницькою діяльністю, та підтверджує, що діяльність фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з будівництва та реалізації квартир у багатоповерхових житлових будинках спрямована на досягнення економічних та соціальних результатів та здійснюється з метою одержання прибутку, а тому є підприємницькою, а суб'єкт підприємництва - підприємцем.
З приводу вказаного колегія суддів звертає увагу на наступне.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 826/1513/17 (К/9901/3758/17) скасовано постанову апеляційного суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції, який задовольнив позовні вимоги та скасував, зокрема, податкове повідомлення-рішення щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб, нарахованого податковим органом внаслідок відчуження 22 квартир фізичною особою без реєстрації ФОП (тобто фактично погодився із застосованою ставкою - 5 %).
Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Цей правовий принцип, у спірних правовідносинах, слід розуміти так, що право платника податків зареєструватися ФОП не може бути обов'язком, платник податку - фізична особа не повинен сплачувати податки в розмірі, встановленому для ФОП.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26.02.2021 у справі № 2а-1670/7079/11, від 25.05.2020 у справі №320/3979/20, від 05.05.2020 у справі №810/1963/18.
Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта щодо поширення на позивача обов'язків встановлених для осіб зареєстрованих як фізичні особи - підприємці, колегія суддів вважає безпідставними.
Крім того, приписами пункту 179.2 статті 179 Податкового кодексу України встановлено, що обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу.
Отже, положення п. 179.2 ст. 179 Податкового кодексу України щодо необхідності подачі платником податку на доходи фізичних осіб річної декларації про майновий стан та доходи, не застосовуються у випадку отримання доходів від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу.
Як вбачається з матерів справи та не заперечується апелянтом, ОСОБА_1 є фізичною особою та не зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця. Усі договори купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна укладалися ним саме як фізичною особою.
Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції щодо того, що висновок податкового органу про порушення позивачем п.177.2 ст.177 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 12880897,62 грн. є помилковим, оскільки за відсутності факту реєстрації ОСОБА_1 в якості фізичної особи-підприємця, норми цієї статті до нього застосовуватись не можуть.
Таким чином, враховуючи відсутність у позивача визначеного законом статусу суб'єкта підприємницької діяльності, відповідачем безпідставно нараховано податкові зобов'язання позивачу як фізичній особі-підприємцю, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, військовому збору та штрафних санкцій.
Посилання відповідача в акті перевірки на наявність кримінальних проваджень №320181102000000013 від 14.05.2018 та №42018110000000 від 11.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, в яких вказано що фізична особа - платник податків ОСОБА_1 є замовником будівництва багатоквартирних житлових будинків на підставі Декларацій про готовність об'єктів до експлуатації, які належать до ІІІ категорії складності, колегія суддів оцінює критично з огляду на відсутність будь-яких судових рішень (вироків), які набрали законної сили у цих кримінальних провадженнях.
Крім того, відповідачем, на вимогу суду першої інстанції не надано жодних документів з приводу зазначеного.
Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції ретельно досліджено усі матеріали справи, надана вірна оцінка фактичним обставинам та зроблені вірні правові висновки про обґрунтованість позовних вимог, з чим повністю погоджується судова колегія суддів апеляційної інстанції.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться до непогодження останнього з позицією суду першої інстанції, дублювання акту перевірки, без посилання на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Посилання апелянта на судову практику Верховного суду викладену у постановах від 13.03.2018 по справі№826/13138/15, від 06.11.2020 по справі №826/6329/16, колегія суддів приймає до уваги, однак, враховуючи, що правовідносини у вказаних справах не є подібними до даної справи, висновки викладені у вказаних постановах не підлягають застосуванню у даному випадку.
Натомість судом першої інстанції вірно застосовано судову практику Верховного Суду у подібних справах із посиланням на відповідну правову позицію, що підлягає до застосування у даному випадку.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 24.05.2021 року.