Справа № 640/11196/20
про залишення апеляційної скарги без руху
27 травня 2021 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Коротких А.Ю., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2021 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 296 КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Апелянтом не додано до апеляційної скарги документ про сплату судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», який на перше січня 2020 року становив 2102 грн.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
А згідно з пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI, в чинній на час подачі апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції редакції, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з адміністративного позову, позивачем заявлено позовні вимоги немайнового характеру, у зв'язку з чим за подачу апеляційної скарги відповідач мав сплатити судовий збір у сумі 1261,20 грн. ((2102 грн. х 0,4) х 150 %).
Також в своїй апеляційній скарзі апелянт просить звільнити його від сплати судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Клопотання про відстрочення сплати судового збору обґрунтоване тим, що напрями використання коштів Пенсійного фонду України визначені у ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка не передбачає можливості здійснення витрат на сплату судового збору.
Апелянт зазначає, що не має можливості сплатити судовий збір через відсутність коштів, призначених для цієї мети.
Перевіряючи обґрунтованість таких доводів, колегія суддів враховує, що згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Отже, вказаний Закон прямо передбачає можливість використання коштів на фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду.
Доказів, які б підтверджували, що виділених апелянту коштів на фінансування адміністративних витрат є недостатньо для сплати судового збору, до апеляційної скарги не додано.
За таких обставин підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків шляхом сплати судового збору в розмірі, відповідно до Закону № 3674-VI, у сумі 1261,20 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 169, 296, 298, 321, 325, 328 КАС України, суддя
Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про звільнення від сплати судового збору залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і в касаційному порядку оскаржена бути не може.
Суддя Коротких А.Ю.