Справа № 320/13330/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
27 травня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (далі - відповідач, апелянт), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо не здійснення нарахування та не виплати ОСОБА_1 у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у значно меншому розмірі, а не у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у сумі 13401,00 грн., ніж передбачено у статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018 (3393/18);
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити невиплачену частину одноразової грошової допомоги до 05 травня 2020 року для особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у сумі - 13104,00 грн. відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") та рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018 (3393/18), при цьому, з урахуванням раніше виплаченої 08.04.2020 суми цієї допомоги у розмірі 3640,00 грн., що складає різницю для виплати остаточно у сумі 9464,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни,а тому має право на отримання одноразової грошової допомоги до 05 травня. Водночас, всупереч рішенню Конституційного Суду України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020, відповідач виплатив у 2020 році вказану допомогу у розмірі, меншому ніж визначений статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Апелянт наголошує, що суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи, невірно застосував норми матеріального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2020 році була проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою встановлений чіткий розмір допомоги до 05 травня для певних категорій
Окрім того, вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 19 квітня 2021 року.
ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не подавалося, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами за правилами письмового провадження.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 14.06.2019, що дає їй право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Позивачка звернулася до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, визначеному Законом №3551, проте отримала відмову з посиланням на те, що розмір цієї допомоги визначається постановою №112.
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати недоплаченої суми протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня у меншому розмірі ніж передбачено законодавством.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII).
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV), щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" згадану вище норму права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними, зокрема, положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), згідно якої виплату до 5 травня разової грошової допомоги проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до норм частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Тож, з наведеного слідує, що з 27 лютого 2020 року приписи пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та приписи статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції пункту 20 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" об'єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня інвалідам війни, з огляду на що, саме з цієї дати у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня інвалідам війни ІІ групи як вісім мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Таким чином, з 27.02.2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, з 27.02.2020 року застосовуються положення статті 12 Закону № 3551-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено статтею 13 Закону № 3551-XII, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що отримання такої допомоги у меншому розмірі порушує права позивача.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ. При цьому, вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Вказана правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі №440/2722/20.
Відповідно до вказаного рішення Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №440/2722/20 це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, на переконання колегії суддів, чинність станом на момент здійснення виплати позивачу разової грошової допомоги постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» не може бути підставою для висновку про обґрунтованість розміру виплаченої позивачу разової грошової допомоги до 5 травня, оскільки до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми саме Закону № 3551-XII як акту вищої юридичної сили.
Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовною заявою, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач дізналася про порушення свого права на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом №3551 з листа відповідача від 18.11.2020 №15948, який додано до позовної заяви. При цьому до суду позивач звернулася у грудні 2020 року, тобто у межах строку, визначеного процесуальним законом для звернення до суду з адміні стративним позовом.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що строк звернення до суду позивачкою не пропущено.
У свою чергу, щодо посилання апелянта на постанову Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112, як на акт, який регулює розмір одноразової грошової допомоги до 5 травня, колегія суддів наголошує на тому, що, на даний час нормами чинного законодавства не встановлено, що Кабінет Міністрів України має визначати інші розміри виплати грошової допомоги, тобто, положення норми частини п'ятої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" діє в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-XIV, яким передбачено розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, на що, правильно звернув увагу і суд першої інстанції.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що Управління визначено відповідальним органом, який зобов'язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати одноразової грошової допомоги, а тому доводи відповідача про не порушення прав та інтересів позивача саме Управлінням є необґрунтованими.
Колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій щодо відмови здійснити позивачу перерахунок та виплату щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі, визначеному статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», натомість позивач довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а отже правомірно задоволено вимоги позивача.
Відповідно до частини третьої 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року у справі №320/13330/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді Л.О.Костюк
О.Є.Пилипенко