Справа № 640/12916/20
27 травня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Кондрат Л.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника голови виконачого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непоп Вячеслава Івановича на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2021 року, суддя Бояринцева М.А., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до заступника голови виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслапва Івановича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до заступника голови виконавчого орагну Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича про визнання поротиправними дій щодо розгляду скарги гр. ОСОБА_2 від 17.12.2019 №17/12-13 без присутності скаржника та про зобов'язання відповідача здійснити розгляд скарги від 17.12.2019 року у присутності ОСОБА_2 .
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, заступник голови виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Непоп Вячеслав Іванович подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича із скаргою від 17.12.2019 №17/12-13 у порядку Закону України "Про звернення громадян", у якій просив вчинити необхідні дії (службову перевірку) щодо притягнення першого заступника директора Департаменту земельних ресурсів ВО Київради (КМДА) ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за фактом вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України "Про державну службу", а також просив скаргу розглядати у присутності заявника, про що повідомити останнього належним чином, засобами поштового зв'язку: АДРЕСА_1 та на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Листом від 15.01.2020 №004-145 за підписом заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича повідомлено позивача, що його твердження про неправомірну відмову у наданні інформації не відповідають дійсності та є необґрунтованими, а тому підстави для притягнення першого заступника директора Департаменту земельних ресурсів ВО Київради (КМДА) ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності відсутні.
Заперечуючи законність дій відповідача щодо розгляду скарги в рамках Закоку України «Про звернення громадян» у його відсутність ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правоу оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 2 Закону № 393/96-ВР встановлено, що законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Статтею 3 Закону № 393/96-ВР визначено, що скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно із частиною 1 статті 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Водночас, статтею 18 Закону № 393/96-ВР встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Отже, зазначені норми Закону визначають, що громадин, який подав скаргу, має право бути присутнім під час її розгляду.
Приписами статті 19 Закону № 393/96-ВР встановлено обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб запрошувати громадянина на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач у скарзі від 17.12.2019 №17/12-13 просив розглядати її у його присутності, про що повідомити його належним чином засобами поштового зв'язку: АДРЕСА_1 та на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Виходячи з положень статті 18 Закону № 393/96-ВР та статті 19 Закону № 393/96-ВР слідує, що громадянин має право бути присутнім під час розгляду скарги особисто, викласти свої аргументи особі, що перевіряла звернення, незалежно від форми розгляду такого звернення (одноособово, колегіально тощо).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 №К/9901/17415/18 (справа №826/12287/16).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач з порушенням норм Закону України «Про звернення громадян» розглянув подану позивачем скаргу без його присутності, а тому його дії є протиправними.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідач під час розгляду скарги позивача діяв з порушенням вимог Закону України «Про звернення громадян» суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, визнавши протиправними дії відповідача щодо розгляду скарги за відсутності ОСОБА_2 та про зобов'язання повторно розглянути скаргу у присутності гр. ОСОБА_2 .
Суд вірно відхилив доводи відповідача про порушення суб'єктного складу учасників справи з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.
Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що система місцевого самоврядування у місті Києві включає, зокрема, виконавчий орган міської ради.
Згідно із статтею 10-1 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Голова Київської міської державної адміністрації призначається Президентом України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 14 вказаного Закону секретаріат Київської міської ради утворюється радою. Його структура, чисельність, визначена відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, та витрати на утримання встановлюються радою за поданням міського голови. Секретаріат за посадою очолює заступник міського голови - секретар міської ради.
Таким чином, з аналізу наведених норм, вбачається, що заступник голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є посадовою особою, на яку поширюється дія Закону України "Про звернення громадян".
Окрім того, колегія суддів враховує, що саме відповідач розглянув скаргу ОСОБА_2 та надав на неї відповідь.
У разі, якщо відповідач не є належною особою, яка може надавати відповідь по суті поставленого питання, або ж розглядати скаргу, останній повинен був про це повідомити позивача у своїй відповіді.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що позивач відповідно до вимог чинного законодавства України має право обрати спосіб захисту порушеного права, у т.ч. звернувшись безпосередньо до суду з відповідним адміністративним позовом.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду №10 від 29.09.2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації», то колегія суддів вважає їх помилковими, так як позивач звернувся зі скаргою до заступника голови виконавчого комітетту Київської міської ради (КМДА) Непоп В.Я. відповідно до Закону України «Про звернення громадян» і відповідь на скаргу останньому була надана саме в рамках цього Закону.
Також є безпідставними доводи відповідача про зловживання позивачем процесуальним правом на подання адміністративного позову.
Апелянт посилається на подані ОСОБА_2 чисельні позови до суду на допущені органом місцевого самоврядування Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) порушення Закону «Про доступ до публічної інформації», а саме розгляд його скварг без присутності скаржника.
Проте, зазначені в апеляційній скарзі позови стосуються іншого предмета позову ніж у даній справі.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Отже, право особи на звернення до суду з адміністративним позовом визначено чинним Кодексом адміністративного судочинства України.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.
Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Та обставина, що позивач подає чисельні позову до суду не позбавляє його права на звернення до суду з даним позовом.
Доказів того, що у суді розглядається аналогічний спір за позовом позивача до того ж самого відповідача, про той же предмет спору і з тих самих підстав, відповідач не надав, а тому підстав для залишення позову без розгляду чи закриття провадження у справі з підстав передбачених відповідно п.4 ч.1ст. 238 чи п.10 ч.1 ст. 240 КАС України не має.
Щодо витрат на правничу допомогу, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив наявність правових підстав для їх стягнення у розмірі 5600 грн.
Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС до витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З аналізу наведеного слідує, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд наголошує на тому, що належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу у якій таку допомогу надано.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії таких документів: договір про надання правової (правничої) допомоги №11/06-1 від 11.06.2018; рахунок №1 від 01.04.2020 до договору про надання правової (правничої) допомоги №11/06-1 від 11.06.2018; акт виконаних робіт від 29.04.2020 2020 до договору про надання правової (правничої) допомоги №11/06-1 від 11.06.2018; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КВ №6075; ставки гонорару адвоката на 2020 рік; ордер Серія КВ №471461.
Відповідно до Акта виконаних робіт від 29.04.2020 складання адміністративної позовної заяви на протиправні дії заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича щодо розгляду скарги позивача від 17.12.2019 №17/12-13 без присутності скаржника вартість - 5600, 00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач не навів доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо стягнутої суми витрат на правничу допомогу.
Враховуючи обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, суд прийшов до вірного висновку про стягнення витрат у розмірі 5600 грн, та зазначив, що така сума є співмірною та підтверджується долученими до справи доказами.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2021 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника голови виконачого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непоп Вячеслава Івановича залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.