Справа № 640/1919/21 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
26 травня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Зубрицького Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Кременчукм'ясо» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2021 у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Кременчукм'ясо» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович про визнання протиправними дій та скасування постанови, -
ПрАТ «Кременчукм'ясо» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:
- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича щодо відкриття виконавчого провадження № 64103505 від 12.01.2021;
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича про відкриття виконавчого провадження № 64103505 від 12.01.2021.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ПрАТ «Кременчукм'ясо» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що наказом Господарського суду Полтавської області від 24.10.2017 № 917/1339/16 на виконання рішення суду від 29.09.2016 у справі № 917/1339/16 стягнуто з ПАТ "Кременчукм'ясо" на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" 359 261 977, 69 грн. заборгованості по кредиту, 134 056 913, 20 грн. заборгованості по відсоткам, 55 430 344, 50 грн. пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом, 10 622 099, 61 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсотках, 205 280, 45 грн. витрат зі сплати судового збору.
15.07.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. відкрито виконавче провадження № 59552631 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 24.10.2017 № 917/1339/16.
15.07.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою визначено за необхідне у разі повного виконання вимог виконавчого документа стягнути з ПрАТ "Кременчукм'ясо" основну винагороду приватного виконавця у розмірі 55 957 661, 55 грн., що становило 10 % від суми боргу, визначеної у виконавчому документі.
21.12.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. отримано заяву ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" (правонаступник АТ "Банк "Фінанси та кредит") про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
21.12.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою наказ Господарського суду Полтавської області від 24.10.2017 № 917/1339/16 повернуто ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт".
У цій постанові приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. зазначено, що у ході примусового виконання вимог виконавчого документа ним стягнуто основну суму боргу - 92 836 179, 90 грн., а залишок нестягнутого боргу склав 466 535 155, 10 грн.; стягнуто основну винагороду приватного виконавця - 78 433, 94 грн., а залишок нестягнутої основної винагороди склав 55 858 699, 56 грн.; стягнуто 205 280, 45 грн. судового збору, залишок нестягнутої основної винагороди в цій частині - 20 528,05 грн.
Пунктом 3 зазначеної постанови передбачено, що постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця слід передати на виконання у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
11.01.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. подано приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Іванову Андрію Володимировичу заяву про примусове виконання постанови від 15.07.2019 ВП № 59552631 про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 55 879 227, 61 грн.
12.01.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Івановим Андрієм Володимировичем відкрито виконавче провадження про стягнення з приватного акціонерного товариства «Кременчукм'ясо» основної винагороди у сумі 55 957 661, 55 грн. щодо примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди № 59552631, виданої 15.07.2019 приватним виконавцем Скрипником Володимиром Леонідовичем.
Вважаючи дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича протиправними та не погоджуючись з постановою останнього про відкриття виконавчого провадження № 64103505 від 12.01.2021, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду першої інстанції.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2021 є правомірними, а постанова від 12.01.2021 № 64103505 є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята в межах повноважень та у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження», у зв'язку із чим позовні вимоги ПрАТ «Кременчукм'ясо» задоволенню не підлягають.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі. Зокрема, апелянт зазначає, що розмір основної винагороди приватного виконавця залежить від фактичної стягнутої ним з боржника суми, а не від суми, зазначеної у виконавчому документі.
Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина перша статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частинами першою та другою статті 27 Закону №1404-VІІІ установлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно з частиною першою статті 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII) визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 31 Закону № 1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частина п'ята статті 31 Закону № 1403-VIII передбачає, що, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закон № 1403-VIII.
Відповідно до частини сьомої статті 31 Закону № 1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Згідно з частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною першою статті 42 Закону №1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
На виконання статті 31 Закону № 1403-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок № 643).
Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
У постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року в справі № 260/801/19, від 10 вересня 2020 року в справі № 120/1417/20-а, від 28 жовтня 2020 року в справі № 640/13697/19 сформовано правову позицію, відповідно до якої «за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі».
Вказані висновки Верховного Суду ґрунтуються на системному тлумаченні приписів частин четвертої та п'ятої статті 31 Закону № 1403-VIII та пункту 19 Порядку № 643, згідно з якими розмір основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми, зазначеної у виконавчому документі.
Отже, приватний виконавець має право на одержання від боржника основної винагороди у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині того, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і що винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов'язком приватного виконавця.
Водночас, право на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.
Сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.
Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом в постановах від 21.01.2021 у справі № 160/5321/20 та від 27.04.2021 у справі № 580/3444/20.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У цій справі колегією суддів установлено та не заперечувалось учасниками справи, що виконавчий документ, який став підставою для визначення суми основної винагороди у розмірі 55 957 661, 55 грн., приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. повернув стягувачу на підставі його заяви. При цьому, у постанові від 21.12.2020 ВП № 59552631 про повернення виконавчого документа стягувачу приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. зазначив, що ним фактично стягнуто з ПрАТ "Кременчукм'ясо" основну суму боргу у розмірі 92 836 179, 90 грн. та 205 280, 45 грн. судових витрат, а залишок нестягнутого боргу склав 466 535 155, 10 грн.
Таким чином, розмір основної винагороди у цьому випадку мав бути обчислений виходячи з фактично стягнутої з боржника суми боргу загалом у розмірі 93 041 460, 35 грн. за вирахуванням уже стягнутої суми основної винагороди приватного виконавця у розмірі 78 433, 94 грн.
Натомість, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. 11.01.2021 звернувся до приватного виконавця Іванова А.В. із заявою про примусове виконання постанови від 15.07.2019 ВП № 59552631 про стягнення з ПрАТ "Кременчукм'ясо" основної винагороди у розмірі 55 957 661, 55 грн., а відповідач, у свою чергу, не перевіривши вказані обставини, протиправно 12.01.2021 відкрив виконавче провадження № 64103505 з виконання постанови приватного виконавця Скрипника В.Л. від 15.07.2019 ВП №59552631 про стягнення з ПрАТ "Кременчукм'ясо" основної винагороди у розмірі 55 957 661, 55 грн. та у межах зазначеного виконавчого провадження вживає заходів з примусового виконання вимог виконавчого документа.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що доводи відповідача, з якими і погодився суд першої інстанції, що позивачу необхідно оскаржувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. від 15.07.2019 ВП № 59552631 про стягнення з боржника основної винагороди, а не постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2021 № 64103505 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди, колегія суддів не бере до уваги, оскільки це значення для правильного вирішення даного спору немає з огляду на пов'язаність таких постанов.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 27.04.2021 у справі № 580/3444/20.
Доводи відповідача про те, що основна винагорода стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом у повному розмірі є помилковими, оскільки у разі стягнення основної винагороди без реального стягнення суми боргу з боржника будуть створюватись умови для стягнення з боржника непропорційної суми основної винагороди або ж її стягнення без реального та повного виконання рішення суду.
Також, безпідставними є посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на Закон України від 03.07.2018 № 2475-VIII, яким внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VIII, оскільки такі зміни не стосуються стягнення основної винагороди приватного виконавця.
Крім того, посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на невжиття позивачем дій щодо оскарження постанови від 21.12.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу, пунктом 3 якої передбачено необхідність передачі для примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди, не впливають на вирішення цього спору по суті, адже звернення до суду є правом, а не обов'язком особи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича щодо відкриття виконавчого провадження № 64103505 від 12.01.2021 є протиправними, як і сама постанова останнього про відкриття такого виконавчого провадження, оскільки вказане суперечать наведеним вище положенням частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, статті 31 Закону № 1403-VIII та пункту 19 Порядку № 643.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що позивачем сплачено судовий збір: за подачу адміністративного позову в сумі 4 540, 00 грн.; за подачу апеляційної скарги в розмірі 6 810, 00 грн., які слід стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства «Кременчукм'ясо».
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Кременчукм'ясо» задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2021 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Кременчукм'ясо» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович про визнання протиправними дій та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження № 64103505 від 12.01.2021.
Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича про відкриття виконавчого провадження № 64103505 від 12.01.2021.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 13, офіс 2) на користь приватного акціонерного товариства «Кременчукм'ясо» (39601, Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Героїв Бреста, 48, код ЄДРПОУ: 30068026) судовий збір в сумі 11 350, 00 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.