Справа № 806/151/16 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.
26 травня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Кемікалс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року (повний текст складено 21 грудня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Кемікалс» до Сумської митниці ДФС, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці ДФС, Державної казначейської служби України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Сумської митниці ДФС щодо не реєстрації та не виконання митних формальностей за ЕМД ТОВ «Юнайтед Кемікалс» від 04.01.2016, відшкодувати на користь позивача з Державного бюджету України завдану майнову шкоду у сумі 56124,58 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016, позов задоволено частково, визнано протиправну бездіяльність Сумської митниці ДФС України щодо не реєстрації та невиконання митних формальностей за електронними митними деклараціями, поданими ТОВ «Юнайтед Кемікалс» 04.01.2016 року за електронними повідомленнями №1725 та №1726, зобов'язано Сумську митницю ДФС України підготувати та подати до територіального органу Державної казначейської служби України висновок про повернення ТОВ «Юнайтед Кемікалс» надмірно сплачених митних платежів в сумі 56124,58 грн.
Постановою Верховного Суду від 02.10.2018 року касаційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби задоволено, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 року у справі №806/151/16 скасовано, адміністративну справу №806/151/16 направлено на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове, про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що ним 04.01.2016 було подано електронні митні декларації, які надійшли на належну електронну адресу митного органу, однак, в порушення вимог законодавства, відповідачем не було їх зареєстровано та у визначений строк не завершено митні формальності, що мало наслідком повторну подачу митних декларацій 05.01.2016 та призвело до безпідставної сплати митних платежів у збільшеному розмірі.
Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не подавали. В суді першої інстанції позиція Сумської митниці ДФС обґрунтовувалась тим, що інформація щодо митних декларацій на товари позивача в автоматизованій інформаційній системі «Інспектор - 2006» станом на 04.01.2016 була відсутня та у період з 03.01.2016 по 04.06.2016 до підрозділу митного оформлення відповідача позивач не звертався та не надавав пакет товаросупровідних документів для здійснення митних формальностей.
Будь-які письмові пояснення Державної казначейської служби України матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі зовнішньоекономічного контракту №TD/BN/201-15 від 04.09.2015, укладеним між ТОВ ТД «Башкирская Химия» та ТОВ «Юнайтед Кемікалс» позивачем ввезено на митну територію Українп 124,32 тони соди харчової вартістю 850372,44 грн, для здійснення митного оформлення якої позивачем 04.01.2016 направлено електронні ВМД за повідомленнями за №1725 та № 1726 (а.с.7-15).
У зв'язку з не здійсненням митного оформлення товару за поданими митними деклараціями, позивач 05.01.2016 подав митні декларації вх.№1730, вх.№1731, яким присвоєно номери №805101/204/2016/000261 та №805101204/2016/000264 відповідно, за якими і було здійснено митне оформлення експортованого товару із визначенням в графі 47 ставку мита в розмірі 5,5%.
Вважаючи протиправною бездіяльність Сумської митниці ДФС щодо нереєстрації та невиконання митних формальностей за ЕМД ТОВ «Юнайтед Кемікалс» від 04.01.2016 року, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду, оскільки 05.01.2016 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1146, якою застосовано пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, щодо імпорту товарів, що походять з Російської Федерації.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність обставин, необхідних для висновку про наявність факту бездіяльності митного органу.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються, зокрема, Митним Кодексом України.
Початок та завершення процедур митного оформлення регламентовано ст.248 та 255 МК України.
Відповідно до ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
За змістом ст.255 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Частинами 1-3 ст.257 цього Кодексу регламентовано, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.
Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.
Відповідно до ч.1-4 ст.264 МК України митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості.
Дата та час подання митної декларації фіксується органом доходів і зборів шляхом її реєстрації, у тому числі з використанням інформаційних технологій. Орган доходів і зборів не має права відмовити в реєстрації митної декларації.
Орган доходів і зборів зобов'язаний надати декларанту або уповноваженій ним особі можливість самостійного фіксування в електронній системі митного оформлення факту і часу подачі органу доходів і зборів митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, на паперовому носії, а в разі електронного декларування - можливість одержання від органу доходів і зборів повідомлення про дату і час отримання цим органом електронної митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює. Ненадання органом доходів і зборів такої можливості є бездіяльністю, яка може бути оскаржена відповідно до глави 4 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.246 МК України передбачено, що порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок №631), відповідно до п.3.9 якого ЕМД та ЕД формуються Декларантом відповідно до законодавства України.
Для засвідчення ЕМД та ЕД Декларантом, а також посадовими особами органів доходів і зборів під час виконання митних формальностей застосовуються надійні засоби ЕЦП з використанням посиленого сертифіката відкритого ключа.
ЕМД та ЕД передаються за допомогою засобів інформаційних технологій у складі електронного повідомлення, засвідченого ЕЦП Декларанта, з електронної адреси, визначеної для передавання таких електронних документів органам доходів і зборів і отримання зворотної інформації від органів доходів і зборів, на електронну адресу, визначену органом доходів і зборів для одержання таких повідомлень.
Пунктом 3.10 вказаного Порядку встановлено, що перевірка ЕМД та ЕД і призначення посадової особи ПМО для виконання митних формальностей за відповідною МД проводяться з використанням АСМО в автоматичному режимі у порядку черговості їх надходження. АСМО в автоматичному режимі пересилає ЕМД та ЕД до відповідного ПМО органу доходів і зборів для отримання посадовою особою ПМО, яка призначена для виконання митних формальностей за цією ЕМД.
Під час виконання митних формальностей за ЕМД Декларанту за допомогою АСМО надсилається інформація про: отримання органом доходів і зборів ЕМД у складі електронного повідомлення, засвідченого ЕЦП Декларанта; результат проведення формато-логічного контролю правильності заповнення граф ЕМД; занесення ЕМД до ЄАІС органів доходів і зборів України; реєстраційний номер, присвоєний ЕМД; прийняття ЕМД органом доходів і зборів для оформлення; відмову в прийнятті ЕМД до оформлення; необхідність надання додаткових документів; необхідність пред'явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного огляду; відмову в митному оформленні товарів, задекларованих за ЕМД; завершення митного оформлення товарів за ЕМД; посадову особу ПМО, яка призначена для виконання митних формальностей за ЕМД.
Реєстрація митної декларації регламентована пунктом 4.1 Порядку №631, відповідно до якого здійснюються наступні митні формальності: перевірка відповідності формату ЕК МД (ЕМД) та ЕК ДМВ (ЕДМВ) встановленим вимогам; фіксування дати й часу подання МД для оформлення шляхом: присвоєння МД реєстраційного номера за допомогою АСМО та внесення його в установленому порядку до графи А МД на паперовому носії форм МД-2, МД-3, правого верхнього кута доповнень форми МД-6 та специфікацій форми МД-8, а також до розділу I Інформаційного аркуша; присвоєння ДМВ (у разі її подання) реєстраційного номера, що відповідає реєстраційному номеру МД; унесення поданих ЕК МД і ЕК ДМВ або ЕМД і ЕДМВ до бази даних органу доходів і зборів. За допомогою АСМО в ЕК МД і ЕК ДМВ або ЕМД і ЕДМВ реєстраційний номер може додатково відображатися у вигляді штрих-коду;зазначення у графі А аркуша з позначенням "1/6" форми МД-2 МД, поданої на паперовому носії, дати й часу подання цієї МД та прізвища й особистого підпису посадової особи ПМО, яка її зареєструвала.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що електронна митна декларація (ЕМД) має відповідати встановленим вимогам, а саме: містити перелік необхідних визначених законодавством відомостей; бути засвідченою цифровим підписом, подаватися у складі електронного повідомлення, з електронної адреси, визначеної для передавання таких електронних документів органам доходів і зборів і отримання зворотної інформації від органів доходів і зборів, на електронну адресу, визначену органом доходів і зборів для одержання таких повідомлень, при цьому передача ЕМД до відповідного ПМО органу доходів і зборів для отримання посадовою особою ПМО здійснюється після визначення такої посадової особи для виконання митних формальностей за цією ЕМД.
В результаті надіслання ЕМД з дотриманням встановлених вимог, декларант отримує від митного органу повідомлення з підтвердженням факту отримання ЕМД. Таке електронне повідомлення надсилається з електронної адреси, визначеної органом доходів і зборів для відповідних цілей.
Лише після перевірки відповідності формату ЕМД встановленим вимогам і фіксування дати і часу її подання здійснюється її реєстрація (присвоєння реєстраційного номера та внесення до бази даних митного органу).
На підтвердження належного направлення позивачем ЕМД 04.01.2016 позивачем подано до суду картку обліку особи, яка здійснює операцію з товарами №101/2013/0000780, за якою ОСОБА_1 є особою, уповноваженою на роботу з митними органами від ТОВ «Юнайтед Кемікалс» (а.с.14-15 т.2), інформацію з АЦСК ІДД ДФС, за яким строку дії ЕЦП ОСОБА_1 становив з 12.06.2014 по 16.06.2016 (а.с.17 т.2), а також витяг з налаштування та особливостей роботи по системі електронного декларування в MDOffice (а.с.21-36), з якої вбачається, що автоматично визначеною поштовою адресою митниці є edecl_vmd@customs.gov.ua.
Разом з тим, зазначені матеріали не є належним доказом направлення до митного органу ЕМД із дотриманням вимог Поряду №631 та Митного кодексу України.
В матеріалах справи наявне електронне повідомлення від 04.01.2015 (жодним чином не засвідчене), стосовно надходження на поштову скриньку edecl_vmd@customs.gov.ua повідомлення, яке буде відправлено на наступний етап обробки, із роз'ясненням, що після його опрацювання на кожному з наступних етапів відправник отримуватиме повідомлення-квитанцію з результатом опрацювання та інформацією про передачу на наступний етап або припинення обробки внаслідок виявлених суттєвих помилок (а.с.42 т.1).
Водночас вказане електронне повідомлення не містить відомостей про те, від кого (з якої електронної адреси) надійшло повідомлення та що було зазначено в ньому (чи були це ЕМД).
В силу ч.1 ст.77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Однак, доказів подальшої обробки направленого до митного органу повідомлення з ЕМД, а саме повідомлення-квитанції, які б свідчили про відсутність будь-яких суттєвих помилок, до матеріалів справи подано не було.
Крім того, направлення електронного повідомлення з ЕМД на загальну електронну поштову адресу edecl_vmd@customs.gov.ua не свідчить, що такі ЕМД були перенаправлені АСМО до відповідного ПМО органу доходів і зборів, оскільки таке перенаправлення здійснюється лише після призначення посадової особи ПМО для виконання митних формальностей за відповідною ЕМД.
Відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 29.03.2016 №10541/7/99-99-18-04-02-17 (а.с.69 т.1) в ЄАІС містяться два електронних повідомлення з номерами 1725 та 1726, направлені з поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу митного поста «Хутір-Михайлівський» Сумської митниці ДФС (кінцева точка - А805.HUTIR), дата прийому до системи 04.01.2016 11:59:10 та 12:14:06 відповідно. При цьому, у разі надсилання електронного повідомлення не на адресу внутрішньої митниці, а на адресу підрозділу митного оформлення, який знаходиться на кордоні, повідомлення потрапляє в інформаційну систему митного підрозділу за запитом інспектора митного підрозділу при зверненні перевізника та наданні ним пакету товаро-супровідних документів та в інформаційній системі ЄАІС інформація щодо запиту та отримання зазначених вище електронних повідомлень в інформаційну систему митного підрозділу відсутня.
Наведене відповідає положенням п.3.10 Поряду №631, за яким направлення ЕМД з АСМО до відповідного ПМО здійснюється після визначення відповідного інспектора митного підрозділу, який направляє відповідний запит на отримання ЕМД після передачі йому товаросупровідних документів від перевізника.
Доказів того, що 04.01.2015 перевізник, який виконував транспортування імпортованого позивачем товару звернувся до митного інспектора із відповідним пакетом товаросупровідних документів матеріали справи не містять.
При цьому, в результаті отримання 05.01.2016 митних декларацій №805101/204/2016/000261 та №805101204/2016/000264 митним органом було розпочато здійснення митного оформлення товару, придбаного позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту №TD/BN/201-15 від 04.09.2015.
Наведене свідчить про безпідставність тверджень щодо наявності з боку Сумської митниці ДФС протиправної бездіяльності, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Статтею ст.56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи, що судом встановлено відсутність з боку митного органу протиправної бездіяльності, колегія суддів не вбачає підстав для відшкодування на користь позивача з Державного бюджету України майнової шкоди у розмірі 56124,58 грн сплачених митних платежів.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Кемікалс» - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови виготовлено 26 травня 2021 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма