Справа № 640/14695/19
про відмову у відкритті апеляційного провадження
26 травня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Кузьмишиної О.М., суддів Костюк Л.О. та Пилипенко О.Є., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2021 позов задоволено частково.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги з моменту отримання ухвали. Апелянтом не було сплачено судовий збір, порушено тридцятиденний строк звернення до суду із апеляційною скаргою, а зазначені ним доводи були визнані судом необгрунтованими. Апелянту було надано строк для подачі клопотання разом із обґрунтуваннями, які б підтвердили поважність причин пропуску строку звернення на апеляційне оскарження.
До суду 27.04.2021 за вх. № 16941 від апелянта надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційнох скарги, у якому містилось лише платіжне доручення на пітдвердження сплати судового збору у розмірі 1 204 грн 00 коп. Однак, апелянтом на вимогу ухвали Шостого ААС від 19.04.2021 не подано до суду мотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ознайомившись із апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі, виходячи із наступного.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції прийняте 19.02.2021, а з апеляційною скаргою відповідач звернувся до суду 07.04.2021.
З наведеного вбачається пропуск апелянтом строків звернення до суду із апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому він посилається на переведення працівників юридичного управління ГУ ПФУ у м. Києві на дистанційну роботу на час дії карантину. Проте, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянтом не зазначено жодних доводів щодо неможливості подання апеляційної скарги у визначений КАС України строк. Крім того, апелянтом зазначено, що копію оскаржуваного рішення ним було отримано 12.03.2021, проте жодних доказів на підтвердження зазначеного факту апелянтом не надано.
За таких обставин, суд визнає клопотання про поновлення строку звернення до суду необґрунтованим з огляду на те, що переведення працівників юридичного відділу ГУ ПФУ у м. Києві не може свідчити про неможливість подання апеляційної скарги на судове рішення у встановлений КАС України строк.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим рішенням суду першої інстанції, можуть скористатися правом його оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
При вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 287 КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.
Разом з тим, у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянтом не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в найкоротші строки.
За таких обставин, суд вважає необґрунтованим клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження з огляду на непідтвердження його належними доказами, які б свідчили про неможливість звернення до суду із апеляційною скаргою у визначений КАС України строк.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених апелянтом у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за поданою апеляційною скаргою.
Керуючись ст. 299, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження, - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: О.М. Кузьмишина
Судді: Л.О.Костюк
О.Є. Пилипенко