П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 653/3120/20
Головуючий І інстанції Делалова О.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,
за участю секретаря - Голобородько Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 22 лютого 2021р. (дата складання повного тексту рішення - 22.02.2021р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та третьої особи Виконавчого комітету Генічеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
02.10.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Генічеського районного суду Херсонської області із адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та 3-ї особи виконавчого комітету Генічеської міської ради, в якому просив суд визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо прийняття дієвих заходів на виконання рішення суду, а також зобов'язати виконати судове рішення за виконавчим листом від 23.09.2014р. №653/447/14-а.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Відділі ПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області ПМУ Міністерства юстиції (м.Одеса) знаходиться виконавчий лист №653/447/14-А, виданий 23.09.2014р., яким зобов'язано виконавчий комітет Генічеської міської ради Херсонської області вчинити необхідні дії для повного виконання п.1.1 рішення виконкому Генічеської міськради Херсонської області «Про знесення самовільно збудованих господарських будівель по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ».
Виконавче провадження неодноразово було закінчено виконавцем без фактичного виконання та через судові рішення неодноразово відновлювалося.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 08.10.2019р., яке набрало законної сили 15.01.2020р., визнано незаконними дії ГТУЮ в Херсонській області та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Херсонській області Григоренка М.Ю. по закінченню виконавчого провадження від 30.05.2019р. щодо вищезазначеного виконавчого листа та визнано незаконною бездіяльність відповідачів щодо прийняття дієвих заходів щодо виконання рішення суду та зобов'язати відповідачів виконати рішення суду за виконавчим листом.
Також, зазначеним рішенням скасовано постанову державного виконавця від 30.05.2019р. по закінченню виконавчого провадження за виконавчим листом №653/447/14-А від 23.09.2014р. На виконання цього рішення, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Григоренком М.Ю. від 24.01.2020р. було відновлено виконавче провадження №653/447/14-А від 23.09.2014р.
На підставі зазначеного рішення позивачу було видано два виконавчих листа щодо визнання незаконними дій державного виконавця ОСОБА_2 та ГТУЮ в Херсонській області по закінченню виконавчого провадження від 30.05.2019р. та щодо визнання незаконною бездіяльності відповідачів щодо прийняття дієвих заходів щодо виконання рішення суду і зобов'язання відповідачів виконати судове рішення за виконавчим листом №653/447/14-А від 23.09.2014р.
Т.б. «боржниками» за виконавчими листами є ГТУЮ у Херсонській області та головний державний виконавець Григоренко М.Ю.
В подальшому, обидва виконавчі листи були надані ОСОБА_1 до відповідача для виконання.
Однак, на думку позивача, відповідач незаконно віддав їх на виконання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), яке фактично є «боржником» по цим виконавчим листам, які, в свою чергу, 09.09.2020р. були йому повернуті без прийняття до виконання на підставі п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 22 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не розгляду заяви позивача від 17.08.2020р. про прийняття на виконання виконавчих листів, виданих 21.02.2020р. Генічеським районним судом Херсонської області по справі №653/2453/19 від 08.10.2019р. Зобов'язано посадових осіб Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) розглянути питання щодо прийняття до свого провадження виконавчих листів, виданих 21.02.2020р. Генічеським районним судом Херсонської області по справі №653/2453/19 від 08.10.2019р.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач 02.04.2021р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 08.10.2019р. та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
12.04.2021р. матеріали даної справи, разом із апеляційною скаргою, надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відсутність якого, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання суду 2-ї інстанції, призначене на 26.05.2021р., учасники справи не прибули, хоча були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, суд апеляційної інстанції розглянув справи у відкритому судовому засідання без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Генічеського районного суду Херсонської області із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Генічеської міської ради та 3-ї особи ОСОБА_3 про визнання незаконними дій відповідача, які пов'язані з ухиленням від прийняття дієвих заходів щодо виконання п.1.1 рішення від 21.10.2003р. №360, та зобов'язання Виконкому Генічеської міської ради вчинити певні дії - виконати в повному обсязі рішення від 21.10.2003р. №360 - знести самовільно збудовану двоповерхову літню кухню за літ. «М», а також привести земельну ділянку у відповідності з документами на домоволодіння.
Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 04.03.2014р. ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Вказана постанова суду 1-ї інстанції була оскаржена позивачем в апеляційному порядку.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014р. апеляційну скаргу позивача - задоволено, постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 04.03.2014р. - скасовано, а позов - задоволено у повному обсязі.
23.09.2014р. Генічеським районним судом позивачу був виданий виконавчий лист, який був пред'явлений до виконання до ГУ юстиції у Херсонській області.
03.10.2014р. старшим державним виконавцем ВПР УДВС ГТЮ у Херсонській області Пасіковим О.М. винесено постанову про відкриття провадження.
А вже 21.01.2015р. ОСОБА_1 надійшла постанова про закінчення вказаного виконавчого провадження.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання дій начальника ВПР УДВС ГТЮ у Херсонській області Вакуленка Р.А. та старшого державного виконавця Пасікова О.М. по закінченню виконавчого провадження незаконними і скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Постановою Генічеського районного суду від 07.08.2015р., залишеною в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015р., позивачу було відмовлено у задоволенні вказаного позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2016р. касаційну скаргу позивача задоволено частково. Постанову районного суду від 07.08.2015р. та ухвалу апеляційного суду від 01.10.2015р. - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Генічеського районного суду Херсонській області від 22.08.2016р. позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017р., вищевказану постанову Генічеського районного суду - змінено, а саме виключено абз.2 резолютивної частини. В іншій частині постанову суду 1-ї інстанції - залишено без змін.
29.05.2017р. ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби (рекомендованим листом із повідомленням) із письмовою заявою про поновлення виконавчого провадження по виконавчому листу, яка була отримана виконавчою службою 31.05.2017р., за результатами якої, в свою чергу, головним державним виконавцем було винесено постанову - про відновлення виконавчого провадження.
Водночас, 25.07.2017р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТЮ в Херсонській області Григоренком М.Ю. знову було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Постановою Генічеського районного суду від 28.09.2017р. по справі №653/2554/17, залишеною у силі постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018р. визнано незаконними дії ГТУЮ в Херсонській області та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТЮ в Херсонській області Григоренка М.Ю. по закінченню виконавчого провадження від 25.07.2017р. щодо виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014р. (виконавчий лист від 23.09.2014р. №653/447/14-а) та незаконною бездіяльність відповідачів щодо прийняття дієвих заходів на виконання рішення суду та зобов'язано відповідачів виконати рішення суду за виконавчим листом від 23.09.2014р. №653/447/14-а. При цьому, визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТЮ в Херсонській області Григоренка М.Ю. про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом від 23.09.2014р. №653/447/14-а.
13.03.2018р. головний державний виконавець Григоренко М.Ю., на виконання вказаних вище судових рішень, ухвалив постанову про відновлення виконавчого провадження.
В подальшому, т.б. 29.08.2018р., державним виконавцем було винесено постанову про призначення спеціалістів для участі у виконавчому провадженні.
30.05.2019р. державним виконавцем знову було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яку ОСОБА_1 07.06.2019р. оскаржив начальнику Управління ДВС ГТУЮ в Херсонській області шляхом подачі скарги з додатками на підтвердженням невиконання рішення суду.
24.06.2019р. вказана вище скарга позивача була розглянута ГТУЮ та у її задоволені було відмовлено.
Таким чином, винесення вказаної постанови від 30.05.2019р. про закінчення виконавчого провадження і стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 08.10.2019р. по справі №653/2453/19, яке набрало законної сили 15.01.2020р., визнано незаконними дії ГТУЮ в Херсонській області та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Херсонській області Григоренка М.Ю. по закінченню виконавчого провадження від 30.05.2019р. щодо виконавчого листа від 23.09.2014р. №653/447/14-а та визнано незаконною бездіяльність відповідачів щодо прийняття дієвих заходів щодо виконання рішення суду. Зобов'язано відповідачів виконати рішення суду за вказаним виконавчим листом. Також, рішенням було скасовано постанову державного виконавця від 30.05.2019р. по закінченню виконавчого провадження за виконавчим листом від 23.09.2014р. №653/447/14-а.
24.01.2020р. постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Григоренком М.Ю. було відновлено виконавче провадження.
21.02.2020р. Генічеським районним судом Херсонської області позивачу на виконання рішення суду від 08.10.2019р. видано два виконавчі листи. Боржниками за вказаними листами є головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області Григоренко М.Ю. та ГТУЮ в Херсонській області.
Зазначені вище виконавчі листи надіслані позивачем на адресу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) разом із заявою від 17.08.2020р.
Разом з тим, повідомленнями від 09.09.2020р. та від 10.09.2020р. вказані вище виконавчі листи були повернуті «стягувану» (т.б. позивачу) без прийняття до виконання Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), які отримані позивачем 21.09.2020р.
29.10.2020р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації з приводу прийняття виконавчих листів від 21.02.2020р. на примусове виконання. Однак, як зазначає позивач, станом на день звернення до суду, відповідачем так і було не надано жодної письмової відповіді про результати розгляду заяви.
Наведене й слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Вирішуючи дану справу по суті та частково задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції виходив із того, що відповідачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту розгляду заяв позивача від 17.08.2020р. та від 29.10.2020р., як і не надано доказів про результати розгляду заяв та подальшого повідомлення про результати позивача. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви позивача від 17.08.2020р. про прийняття на виконання виконавчих листів, виданих 21.02.2020р. Генічеським районним судом Херсонської області по справі №653/2453/19.
Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не може повністю погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх частково необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано нормами Конституції України та Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена правова норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури та обирати лише встановлені законодавством способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Як передбачено ч.1 ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, серед іншого, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист та відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012), а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).
Примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів, а також на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII).
За приписами ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення, що передбачено п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII.
Згідно з ч.5 цієї ж статті, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Частиною 4 ст.4 Закону №1404-VIII, передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Таким чином, положеннями Закону №1404-VIII визначено вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання.
При цьому, варто також зауважити, що виконавчий документ видається судом у передбачених законом випадках на підставі судового рішення і державний виконавець, в свою чергу, не може на власний розсуд вносити будь-які зміни до цього в/документу.
У відповідності до п.п.4,5 розділу ІІІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень» (затв. наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5), виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених ч.4 ст.4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом 3-х робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен пересвідчитися, серед іншого, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону №1404-VIII, чи надано усі документи, та, як наслідок, якщо підстави для повернення виконавчого документа відсутні - відкрити виконавче провадження. Водночас, повернення виконавчого документа не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.
Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 08.10.2019р. по справі №653/2453/19 визнано незаконними дії ГТУЮ в Херсонській області та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Херсонській області Григоренка М.Ю. по закінченню виконавчого провадження від 30.05.2019р. щодо виконавчого листа від 23.09.2014р. №653/447/14-а та визнано незаконною бездіяльність відповідачів щодо прийняття дієвих заходів на виконання рішення суду. Також, зобов'язано відповідачів виконати рішення суду за вказаним виконавчим листом.
Як свідчать матеріали справи, 21.02.2020р. Генічеським районним судом Херсонської області позивачу, на виконання вказаного рішення суду від 08.10.2019р., було видано виконавчі листи, за якими «боржником» є територіальний орган Міністерства юстиції України - ГТУЮ в Херсонській області.
Як видно з матеріалів справи та вже зазначалося вище, зазначені виконавчі листи були надіслані позивачем по пошті на адресу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) разом із заявою від 17.08.2020р.
Проте, як беззаперечно встановлено апеляційним судом, ці виконавчі листи були повернуті без прийняття до виконання, що підтверджується наявними у справі Повідомленнями від 09.09.2020р. та від 10.09.2020р. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
По справі встановлено, що дані Повідомлення від 09.09.2020р. і 10.09.2020р. були фактично отримані стягувачем - 21.09.2020р., що в свою чергу, не заперечується самим позивачем.
Оскільки виконавчі листи направлялись позивачем на адресу відповідача, а були повернуті саме Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), позивач вважає свої права порушеними та такими, що підлягають відновленню.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідач стверджує, що він не є органом державної виконавчої служби та не має повноважень щодо примусового виконання рішень, не несе відповідальності за дії державного виконавця та не має достатніх повноважень втручатися у діяльність державного виконавця з примусового виконання рішень.
У свою чергу, відповідь на заяву позивача від 29.10.2020р. з приводу прийняття виконавчих листів від 21.02.2020р. на примусове виконання, відповідач надав листом від 25.11.2020р. №Р-1812-12, яким позивача повідомлено про повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.
Отже, виходячи із досліджуваних аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що підставою звернення позивача до суду фактично слугували обставини та факт невиконання відповідачем рішення суду за виконавчим листом від 23.09.2014р. №653/447/14-а та відсутність законних підстав для повернення йому ( ОСОБА_1 ) цих виконавчих листів без прийняття до виконання саме Відділом ПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Надаючи оцінку судовому рішенню 1-ї інстанції в межах доводів та заявлених позивачем вимог, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з п.3 розділу І Інструкції № 512/5, органами державної виконавчої служби є:
- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
- відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
- управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
- відділи примусового виконання рішень в районах м.Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в м. Києві;
- управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України;
- відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;
- районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України.
При цьому, у відповідності до п.4 цього ж розділу Інструкції № 512/5, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Офіс Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада правосуддя, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи, а також розташовані у м.Києві територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.
Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.
У свою чергу, варто зазначити про те, що відповідач у справі діє на підставі та в порядку, визначеному «Положенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України» (затв. Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011р. №1707/5 із наступними змінами).
Так, основними завданнями міжрегіонального управління відповідно до цього Положення є:
- реалізація державної правової політики, державної політики з питань банкрутства, у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації статутів територіальних громад сіл, селищ, міст, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації; забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб);
- внесення на розгляд Мін'юсту пропозицій щодо формування та реалізації політики у зазначених сферах;
- забезпечення роботи нотаріату;
- експертне забезпечення правосуддя;
- протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (щодо нотаріусів, адвокатів, адвокатських бюро та об'єднань, суб'єктів господарювання, що надають юридичні послуги (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових відносин));
- здійснення в межах повноважень міжнародно-правового співробітництва.
При цьому, пунктом 4.26 Положення №1707/5 встановлено, що міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань контролює через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень з державної виконавчої служби, здійснення примусового виконання рішень у випадках, передбачених законом, відповідним відділом примусового виконання рішень та районними, районними у місті, міськими, міськрайонними, міжрайонними відділами державної виконавчої служби міжрегіонального управління.
З наведеного слідує, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо здійснення примусового виконання рішень судів реалізує повноваження через відповідні відділи виконавчої служби, а повноваження щодо контролю - через відповідний структурний підрозділ. Безпосередньо примусове виконання рішень вчиняє державний виконавець.
Так, зі змісту виданих позивачу виконавчих листів (по справі №653/2453/19) вбачається, що «боржником» в них зазначено - ГТУЮ в Херсонській області, яке є територіальним органом Міністерства юстиції України, а тому, відповідно, доводи позивача в цій частині є безпідставними, оскільки, в межах заявлених позовних вимог, відсутні підстави для визначення відповідачу обов'язку на вчинення певних дій. При цьому, необхідно зазначити, що позивачем у позовній заяві жодним чином не обґрунтовується та не доводиться зворотне.
До того ж, також слід звернути увагу й на те, що Генічеським районним судом Херсонської області листом від 04.06.2020р. №01-18/117/2020 позивачу (на звернення від 29.05.2020р.) було чітко роз'яснено зміст п.4 розділу І Інструкції №512/5 та необхідність направлення виконавчих документів за належністю.
Водночас, дослідивши зміст позовних вимог, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, намагаючись реалізувати своє право на захист шляхом примусового виконання рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 08.10.2019р. по справі №653/2453/19, помилково вбачає необхідність примусового виконання саме рішення суду за виконавчим листом від 23.09.2014р. №653/447/14-а, оскільки спір у даній справі фактично виник щодо наявності (відсутності) законних підстав для повернення виконавчих листів від 21.02.2020р. у справі №653/2453/19 без прийняття до виконання.
Тобто, саме Повідомлення від 09.09.2020р. та від 10.09.2020р. про повернення виконавчого документу «стягувану» без прийняття до виконання і є тими рішеннями, якими безпосередньо були порушені права та інтереси позивача.
Між тим, правомірність повернення цими Повідомленнями виконавчих документів «стягувану» (т.б. позивачу) без прийняття до виконання (наявність або відсутність підстав та повноважень у відділу примусового виконання рішень на повернення таких документів) ОСОБА_1 фактично по цій справі не оскаржується, а тому, виходячи з предмета та підстав позову, колегія суддів не погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про наявність у спірних правовідносинах бездіяльності Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо нерозгляду заяви позивача - від 17.08.2020р. про прийняття на виконання виконавчих листів, виданих 21.02.2020р. районним судом по справі №653/2453/19.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.
А згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав конкретної особи, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за правилами ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. При цьому, на думку суду апеляційної інстанції, вихід за межі позовних вимог можливий лише для ефективного захисту прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, однак у спірних правовідносинах відсутні передбачені процесуальним законом підстави для виходу за межі позовних вимог.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції, в даному випадку, без обґрунтованих на те підстав фактично вийшов за межі позовних вимог, зобов'язавши відповідача розглянути питання щодо прийняття до свого провадження виконавчих листів від 21.02.2020р. №653/2453/19.
При цьому, згідно ч.3 ст.9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ході розгляді справи, у позивача були відсутніми перешкоди в обранні належного способу захисту порушеного права, оскільки останньому надано процесуальну можливість на свій розсуд розпоряджатись своїми вимогами, в тому числі шляхом зміни предмету позову, якою останній не скористався.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки позивачем, в даному випадку, фактично було невірно обрано належний спосіб захисту порушених суб'єктивних прав, шляхом оскарження бездіяльності відповідача щодо прийняття дієвих заходів на виконання рішення суду та зобов'язання вчинити певні дії, - без оскарження спірних Повідомлень від 09.09.2020р. та від 10.09.2020р. про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, то відповідно, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, за таких обставин, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та суттєвими і, як наслідок, свідчать про невідповідність висновків суду 1-ї інстанції обставинам справи та невірне застосування ним норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв'язку із тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.9,308,310,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - задовольнити.
Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 22 лютого 2021 року - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 26.05.2021р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
В.О. Скрипченко