П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/854/21
Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в особі начальника кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В січні 2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в особі начальника кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України (надалі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії командування військової частини НОМЕР_1 , які полягають у відмові врахувати строк навчання ОСОБА_1 в Київському військовому ліцеї в період з 24.08.1994 року по 14.06.1997 року до загального строку військової служби;
- зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 зарахувати строк навчання ОСОБА_1 в Київському військовому ліцеї в період з 24.08.1994 року по 14.06.1997 року до загального строку військової служби;
- зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок вислуги років на військовій службі, вважаючи днем початку служби 24.08.1994 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в період з 24.08.1994 року по 14.06.1997 року навчався в Київському військовому ліцеї. В подальшому, позивач проходив військову службу на різних посадах в Збройних Силах України. Маючи станом на серпень 2020 року вислугу років в календарному обчисленні 26 років, позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 з рапортом, в якому просив направити його особову справу до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України для підрахунку вислуги років. За результатами підрахунку відповідачем, супровідним листом від 22.10.2020 року №116/9/КУ/2/3495 дек, особову справу позивача повернуто без реалізації, оскільки під час складання розрахунку вислуги років не був врахований період навчання у Київському військовому ліцеї, так як відповідно до пункту 2.6 Положення №530 до вислуги років для призначення пенсії не зараховуються періоди навчання у військових ліцеях, суворовських та нахімовських училищах. Вважаючи дії відповідача щодо не врахування періоду навчання в Київському військовому ліцеї до загального строку військової служби протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою №61/42 від 16.01.2021 року, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 .
Згідно з архівною довідкою №3200 від 14.05.2009 року, позивач у період з 24.08.1994 по 14.06.1997 роки навчався в Київському військовому ліцеї.
В жовтні 2020 року позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 в якому просив зарахувати до вислуги років час навчання в Київському військовому ліцеї.
Листом від 22.10.2020 року №116/9/КУ/2/3495 дск особову справу позивача повернено без реалізації.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Київський військовий ліцей імені Івана Богуна є видом загальноосвітнього навчально-виховного закладу у системі військової освіти Міністерства оборони України, в якому ліцеїсти проходять підготовку до вступу у військові навчальні заклади, а тому ліцей, у якому навчався позивач, не є військовим навчальним закладом у розумінні Закону, у зв'язку з чим період його навчання не може бути зараховано у загальний строк військової служби, оскільки навчання у такому учбовому закладі не можна вважати проходженням військової служби.
Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ, в редакції станом на час навчання позивача у військовому ліцеї, початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
У новій редакції цього Закону, який набрав чинності 31.07.1999 року з відповідними змінами та діє на цей час, стаття 24 не пов'язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею).
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (у редакції, чинній на момент вступу позивача на навчання до ліцею) було визначено, що громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, проходять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.
Положення частини 1 статті 12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (у редакції, чинній на момент подачі позивачем рапорту) передбачено, що громадяни України, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, можуть проходити попередню підготовку в закладах загальної середньої освіти III ступеня, військових ліцеях, ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою, у військових оркестрах, закладах освіти громадських організацій, на підготовчих курсах при вищих військових навчальних закладах або військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти.
Аналіз вказаної норми Закону свідчить, що навчання у військовому ліцеї є лише підготовкою до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів.
Крім того, Верховний Суд України в своїх рішеннях (зокрема, від 16.04.2013 року у справі №21-107а13, від 01.10.2013 року у справі №21-330а13) неодноразово вказував, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року №490 «Про реформу системи військової освіти» військові ліцеї були створені з метою підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів. Вказаною постановою затверджено перелік вищих навчальних закладів, в яких здійснюватиметься військова підготовка студентів.
Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, в якому навчався позивач, відсутній у вказаному переліку.
Так, відповідно до положень Закону України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 року №651-XIV, ліцей - навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням та допрофесійною підготовкою (може надавати освітні послуги II ступеня, починаючи з 8 класу).
Водночас пунктом 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України визначено, що з метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів, надання державної допомоги у вихованні дітей-сиріт, дітей з багатодітних сімей, а також дітей учасників бойових дій та учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи створити, зокрема, Київський військовий ліцей на базі Київського суворовського військового училища. Навчання розпочати з 1 вересня 1992 року.
Отже, Київський військовий ліцей (в подальшому перейменований в Київський військовий ліцей імені Івана Богуна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.1998 року №764) не є військовим навчальним закладом в розумінні Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тому строк навчання позивача не може бути зараховано у загальний строк військової служби, оскільки навчання в такому учбовому закладі не можна вважати проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у частині 4 статті 2 зазначеного Закону.
Отже, період навчання позивача з 24.08.1994 року по 14.06.1997 року у Київському військовому ліцеї є лише підготовкою до вступу на навчання у військовому навчальному закладі і не може вважатися безпосередньо військовою службою.
Необхідно врахувати, що згідно архівної довідки від 14.05.2009 року №3200 позивач був зарахований на навчання «ліцеїстом», а не курсантом чи слухачем (а.с.3).
Крім того, станом на час виникнення спірних правовідносин жодна норма Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» чи будь-якого іншого закону не відносить період навчання у ліцеї до періоду військової служби.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10.10.2018 року у справі №825/1086/17 та від 31.10.2019 року у справі №1.380.2019.000865, де вказано, що оскільки навчальний заклад, у якому навчався позивач, не є військовим навчальним закладом, у якому особи, що відповідають вимогам Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» проходять військову службу, то правові підстави для зарахування до загального строку військової служби позивача період навчання його у такому закладі відсутні.
Одночасно слід вказати, що за змістом Закону №2232-ХІІ необхідною умовою прийняття на військову службу є, зокрема, досягнення громадянином України відповідного віку.
Так, за правилами ч.1 ст.15 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» (у редакції, що діяла на час навчання позивача) для статусу військовослужбовця необхідно досягнення 18-річного віку.
Положеннями ч.1 ст.20 вищезазначеного Закону було передбачено, що на військову службу у добровільному порядку приймаються особи, які відповідають вимогам військової служби, зокрема: громадяни віком від 17 до 21 року, в тому числі ті, котрі досягли 17-річного віку в рік зарахування на навчання, а також військовослужбовці та військовозобов'язані віком від 18 до 23 років, які не мають військових звань офіцерського складу і виявили бажання вчитися у військово-навчальних закладах - на військову службу курсантів військово-навчальних закладів; курсанти військово-навчальних закладів і офіцери запасу - на військову службу офіцерського складу.
В той же час, як вбачається із матеріалів справи, апелянт станом на момент його зарахування до військового ліцею був неповнолітньою особою, яка в силу Закону не могла бути призваною на військову службу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період навчання апелянта з 24.08.1994 року по 14.06.1997 року у Київському військовому ліцеї є лише підготовкою останнього до вступу на навчання у військовому навчальному закладі і не може вважатися безпосередньо військовою службою, а тому такий період не може бути зараховано у загальний строк військової служби.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.