П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2166/20
Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
при секретарі -Яценюк О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року по справі за позовом акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» до Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги,-
В серпні 2020 року акціонерне товариство «Таврійська будівельна компанія» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі (надалі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати вимогу від 02.07.2020 року №Ю-248856-51 про сплату боргу (недоїмки) зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 931285,49 грн..
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що спірна вимога є неправомірною, оскільки у відповідача не було правових підстав для прийняття нової податкової вимоги на загальну суму заборгованості із ЄСВ. Відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №449 вимога платнику ЄСВ направляється виключно на суму зростання боргу (недоїмки). Також позивач стверджує, що відповідачем в оскаржуваній вимозі невірно визначена сума боргу (недоїмки).
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, АТ «Таврійська будівельна компанія» подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Таврійська будівельна компанія» зареєстроване як юридична особа 23.12.2003 року за №1 224 120 0000 000245, перебуває на обліку ГУ ДПС та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
02.07.2020 року ГУ ДПС було сформовано вимогу №Ю-248856-51 про сплату боргу (недоїмки) зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 931285,49 грн., відповідно до якої в АТ «Таврійська будівельна компанія» станом на 30.06.2020 року існує заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 931285,49 грн..
Не погоджуючись з вищевказаною вимогою, АТ «Таврійська будівельна компанія» звернулося зі скаргою до ДПС України про скасування вимоги від 02.07.2020 року №Ю-248856-51.
Рішенням від 07.07.2020 року №21192/6/99-00-06-03-01-06 про результат розгляду скарги ДПС України залишила скаргу АТ «Таврійська будівельна компанія» без задоволення, а прийняту вимогу - без змін.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що доводи наведені в позовній заяві є необґрунтованими, та спростовуються доводами податкового органу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч.ч.8, 12 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
В позовній заяві, позивач стверджує про відсутність у податкового органу законних підстав для формування спірної вимоги від 02.07.2020 року №Ю-248856-51 на суму 931285,49 грн., оскільки після попередньо виписаних вимог від 13.05.2020 року №Ю-248856-51 на суму 670939,94 грн. та від 02.06.2020 року №Ю-248856-51 на суму 908116,11 грн., відповідач має право на формування вимоги виключно на суму зростання боргу (недоїмки).
Відповідно до абз.1 ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску
Процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).
Згідно з п.п.3, 4 розділу VI Інструкції №449 у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або зі сплати фінансових санкцій орган доходів та зборів, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилає вимогу про її сплату.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень за формою згідно додатком 6 до цієї Інструкції.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.
Згідно матеріалів справи та згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 30.04.2020 року сума боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного соціального внеску становила 670939,94 грн., внаслідок чого 13.05.2020 року відповідачем сформована вимога №Ю-248856-51 на суму 670939,94 грн.. 20.05.2020 року позивачем самостійно нараховано єдиний внесок у сумі 237176,17 грн., внаслідок чого станом на 31.05.2020 року сума боргу (недоїмки) становила 908116,11 грн., в зв'язку з чим, 02.06.2020 року податковим органом сформована вимога №Ю-248856-51 на суму 908116,11 грн..
22.06.2020 року позивачем самостійно нараховано єдиний внесок у сумі 226986,87 грн., та враховуючи часткову сплату суми внеску (152131,03 грн. + 48131,46 грн. + 530,00 грн. + 3025,00 грн.), станом на 30.06.2020 року загальна сума боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного соціального внеску становила 931285,49 грн..
Отже, за таких обставин, 02.07.2020 року відповідачем сформована спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від №Ю-248856-51 на суму 931285,49 грн., яка була направлена на адресу АТ «Таврійська будівельна компанія» рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та отримана уповноваженою особою позивача 09.07.2020 року.
Таким чином, сума боргу щомісяця збільшувалася, у порівнянні з попереднім календарним місяцем.
Відповідно до абз.6, 7 ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Отже, наведені вище вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 року, від 02.06.2020 року та спірна від 02.07.2020 року, були направлені АТ «Таврійська будівельна компанія» для узгодження. Сформована на першому етапі вимога не направляється для примусового виконання до органу ДВС, оскільки ще не є узгодженою.
Відповідно до абз.12 ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.
Згідно із п.4 розділу VI Інструкції №449 при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Відповідно до п.5 розділу VI Інструкції №449 у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):
- вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред'являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);
- надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).
Якщо платник частково сплатив суми недоїмки, та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред'являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред'явлення.
Відповідно до п.7 розділу VI Інструкції №449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:
- позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред'явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;
- позитивне значення різниці між сумою боргу платника заданими інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред'явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.
Таким чином, до органу ДВС на виконання (стягнення) направляється лише та вимога, яка набула в результаті узгодження статусу виконавчого документу, та яка містить у третій частині порядкового номеру літеру «У». Така вимога формується після закінчення процедури узгодження суми недоїмки, зазначеної у вимозі сформованій на першому етапі, яка надсилається платнику податків для узгодження, та тільки на суму зростання боргу (недоїмки), з урахуванням погашених сум боргу на дату пред'явлення, та з виключенням суми боргу, зазначеної у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.
В даній же справі позивач оскаржує вимогу за №Ю-248856-51 без літери «У» у порядковому номері, а тому така вимога лише фіксує суму заборгованості із ЄСВ станом на 30.06.2020 року, та була надіслана позивачу у порядку узгодження та до її узгодження не є виконавчим документом.
За таких підстав, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що відповідач має право на формування нової вимоги виключно на суму зростання боргу (недоїмки) та надіслання такої вимоги для узгодження із зазначенням лише суми збільшення ЄСВ, порівняно із попередньою вимогою, оскільки такі правила застосовуються для формування узгодженої вимоги (із літерою «У»), які є виконавчими документами та надсилаються податковим органом на виконання до органу державної виконавчої служби, що також вірно було встановлено судом першої інстанції.
Також в позовній заяві позивач зазначав про невірне визначення податковим органом в спірній вимозі суми боргу (недоїмки) у розмірі 931285,49 грн..
З цього приводу, колегія суддів зазначає, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року у справі №821/605/17, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 року, позовні вимоги ПАТ «Таврійська будівельна компанія» до ГУ ДФС у Херсонській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволені повністю. Зобов'язано ГУ ДФС у Херсонській області внести зміни до інтегрованої картки платника ПАТ «Таврійська будівельна компанія» шляхом виключення з неї записів з наявності недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску: від 31.01.2017 року, код м 12, недоїмка в сумі 506083,54 грн.; від 15.01.2015 року, код 28S, про нарахування пені в сумі 6019,07 грн.; від 15.01.2015 року, код 280, про нарахування штрафної санкції в сумі 17703,14 грн.; від 15.01.2015 року, код 28S, про нарахування пені в сумі 536,03 грн.; від 15.01.2015 року, код 280, про нарахування штрафної санкції в сумі 26801,35 грн.; від 11.12.2015 року, код 15L, про нарахування пені в сумі 21004,29 грн.; від 11.12.2015 року, код 15L, про нарахування пені в сумі 10868,14 грн.; від 11.12.2015 року, код 15L, про нарахування пені в сумі 7654,71 грн.; від 11.12.2015 року, код 15F, про нарахування штрафної санкції в сумі 34857,80 грн.; від 11.12.2015 року, код 951, збільшено недоїмки в сумі 34857,80 грн.; від 11.12.2015 року, код 15F, про нарахування штрафної санкції в сумі 27867,04 грн.; від 11.12.2015 року, код 951, збільшено недоїмки в сумі 27867,04 грн.; від 11.12.2015 року, код 15F, про нарахування штрафної санкції в сумі 29861,05 грн.; від 11.12.2015 року, код 951, збільшено недоїмки в сумі 29861,05 грн.; від 03.10.2016 року, код 951, збільшено недоїмки в сумі 345,37 грн..
Позивач заперечує наявність недоїмки, відображеної у вимозі від 02.07.2020 №Ю-248856-51, пов'язуючи виникнення недоїмки та формування спірної вимоги із не виконанням відповідачем у повному обсязі вказаної вище постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року у справі №821/605/17.
Позивач зазначає, що на виконання виконавчого листа №74 у справі №821/605/17, відповідач вніс зміни до інтегрованої картки платника ПАТ «Таврійська будівельна компанія» шляхом виключення з неї записів недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, проте, деякі записи протиправно не виключені, а саме: від 15.01.2015 року, код 288, про нарахування пені в сумі 6019,07 грн.; від 15.01.2015 року, код 280, про нарахування штрафної санкції в сумі 17703,14 грн.; від 15.01.2015 року, код 288, про нарахування пені в сумі 536,03 грн.; від 15.01.2015 року, код 280, про нарахування штрафної санкції в сумі 26801,35 грн.; від 11.12.2015 року, код 15Ь, про нарахування пені в сумі 21004,29 грн.; від 11.12.2015 року, код 15Ь, про нарахування пені в сумі 10868,14 грн.; від 11.12.2015 року, код 15Ь, про нарахування пені в сумі 7654,71 грн.; від 11.12.2015 року, код 15Р, про нарахування штрафної санкції в сумі 34857,80 грн.; від 11.12.2015 року, код 951, збільшено недоїмки в сумі 34857,80 грн.; від 11.12.2015 року, код 15Р, про нарахування штрафної санкції в сумі 27867,04 грн.; від 11.12.2015 року, код 951, збільшено недоїмки в сумі 27867,04 грн.; від 11.12.2015 року, код 15Р, про нарахування штрафної санкції в сумі 29861,05 грн.; від 11.12.2015 року, код 951, збільшено недоїмки в сумі 29861,05 грн.; від 03.10.2016 року, код 951, збільшено недоїмки в сумі 345,37 грн..
Також посилаючись на наданий відповідачем витяг з інтегрованої картки платника - АТ «Таврійська будівельна компанія», позивач зазначає, що у період з 31.12.2018 року до 31.08.2020 року передплата позивача з єдиного соціального внеску станом на 30.09.2019 року зазначена у розмірі 160628,22 грн., що не відповідає постанові Херсонського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року у справі №821/605/17.
За твердженнями позивача, розмір передплати по ЄСВ станом на 30.09.2019 року, з урахуванням постанови від 19.06.2017 у справі №821/605/17, повинен складати 344146,21 грн. (160628,22 грн. + 6019,07 грн. + 17703,14 грн. + 536,03 грн. + 26801,35 грн. + 21004,29 грн. + 10868,14 грн. + 7654,71 грн. + 34857,80 грн. + 27867,04 грн. + 29861,05 грн. + 345,37 грн.).
В судовому засіданні суду першої інстанції, представник відповідача пояснив, що станом на 31.07.2019 року згідно інтегрованої картки сума недоїмки позивача з єдиного внеску становила 443630,88 грн.. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року по справі №821/605/17, відповідач фактично виконав 19.08.2019 року шляхом виключення з інтегрованої картки нарахування на загальну суму 598669,43 грн. у зв'язку із чим сума переплати станом на 19.08.2019 року склала 155038,55 грн.. У подальшому, позивачем зараховані кошти: 20.08.2019 року у сумі 305000,00 грн.; 23.08.2019 року у сумі 2570,00 грн.; 03.09.2019 року у сумі 2960,00 грн.; 19.09.2019 року у сумі 283000,00 грн., всього: 593530,00 грн.. Також 20.08.2019 року позивачем задекларовані зобов'язання у сумі 304950,42 грн. та 20.09.2019 у сумі 282989,91 грн., всього: 587940,33 грн.. З урахуванням зазначеного, станом на 30.09.2019 року сума переплати зі сплати єдиного внеску за позивачем склала 160628,22 грн. (155038,55 грн. (сума переплати станом на 19.08.2019 року) + 593530,00 грн. (сума сплачених коштів за період з 20.08.2019 року по 30.09.2019 року) - 587940,33 грн. (сума задекларованих зобов'язань за період з 20.08.2019 року по 30.09.2019 року).
З матеріалів справи вбачається, що згідно наданої позивачем довідки про нарахування та перерахунок ЄСВ з 01.08.2019 року до 30.06.2020 року, станом на 31.07.2019 року недоїмка з єдиного внеску становила 443630,88 грн..
Відповідач також стверджує, що станом на 31.07.2019 року згідно інтегрованої картки сума недоїмки позивача з єдиного внеску становила 443630,88 грн..
Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника ЄСВ АТ «Таврійська будівельна компанія» станом на 31.07.2019 року недоїмка з єдиного внеску становила 443630,88 грн..
Таким чином, сторони не заперечують існування у АТ «Таврійська будівельна компанія» станом на 31.07.2019 року недоїмки з єдиного внеску у сумі 443630,88 грн..
Судом першої інстанції із інтегрованої картки платника АТ «Таврійська будівельна компанія» (далі - ІКП) встановлено, що 19.08.2019 року на виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року по справі №821/605/17 відповідач виключив запис від 31.01.2017 року, код м. 12 недоїмка в сумі 506083,54 грн..
Також 19.08.2019 року відповідач вніс запис про зменшення коригувань на суму 92585,89 грн..
У судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача пояснив, що до суми 92585,89 грн. належать три суми: 34857,80 грн. + 27867,04 грн. + 29861,05 грн..
Судом першої інстанції встановлено, що у постанові суду від 19.06.2017 року у справі №821/605/17 ці суми зазначені двічі, а саме:
- від 11.12.2015 року, код 15Р про нарахування штрафної санкції в сумі 34857,80 грн. та від 11.12.2015 року, код 951 збільшено недоїмки в сумі 34857,80 грн.;
- від 11.12.2015 року, код 15Р про нарахування штрафної санкції в сумі 27867,04 грн. та від 11.12.2015 року, код 951 збільшено недоїмки в сумі 27867,04 грн.;
- від 11.12.2015 року, код 15Р про нарахування штрафної санкції в сумі 29861,05 грн. та від 11.12.2015 року, код 951, збільшено недоїмки в сумі 29861,05 грн..
До інтеграційної карти 11.12.2015 року зазначені записи так само внесені двічі.
Отже, враховуючи наведене та дослідивши ІТН позивача, можна погодитись із позицією податкового органу про те, що записи «від 11.12.2015 року, код 15Р, про нарахування штрафної санкції в сумі 34857,80 грн.» та «від 11.12.2015 року, код 951, збільшено недоїмки в сумі 34857,80 грн.» свідчать про зміни розрахункових показників саме на 34857,80 грн.. Так само і по сумах 27867,04 грн. та 29861,05 грн..
Отже, як слідує із ІКП, внаслідок внесення 11.12.2015 року наведених вище записів, сума недоїмки збільшилася на загальну суму 92585,89 грн..
Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість доводів позивача про те, що відповідач не виключив з ІКП суми 34857,80 грн. + 27867,04 грн. + 29861,05 грн., оскільки суд встановив, що 19.08.2019 року відповідач зменшив суму недоїмки на 92585,89 грн. (34857,80 грн. + 27867,04 грн. + 29861,05 грн.).
Щодо записів від 15.01.2015 року, код 288 про нарахування пені в сумі 6019,07 грн.; від 15.01.2015 року, код 280 про нарахування штрафної санкції в сумі 17703,14 грн.; від 15.01.2015 року, код 288 про нарахування пені в сумі 536,03 грн. та від 15.01.2015 року, код 280 про нарахування штрафної санкції в сумі 26801,35 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Представник відповідача у судовому засіданні в суді першої інстанції пояснив, що внесені 15.01.2015 року до ІКП записи є довідковими, а сума нарахована поза балансом. Рішення про застосування до позивача штрафних санкцій чи пені податковим органом не приймалося, тому дані суми не були включені до загальної суми недоїмки.
Позивач у поясненнях від 12.11.2020 року зазначив, що залишаючи у силі постанову від 19.06.2017 року у справі №821/605/17 про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що у позивача станом на 20.05.2014 року відсутня заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, оскільки попередньо виставлена вимога від 28.02.2014 року №Ю-33-25 була скасована у судовому порядку, а за період з 19.05.2014 року по 31.01.2017 року Товариством сплачено внесок у розмірі більшому, аніж нараховано контролюючим органом за вказаний період. Зазначені висновки також встановлені рішеннями Херсонського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 року у справі №821/1317/17 та від 20.11.2018 року у справі №821/936/18. Тому, позивач вважає, що запис від 15.01.2015 року, код 288, про нарахування пені в сумі 6019,07 грн. відповідачем не виключений, не є довідковим та підлягає виключенню, так як відповідно до запису інтегрованої картки, дослідженої під час розгляду справи №823/1804/14 засвідченого представником податкової служби відображено запис від 15.01.2015 року «нараховано пені КОР на борг мин.р. (пп.129.1.1 ст.129 ПКУ) з 21.11.2014 року по 24.12.2014 року на нарахування єдиного внеску №1414120975 від 18.11.2014 року на суму операції 6019,07 гри. з розрахунком пені та включення зазначеної суми до рядку загальної заборгованості з 445044,89 грн. на 451063,96 грн.», а не як в наданій відповідачем картці до матеріалів справи №540/2166/20.
Із ІКП вбачається, станом на 31.12.2014 року недоїмка зі сплати єдиного внеску становила 450544,89 грн.. З урахуванням сплати позивачем ЄВС у сумі 5500,00 грн., станом на 15.01.2015 року недоїмка становила 445044,89 грн..
15.01.2015 року податковим органом внесені записи: код 288 про нарахування пені в сумі 6019,07 грн.; код 280 про нарахування штрафної санкції в сумі 17703,14 грн.; код 288 про нарахування пені в сумі 536,03 грн. та код 280 про нарахування штрафної санкції в сумі 26801,35 грн..
Втім, станом на 16.01.2015 року загальна сума недоїмки не збільшилася, та становила 445044,89 грн.
Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що внесення 15.01.2015 року до ІКП спірних записів не призвело до зміни розрахункових показників стану розрахунку з бюджетом.
За таких підстав, доводи відповідача про те, що внесені 15.01.2015 року записи є довідковими, є вірними, оскільки зазначені суми не призвели до зміни розрахункових показників платника.
Щодо записів від 11.12.2015 року, код 15L про нарахування пені в сумі 21004,29 грн.; від 11.12.2015 року, код 15L про нарахування пені в сумі 10868,14 грн. та від 11.12.2015 року, код 15L про нарахування пені в сумі 7654,71 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 року у справі №321/1612/14, залишеною в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року, відмовлено ПАТ «Таврійська будівельна компанія» у задоволенні позовних вимог до ДПІ у м. Херсоні про визнання протиправними та скасування рішення від 12.04.2014 року №0001501706 про застосування штрафних санкцій у розмірі 29861,05 грн. та нарахування пені у розмірі 7654,11 грн. за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.11.2013 року до 09.01.2014 року; рішення від 16.04.2014 року №0001511706 про застосування штрафних санкцій у розмірі 34857,80 грн. та нарахування пені у розмірі 21004,29 грн. за період з 21.12.2013 року до 28.02.2014 року; рішення від 16.04.2014 року №0001521706 про застосування штрафних санкцій у розмірі 27867,04 грн. та нарахування пені у розмірі 10868,14 грн. за період з 21.01.2014 року до 28.02.2014 року.
Представник відповідача у судовому засіданні в суді першої інстанції пояснив, що згідно рішення суду від 30.07.2014 року у справі №321/1612/14 відповідачем 11.12.2015 року нараховано та внесено в ІКП позивача суми штрафних санкцій 92585,89 грн. (34857,80 грн. + 27867,04 грн. + 29861,05 грн.) та пені 39527,14 грн. (21004,29 грн. + 10868,14 грн. + 7654,11 грн.). Отже, відповідні штрафні санкції та пеня обліковуються в ІТН позивача відповідно до рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску. Крім того, у постанові Херсонського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 року у справі №821/446/16 суд зазначив, що «за актом звірки виявлені розбіжності сторін стосовно нарахування протягом 2015 року платежів та пені відповідно на 92585,89 грн. та 39527,14 грн.. Зазначена розбіжність - це штрафні санкції та пеня, нараховані відповідачем позивачеві за рішеннями №0001501706, №0001511706, №0001521706». Таким чином, зобов'язання із сплати єдиного внеску, які визначені за рішеннями №0001501706, №0001511706, №0001521706 є узгодженими на користь держави, а тому сума штрафних санкцій у розмірі 92585,89 грн., та пені у розмірі 39527,14 грн., підлягала сплаті позивачем у повному обсязі. Незважаючи на вказані висновки суду, доказів фактичної сплати штрафних санкцій у розмірі 92585,89 грн., та пені у розмірі 39527,14 грн. позивач не надав, а підставою для задоволення позовних вимог позивача про виключення записів з інтегрованої картки про нарахування сум штрафів та пені, визначених рішеннями №0001501706, №0001511706, №0001521706, згідно постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року у справі №821/605/17, став висновок суду, що «узгодження рішень про застосування штрафних санкцій, граничний термін сплати спірних штрафних санкцій та пені настав 18.09.2014 року, у зв'язку з чим саме цією датою повинно було внесено запис до інтегрованої картки, а тому внесення записів 11.12.2015 року є протиправним».
Із ІКП вбачається, що 19.02.2016 року зменшено суму боргу по пені на 15039,77 грн., а 04.03.2016 року на суму 5964,52 грн., на суму 10868,14 грн. та на суму 7654,71 грн., всього на суму 39527,14 грн.. Тобто, фактичне погашення пені призвело до збільшення суми загальної недоїмки на відповідну суму, яка увійшла до загальної суми недоїмки станом на 31.01.2017 року у розмірі 506083,54 грн., яка була виключена податковим органом 19.08.2019 року.
Таким чином, доводи відповідача про те, що записи від 11.12.2015 року, код 15L про нарахування пені в сумі 21004,29 грн.; від 11.12.2015 року, код 15L про нарахування пені в сумі 10868,14 грн. та від 11.12.2015 року, код 15L про нарахування пені в сумі 7654,71 грн. виключені, є вірними, оскільки, як вірно встановив суд першої інстанції, вказані суми пені фактично погашені в порядку черговості виникнення, що призвело до збільшення станом на 31.07.2019 року загальної недоїмки на суму 39527,14 грн., яка належить до суми 506083,54 грн., що була виключена 19.08.2019 року.
Також, як зазначено вище, 19.08.2019 року відповідач вніс запис про зменшення коригувань на суму 92585,89 грн. До суми 92585,89 грн. належать три суми штрафних санкцій: 34857,80 грн + 27867,04 грн.+ 29861,05 грн.
Доказів протилежного позивач суду не надав.
Щодо запису від 03.10.2016, код 951, збільшено недоїмки в сумі 345,37 грн., суд встановив таке.
Представник відповідача пояснив, що сума недоїмки у розмірі 345,37 грн. була фактично погашена 14.09.2016 в порядку черговості.
Із ІКП слідує, що позивач суму штрафних санкцій у розмірі 345,37 грн. сплатив 14.09.2016, яка зарахована в ІКП як переплата, оскільки дана сума ще не була відображена в ІКП як нарахована штрафна санкція. Зазначена штрафна санкція згідно рішення №0000061302 від 05.09.2016 у сумі 345,37 грн. внесена до ІКП 03.10.2016 та, відповідно, на вказану суму зменшена переплата.
Таким чином, сума штрафних санкцій у розмірі 345,37 грн. не була задвоєна в ІКП та увійшла до суми 506083,54 грн., що була виключена відповідачем із ІКП 19.08.2019 року.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи податкового органу про те, що станом на 30.06.2020 року сума заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску становила 931285,49 грн. є обґрунтованими, оскільки як доведено податковим органом станом на 30.09.2019 року у АТ «Таврійська будівельна компанія» існувала переплата по єдиному внеску у сумі 160628,22 грн., у період з 01.10.2019 року до 30.06.2020 року позивачем сплачені зобов'язання у сумі 1103673,22 грн., але за вказаний період задекларовані зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 2195586,93 грн., внаслідок чого у позивача виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 931285,49 грн. станом на 30.06.2020 року.
За таких обставин, колегія суддів робить висновок, що доводи позивача ґрунтуються на не вірному розумінні норм права, вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Повне судове рішення складено та підписано 27 травня 2021 року.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.