П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1199/21
Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
ухвала суду першої інстанції прийнято у
м. Миколаїв, 22 березня 2021 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства Інвестиційна група «ВІПОС» на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Інвестиційна група «ВІПОС» до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2021 року Приватне підприємство Інвестиційна група «ВІПОС» (позивач) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№ 1742/14, 1742/12, 1742/5, 1831/1, 1831/2, 1831/3, 1831/4; зобов'язання відповідача продовжити строк дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№ 1742/14, 1742/12, 1742/5, 1831/1, 1831/2, 1831/3, 1831/4 на 5 років.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, у зв'язку із тим, що позивачем не у повному обсязі було сплачено судовий збір та позивачу наданий десятиденний строк для усунення недоліків, шляхом доплати судового збору у сумі 11350,00 грн.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, позовну заяву і додані до неї матеріали, повернуто позивачеві на підставі ст. 169 КАС України.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Приватне підприємство Інвестиційна група «ВІПОС'подано до суду апеляційну скаргу, у якій зазначаючи про порушення судом першої інстанції процесуальних та матеріальних норм права, що призвело до прийняття необґрунтованої ухвали, апелянт просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року по справі № 400/1199/20, яка перешкоджає відкриттю провадження у справі, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що зі змісту позову вбачається, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру - оскаржуються дві відмови відповідача, викладені у двох-листах останнього щодо відмови Позивачу у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, за які і був сплачений судовий збір, а не сім, як зазначено в оскаржуваній Ухвалі. На думку Підприємства, вимога про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права - зобов'язання Відповідача продовжити Позивачу строк дії дозволів. Таким чином, оскільки Позивач оскаржує дві відмови, що є передумовою застосування інших способів захисту, які є фактично одними вимогами з попередньо заявленими, то ніяким чином не може бути їх сім. Отже, як і в ухвалі суду від 01.03.2021 року, так і в оскаржуваній ухвалі невірно визначено кількості позовних вимог в цій справі. Більш того, Позивач не заявляв окремих позовів по всім дозволам, оскільки окремих рішень щодо відмови у поновленні дозволів Відповідачем не приймалося. Крім цього, позивач вже звертався з аналогічним позовом по іншим дозволам, у зв'язку з чим у справі № 400/1811/20 в ухвалі суду було зазначено, що адміністративний позов подано з додержанням вимог статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України. Підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі не було.
На підставі приписів ст. 312 КАС України, апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення (ухвали) в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху, у встановлений строк, документу про сплату судового збору в розмірі 11 350,0 грн. не надав.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованими, виходячи з наступного.
Як встановлено ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2021р. позивачем було подано до Миколаївського окружного адміністративного суду адміністративний позов.
Предметом позову визначено: дії відповідача щодо відмови у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№ 1742/14, 1742/12, 1742/5, 1831/1, 1831/2, 1831/3, 1831/4; зобов'язання відповідача продовжити строк дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№ 1742/14, 1742/12, 1742/5, 1831/1, 1831/2, 1831/3, 1831/4 на 5 років.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Приватне підприємство Інвестиційна група «ВІПОС» зазначало, що відповідач безпідставно відмовив Підприємству у продовженні дії вищезазначених дозволів на розміщення зовнішньої реклами.
Судом першої інстанції в свою чергу, було встановлено, що позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у продовженні строку дії семи дозволів на розміщення зовнішньої реклами та, відповідно, зобов'язати відповідача продовжити строк дії семи дозволів на розміщення зовнішньої реклами.
При цьому, за вимогами ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відтак, суд першої інстанції вважав, що позивач мав надати до позову доказ сплати судового збору у сумі 15 890,0 грн. (2 270,0 грн. х 7).
Оскільки до позову позивачем було додано доказ сплати судового збору у меншому розмірі, а саме - 4540,00 грн, суд першої інстанції встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 161 КАС України, у зв'язку із чим залишив позовну заяву без руху.
В указаній ухвалі зазначалося, що недоліки позовної зави підлягають усуненню шляхом подання до Миколаївського окружного адміністративного суду документ про сплату судового збору в розмірі 11 350,0 грн. (15890,00 грн. - 4540,00грн.).
Для усунення недоліків позивачу було встановлено трок у 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копія ухвали суду від 01.03.2021 року отримана позивачем 11.03.2021 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином, недоліки, зазначені в ухвалі від ухвалі від 01.03.2021 року повинні були бути усунуті позивачем у строк до 21.03.2021р.
17.03.2021 року, як свідчать матеріали справи, позивач подав заяву щодо усунення недоліків позову, в якій наголошував на тому, що ним у позові заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, оскільки ним оскаржуються дві відмови відповідача, викладені у двох листах щодо відмови у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, за які і був сплачений судовий збір. Позивач вважав, що суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 01.03.2021 року, невірно визначив кількість позовних вимог у справі.
На такій позиції позивач наполягає і у своїй апеляційній скарзі.
Вирішуючи спірне питання, судова колегія враховує наступне.
З аналізу приписів ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» в поєднанні з ч. 2 ст. 245 КАС України слідує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що залишаючи позовну заяву Приватного підприємства Інвестиційна група «ВІПОС» без руху, суд першої інстанції роз'яснив позивачу, що з урахуванням висновку Верховного Суду, позивач має сплатити судовий збір за 7 (сім) вимог немайнового характеру, оскільки в позові він просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у продовженні строку дії саме семи дозволів на розміщення зовнішньої реклами та, відповідно, зобов'язати відповідача продовжити строк дії семи дозволів на розміщення зовнішньої реклами.
Апеляційний суд знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції з приводу помилковості тверджень позивача про те, що оскільки відповідачем відмовлено у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами двома листами і саме тому судовий збір має бути сплачений за дві вимоги немайнового характеру, адже надання відповіді відповідачем двома листами від 03.12.2020 року та 16.01.2021 року, на переконання колегії суддів , немає жодного правового значення для визначення розміру судового збору за заявлені позивачем вимоги.
Згідно з п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067, дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.
Отже, суд апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що кожен з дозволів є окремим документом, з різними номерами, датами прийняття та адресами розташування рекламної конструкції, про що вірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.
Твердження апелянта про те, що ним оскаржується дві відмови, судова колегія оцінює критично, адже прохальна частина позову, містить вимоги саме про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№ 1742/14, 1742/12, 1742/5, 1831/1, 1831/2, 1831/3, 1831/4 та зобов'язання відповідача продовжити строк дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№ 1742/14, 1742/12, 1742/5, 1831/1, 1831/2, 1831/3, 1831/4 на 5 років.
У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За вимогами ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Колегія суддів наголошує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Враховуючи викладені вище встановлені апеляційним судом обставини, на підставі наведених вище норм чинного процесуального законодавства, апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції були наявні усі передбачені чинним законодавством підстави для повернення позовної заяви згідно п.1 ч.4 ст.169 КАС України, оскільки Приватним підприємством Інвестиційна група «ВІПОС» не було виконано вимоги ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.03.2021р. про залишення позовної заяви без руху.
Доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до постановлення необґрунтованої ухвали.
Посилання апелянта на відкриття провадження у іншій адміністративній справі зі сплатою судового збору у певному розмірі, на думку колегії суддів не має правового значення для виконання процесуального обов'язку, передбаченого ст. 296 КАС України в частині додання до позовної заяви доказу сплати судового збору по даній справі, у розмірі визначеному у відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно повернув позовну заяву позивачу, тобто судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін.
При цьому, апеляційний суд також звертає увагу апелянта на те, що згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Постановлена судом першої інстанції ухвала від 28.01.2021р. вказаним вимогам відповідає.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 312, 315-317, 321-322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства Інвестиційна група «ВІПОС»-залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 рокупо справі № 400/1199/21-залишити змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.