П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 травня 2021 р. м.ОдесаСправа № 420/3556/21
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови у справі за апеляційною скаргою Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за участю третьої особи - Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,
10 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.03.21 про відкриття виконавчого провадження № 64657609.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Департамент патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови.
Провадження у справі № 420/3556/21 за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Департамент патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови закрито.
Стягнуто з бюджетних асигнувань Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн (дев'ятсот вісім гривень) та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням в частині стягнення судових витрат, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення в частині стягнення судового збору скасувати та прийняти нове, яким стягнути на користь позивача 50% сплаченого судового збору. Зокрема апелянт зазначає, що в разі відмови від позову, на користь позивача стягується з відповідача 50% понесених судових витрат, що передбачено ст.142 КАС України та ст.7 Закону України "Про судовий збір". Крім того апелянт зазначив про відсутність доказів щодо фактично понесених позивачем витрат на правову допомогу.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року апеляційну скаргу Другого приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)- залишено без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року - залишено без змін.
17 травня 2021 року від позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування даної заяви ОСОБА_1 посилається на своєчасність звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про вирішення питань про судові витрати, а також своєчасність надання відповідних доказів на підтвердження даних обставин.
25 травня 2021 року від відповідача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в прохальній частині якої, в тому числі, останній просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.
В обґрунтування своїх доводів Другий Приморський відділ ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заперечує щодо стягнення з нього витрат понесених позивачем на правничу допомогу та зазначає про їх необґрунтованість і безпідставність. Вважає, що вони є неспівмірними з розміром стягнення. Додатково вказує, що позивачем не надано належних доказів про фактичну сплату витрат на правову допомогу.
Судова колегія зазначає, що незалежно від назви зміст поданого документу свідчить про можливість його врахування в якості заперечень щодо витрат на правову допомогу понесених позивачем під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений Позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року по справі №640/15803/19, від 09 березня 2021 року по справі №200/10535/19-а.
Судова колегія звертає увагу, що відповідачем у встановленому порядку реалізовано своє право та подано заперечення, які 25.05.2021 надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.
За змістом поданих заперечень орган ДВС вказує на відсутність доказів фактичної сплати позивачем витрат на правову допомогу, а також неспівмірність витрат з розміром стягнення.
Додатково зазначає, що витрати на правову допомогу є необґрунтованими та безпідставними.
Матеріали справи підтверджують, що позивачем до суду надано наступні докази розміру витрат на правову допомогу:
договір про надання правничої допомоги від 06.04.2021 №50;
детальний опис робіт (наданих послуг) від 09.04.2021;
акт прийому-передачі виконаних робіт від 09.04.2021;
рахунок на оплату за виконані роботи до наведеного договору від 09.04.2021;
розрахункову квитанцію від 09.04.2021 №30.
Оцінивши подані докази та доводи відповідача про безпідставність вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, судова колегія вважає останні помилковими та такими, що спростовуються вказаними доказами.
Судова колегія враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2021 по справі №280/2635/20, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Надані позивачем докази, зокрема, рахунок на оплату за виконані роботи до наведеного договору від 09.04.2021 та розрахункова квитанція від 09.04.2021 №30 дають змогу вважати витрати на правову допомогу фактично понесеними, а тому доводи відповідача про відсутність доказів фактичної сплати позивачем таких витрат не спростовують право позивача на їх відшкодування.
Разом з тим, ОСОБА_1 згідно наданих доказів зобов'язана сплатити своєму представнику ОСОБА_2 8000,00 грн витрат на правову допомогу за підготовку відзиву на апеляційну скаргу органу ДВС.
Судова колегія звертає увагу, що предмет апеляційного оскарження в даному випадку виходить поза межі позовних вимог та стосується процесуального питання стягнення на користь позивача судового збору та витрат на правову допомогу.
При цьому, враховуючи межі оскарження органом ДВС ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року, правовим питанням при апеляційному оскарженні слугувало визначення згідно приписів КАС України, в якій частині на користь позивача має бути повернуто судовий збір - 50% чи 100% від 908 грн., а також чи підлягає їй компенсація витрат на правову допомогу в розмірі 500 грн.
За таких умов, предмет захисту в межах правової допомоги наданої ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції можна оцінити в 954,00 грн (500,00 грн + 454 грн(50% від 908 грн)).
Зазначене безсумнівно свідчить про неспівмірність понесених витрат позивача на правову допомогу в суді апеляційної інстанції (8000,00 грн ) щодо вирішення спірного процесуального питання повернення судового збору та стягнення понесених в суді першої інстанції витрат на правову допомогу (954,00 грн), які по суті регулюються декількома статтями КАС України.
Судова колегія також враховує, що представник позивача по різним справам, що перебувають в провадженні П'ятого апеляційного адміністративного суду (№420/3556/21, 4203552/21 тощо) подає ідентичні відзиви з клопотаннями про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн, що додатково підтверджує неспівмірність таких витрат та можливість суду зменшити їх розмір.
Враховуючи вищенаведене, а також, що доведена аргументація відповідача зводиться до неспівмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу розміру стягнення, судова колегія вважає за можливе частково задовольнити заяву позивача та прийняти додаткове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 з Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 954,00 (дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн витрат на правову допомогу
Керуючись ст. ст.132, 134, 135, 139, 252, 321, 322, 329 КАС України судова колегія,
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Прийняти додаткову постанову, якою здійснити розподіл судових витрат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 954,00 (дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41404999) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя Вербицька Н. В.
Судді Кравченко К.В. Джабурія О.В.