17 травня 2021 р.Справа № 440/1310/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції С.С. Сич) від 25.01.2021 року (повний текст ухвали складено 27.01.21 року) по справі № 440/1310/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якій просив:
визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо не виплати нарахованої та невиплаченої з 01.04.2017 по 31.07.2019 ОСОБА_1 пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести виплату в належному розмірі ОСОБА_1 нараховану та не виплачену пенсію з 01.04.2017 по 31.07.2019 в сумі 88870,68 грн. із нарахуванням за несвоєчасну виплату належної компенсації втраченої частини доходів.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 року у справі №440/1310/20, яке набрало законної сили 10.08.2020 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період із 01 квітня 2017 року по 31 липня 2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період із 01 квітня 2017 року по 31 липня 2019 року в сумі 88870 грн. 68 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 грн. 40 коп.
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №440/1310/20, у якій просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надати протягом двадцяти днів звіт про фактичне виконання рішення суду щодо виплати нарахованої та не виплаченої пенсії в сумі 88870,68 грн.
В обґрунтування заяви вказує, що оскільки рішення суду, яке набрало законної сили не виконано відповідачем, наявні підстави для встановлення судового контролю.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 25.01.2021 року заяву задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом шестидесяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі №440/1310/20.
В іншій частині заяви відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не погодилось з ухвалою суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині задоволення вимог позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Представник позивача надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник сторін надали клопотання, в яких просили провести розгляд справи без їх участі.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково заяву суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи особливості покладених рішенням суду обов'язків та можливості Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області їх виконати, наявні правові підстави для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Приписами ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення суду по цій справі є обов'язковим до виконання на всій території України.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 року у справі №440/1310/20, набрало законної сили 10.08.2020 року.
Проте, станом на час звернення позивача із заявою про встановлення судового контролю рішення суду не виконано. Будь-яких ґрунтовних пояснень стосовно наявності поважних причин для невиконання рішення суду відповідачем не зазначено. Доказів вжиття заходів для виконання рішення суду у даній справі відповідачем до суду також не надано.
Наданий відповідачем розрахунок боргу не є дією, спрямованою на виконання рішення суду у даній справі, оскільки пенсія за період з 01.04.2017 по 31.07.2019 в сумі 88870 грн. 68 коп. на час розгляду справи була нарахована позивачу, проте не виплачена.
При цьому, посилання відповідача на те, що пенсійні кошти за період з 01.04.2017 по 31.07.2019 в сумі 88870 грн. 68 коп. обліковані та будуть виплачені після прийняття окремого порядку, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом під час розгляду справи вже надавалась правова оцінка доводам відповідача про відсутність законодавчо встановленого механізму виплати не виплачених за попередні періоди пенсій.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтею 382 КАС України, за приписами частини 1 якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
На підставі викладено, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності встановлених законом підстав для встановлення способу виконання судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги не впливають на правовірність висновків суду першої інстанції.
З урахуванням положень ст. 308 КАС України, ухвала суду в частині відмови в задоволенні заяви позивача не підлягає апеляційному перегляду, оскільки не оскаржується жодною із сторін.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (№ 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (№ 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 312 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 254, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327, КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року по справі №440/1310/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 27.05.2021 року