27 травня 2021 р.Справа № 532/1268/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області (головуючий І інстанції Омельченко І.І.) від 26.01.2021 року по справі № 532/1268/20
за позовом ОСОБА_1
до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, Інспектора з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Свіріна Володимира Миколайовича
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Кобеляцького районного суду Полтавської області з адміністративним позовом, в якому просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 261688938 від 20.05.2020 року за ч. 3 ст. 122 КУпАП, якою визнано її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, що полягало у зупинці за адресою: вул. Шмідта, 2 м. Дніпро, транспортного засобу марки ИЖ 2715 з державним номерним знаком НОМЕР_1 ближче 30 м. від посадкових майданчиків для зупинки транспортних засобів та накладено на неї штраф у розмірі 510 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вказаний в постанові транспортний засіб марки ИЖ 2715 з державним номерним знаком НОМЕР_1 їй не належить, однак вона була власником автомобіля марки ИЖ 2715 з державним номерним знаком НОМЕР_2 , який у 2007 році на підставі нотаріально засвідченої довіреності передала у користування ОСОБА_2 з правом продажу, обміну, здачі в оренду, зміни номерних агрегатів і вузлів. Тому, оскільки ОСОБА_1 не являється власником транспортного засобу, який вказаний у постанові про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 261688938 від 20.05.2020 р., та в день винесення вищевказаної постанови не керувала ним, тому прохає суд скасувати вищевказану постанову про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26.01.2021 року по справі № 532/1268/20 позовні вимоги задоволено.
Відповідач, Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подала.
За правилами ч. 1 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся засобами поштового зв'язку про свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Також повідомлявся телефонограмою від 24.05.2021 р.
Відповідачі повідомлялись про дату, час і місце розгляду справи засобами електронного зв'язку.
Також, у відповідності до положень ст. 268 КАС України на веб-порталі “Судова влада” розміщено повідомлення про виклик у судове засідання учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 261688938 від 20.05.2020 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, що полягало у зупинці за адресою: вул. Шмідта, 2 м. Дніпро, транспортного засобу марки ИЖ 2715 з державним номерним знаком НОМЕР_1 ближче 30 м. від посадкових майданчиків для зупинки транспортних засобів, що порушує пп. е) п.15.9 розділу 15 ПДР України. У зв'язку з вищевказаним на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 510 гривень (а.с.9).
Не погодившись з винесеною постановою, позивач звернулася до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що обставини і місце події, зазначені в постанові про адміністративне правопорушення, складені відносно позивача, не знайшли свого підтвердження в ході дослідження матеріалів справи та доказів, а тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що інспектором з паркування було виявлено адміністративне правопорушення, яке полягало у зупинці транспортного засобу марки ИЖ 2715 з державним номерним знаком НОМЕР_1 ближче 30 м. від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушено вимоги пп.е п.15.12 Розділу 15 ПДР та що створювало загрозу безпеці руху (пп. е, п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП), тому він був змушений зафіксувати порушення в автоматичному режимі та оскільки, відповідальність за порушення правил зупинки, паркування транспортного засобу несе відповідальна особа, фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, інспектором після встановлення відповідальної особи за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, виніс постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 без її участі, тому винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 261688938 від 20.05.2020 р. є законною. Послався на те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, автомобіль ИЖ2715, д.н.з. НОМЕР_1 зареєстрований саме за ОСОБА_1 . У зв'язку з цим, вважає, що винесена постанова є правомірною, що не було враховано судом першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та ін.
Згідно п.п.15.9 «е» Правил дорожнього руху України зупинка забороняється: ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, відповідачем до суду надано надані відповідні фотознімки (а.с. 58-65)
Колегія суддів зазначає, що приписами ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Положеннями ч. 1 ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративну відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. У випадку, якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - тоді належний користувач транспортного засобу.
Позивач в позовній заяві зазначає, що вона дійсно була власником автомобіля марки ИЖ 2715, але з державним номерним знаком НОМЕР_2 , який у 2007 році на підставі нотаріально засвідченої довіреності передала у користування ОСОБА_2 з правом продажу, обміну, здачі в оренду, зміни номерних агрегатів і вузлів.
Відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів доказів, відповідно до якого підтверджується належність транспортного засобу ИЖ 2715, д/н НОМЕР_1 саме ОСОБА_1 . Не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що саме ОСОБА_1 керувала транспортним засобом ИЖ 2715 з державним номерним знаком НОМЕР_1 та протиправно здійснила зупинку у забороненому місці.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому колегія суддів враховує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з положень КУпАП, сама по собі не є доказом вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.08.2019 року по справі № 712/12830/16-а.
З урахуванням вищезазначеного, відсутності належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, доводи апеляційної скарги стосовно правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим.
Відповідно до ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26.01.2021 року по справі № 532/1268/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 27.05.2021 року