ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 травня 2021 року м. Київ № 826/8745/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.,
при секретарі судового засідання Дьяченко О.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Васька В.В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1)Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 2) Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 3) Міністерства юстиції України
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1), старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича (далі - відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог від 25.07.2016, просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 та відповідача 2 щодо неналежного виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України» від 17.07.2014, яке включало справу №17556/04 «Васько проти України», реєстраційний номер виконавчого провадження №44361844 в частині додаткових заходів індивідуального характеру в порушення принципу restitutio in integrum;
скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №44361844, винесену 30.05.2016 відповідачем 2 стосовно рішення Європейського суду з прав людини у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України» від 17.07.2014, яке включало справу №17556/04 «Васько проти України»;
зобов'язати відповідача 1 негайно вчинити усі додаткові заходи індивідуального характеру за принципом restitutio in integrum з переведення на рахунок в цінних паперах ОСОБА_1 9 545 450 акцій номінальною вартістю 477 272,50 грн., що складає 8,1533 % статутного капіталу ПАТ «Прожектор» (код 14307825), або відшкодування на банківський рахунок ОСОБА_1 ринкової вартості 9 545 450 акцій у розмірі 47 727 250 грн., що складає 8,1533 % статутного капіталу ПАТ «Прожектор» (код 14307825).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним виконавцем безпідставно винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України» від 17.07.2014 в частині, що стосується справи № 17556/04 «Васько проти України», оскільки ними не вчинено належних додаткових заходів індивідуального характеру щодо його реального виконання.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2018, у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 01.09.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року скасував, а справу №826/8745/16 направив на новий розгляд до суду першої інстанції - Окружного адміністративного суду міста Києва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2020 адміністративну справу №826/8745/16 розподілено судді Аблову Є.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 07 вересня 2020 року
призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено розгляд справи на 17.09.2020.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2020 оголошено про відкладення розгляду справи для повторного виклику відповідачів.
17.09.2020 через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшли пояснення щодо Постанови Верховного Суду від 01 вересня 2020 року відповідно до яких останній вважає, що Верховним Судом безпідставно та незаконно було встановлено обставини, які безповоротно позбавили позивача права власності на вказані акції. Таким чином, позивач вважає, що в частині вчинення належних додаткових заходів індивідуального характеру Рішення Європейського суду з прав людини в справі позивача залишається невиконаним.
28.09.2020 через канцелярію Окружного адміністративного суду від представника Міністерства юстиції України надійшов відзив в якому останній вказує, що рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 виконано в частині виплати позивачу справедливої сатисфакції в розмірі 2000 Євро та пені, нарахованої за несвоєчасне виконання вказаного рішення у відповідності до пункту 5 рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 у справі №25663/02. Як зазначає відповідач, рішення національного суду фактично виконано в тому числі в частині додаткових заходів індивідуального характеру, а тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2020 залучено докази направлення додаткових пояснень відповідачам, зобов'язано представника відповідача надати по суті інформацію про надходження або ненадходження скарг від позивача та інформацію про їх розгляд, а також інформацію про знищення виконавчих документів.
06.10.2020 довідкою, складеною секретарем судового засідання, зважаючи на перебування судді на лікарняному, справу знято з розгляду.
08.10.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній вказує на обставини, викладені в поясненнях щодо Постанови Верховного Суду від 01 вересня 2020 року.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2020 розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою відповідачів до 19.11.2020.
19.11.2020 довідкою, складеною секретарем судового засідання, зважаючи на перебування судді на лікарняному, справу знято з розгляду.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду від 10.12.2020 судом оголошено перерву для повторного виклику відповідачів до 22.12.2020 та зобов'язано позивача підготувати уточнення для суду.
15.12.2020 року від позивача надійшла заява (клопотання) про уточнення позовних вимог відповідно до якої останній просить суд:
- замінити у справі № 826/8745/16 відповідача 2 - Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. і залучити співвідповідачем (Відповідачем 2) у даній справі № 826/8745/16 Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13);
- залучити співвідповідачем (Відповідачем 3) у даній справі № 826/8745/16 Міністерство юстиції України;
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача З щодо неналежного виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України» від 17 липня 2014 року, яке включало справу №17556/04 «Васько проти України», реєстраційний номер виконавчого провадження №44361844 в частині додаткових заходів індивідуального характеру в порушення принципу restitutio in integrum;
- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №44361844, винесену 30 травня 2016 року Відповідачем 1 та затверджену Відповідачем 2 стосовно рішення Європейського суду з прав людини у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України» від 17 липня 2014 року, яке включало справу №17556/04 «Васько проти України».
- зобов'язати Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3 негайно вчинити усі додаткові заходи індивідуального характеру за принципом restitutio in integrum з переведення на рахунок в цінних паперах ОСОБА_1 9 545 450 акцій номінальною вартістю 477 272,50 грн., що складає 8,1533 % статутного капіталу ПАТ «Прожектор» (код 14307825), або відшкодування на банківський рахунок ОСОБА_1 ринкової вартості 9 545 450 акцій у розмірі 47 727 250 грн., що складає 8,1533 % статутного капіталу ПАТ «Прожектор» (код 14307825).
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 22.12.2020 оголошено перерву до 02.02.2021.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 02.02.2021 оголошено про відкладення розгляду справи для повторного виклику позивача до 11.02.2021.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 11.02.2021 оголошено про відкладення розгляду справи для повторного виклику учасників справи до 02.03.2021.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 30.03.2021 оголошено про відкладення розгляду справи для надання часу представникам МЮУ для написання відзиву до 13.04.2021.
12.04.2021 року представником Міністерства юстиції України надано відзив на клопотання позивача про уточнення позовних вимог згідно якого останній вказав, що, на думку відповідача позовні вимоги по суті, що викладені у позовній заяві та у клопотанні від 15.12.2020 про уточнення позовних вимог, лишились незмінними, окрім заявленого клопотання щодо заміни відповідачів в порядку визначеному статтею 48 КАС України. Враховуючи викладене, відповідач зазначає, що у нього відсутні будь-які додаткові пояснення на клопотання позивача від 15.12.2020 про уточнення позовних вимог, оскільки всі пояснення з приводу позовних вимог викладені відповідачем у відзиві від 29.08.2020. У задоволенні уточнених позовних вимог просив суд відмовити в повному обсязі.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 22.04.2021 залучено, відповідь на відзив позивача, закінчено стадію підготовчого провадження та вирішено перейти до розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 25.05.2021 позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовільнити.
Представник відповідачів проти позову заперечував.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 25.05.2021 оголошено перерву до 26.05.2021.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Судом встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження по виконанню рішення Європейського суду з прав людини у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України» від 17.07.2014, де ОСОБА_1 є одним із заявників.
Відповідно до пункту 5 рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України» постановлено, що:
а) упродовж трьох місяців держава Україна має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню та сплатити 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат та інших з урахуванням будь-яких податків, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
б) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Згідно з Додатком до вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_1 підлягають виконанню рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2000 у справі №2-2659/6 (з урахуванням рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.10.2003 № 2-2747/18).
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Медведєва О.В. від 13.08.2014 відкрито виконавче провадження ВП № 44361844 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України» та зобов'язано боржника добровільно виконати таке рішення у строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
На вимогу державного виконавця від 08.11.2015 №270/23 відділом примусового виконання рішень отримана відповідь з Фонду державного майна України від 04.12.2015 №10-25-22042, де зазначено, що на виконання рішення Печерського районного суду від 04.12.2000 №2-2659/6, де боржником є Фонд державного майна України, з урахуванням рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.10.2003 № 2-2747/18, Фондом державного майна України видано відповідний наказ № 2439 від 16.10.2014.
Також, згідно платіжного доручення Міністерства юстиції України від 26.09.2014 №6512 перераховані кошти на користь стягувача у розмірі 33220,81 грн. справедлива сатисфакція (еквівалент 2000 євро), згідно платіжного доручення Міністерства юстиції України від 07.10.2014 №7313 перерахована заборгованість за рішенням національного суду у розмірі 3,40 грн. та згідно платіжного доручення Міністерства юстиції України від 20.05.2016 № 2163 сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення суду у розмірі 8,88 грн.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. від 30.05.2016 закінчено виконавче провадження №44361844 у зв'язку з виконанням рішення суду.
Позивач, вважаючи, що рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України» у частині вчинення належних додаткових заходів індивідуального характеру залишилось невиконаним, звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним Законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулює Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон №№ 606-XIV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 1 вказаного Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 606-XIV, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених законом, про що зазначено в частині першій статті 17 Закону № 606-XIV.
Відповідно до статті 18 Закону № 606-XIV державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно пункту 9 частини другої статті 17 Закону № 606-XIV, підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, врегульовано Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV (далі - Закон № 3477-IV).
Відповідно до статті 1 цього Закону виконання Рішення включає: (а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; (б) вжиття заходів загального характеру.
Відшкодування - сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь Стягувача.
Статтею 2 Закону № 3477-IV визначено, що рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
Згідно зі статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР (далі - Конвенція), високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людині в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
Згідно зі статтею 3 Закону №3477-IV виконання Рішень здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону №3477-IV протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва (орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень):
а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів;
б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.
Згідно з частиною другою статті 7 Закону №3477-IV державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження.
Частиною першою статті 8 Закону №3477-IV встановлено, що виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.
Так, 17.07.2014 Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) винесено рішення у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України», де ОСОБА_1 є одним із заявників.
Судом встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини має бути виконано у строк до 17 жовтня 2014 року.
В даному рішенні ЄСПЛ викладена процедура, факти, обставини справ. Суд об'єднав заяви у зв'язку з їх схожістю та зазначив, що заявники, зазначені у Додатку, скаржились на тривале невиконання рішень, ухвалених на їхню користь та на відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту у зв'язку із зазначеними скаргами, з чим Суд погодився.
Відповідно до вказаного рішення ЄСПЛ на користь ОСОБА_1 підлягала виплата 2000 євро в перерахунку на національну валюту держави-відповідача та виконання рішення національного суду зазначеного у пункті 4 Додатку до рішення Європейського суду з прав людини, тобто рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2000 № 2-2659/6, з урахуванням рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.10.2003 № 2-2747/18, якими вирішено:
визнати участь ОСОБА_1 у 5-ому спеціалізованому аукціоні за грошові кошти за заявою № НОМЕР_1 від 2 листопада 1998 року правомірною та поновити ОСОБА_1 у позбавленому праві участі у такому аукціоні за такою Заявою в повному обсязі;
скасувати пункт 5 Додатку № 2 Наказу № 2145 Фонду державного майна України від 16 листопада 1998 року в частині зняття з 5-го спеціалізованого аукціону за грошові кошти пакету акцій ВАТ «Прожектор» (код 14307825);
зобов'язати Фонд державного майна України внести відповідні зміни до Наказу № 2264 від 2 грудня 1998 року в частині затвердження результатів участі скаржника - ОСОБА_1 у 5-ому спеціалізованому аукціоні за грошові кошти за Заявою № НОМЕР_1 від 2 листопада 1998 року;
повідомити всіх зацікавлених осіб, включаючи: Регіональний центр сертифікатних аукціонів Київської області (його правонаступника), ВАТ «Прожектор» (код 14307825) та реєстратора ВАТ «Прожектор» про негайне усунення наслідків неправомірних дій Фонду державного майна України та поновлення ОСОБА_1 в усіх позбавлених правах як повноправного учасника 5-го спеціалізованого аукціону за грошові кошти за заявою № 325550530011 від 02.11.1988 року.
Згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.10.2003 № 2-2747/18 вирішено:
визнати бездіяльність начальника ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві і державних виконавців ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві Прохоренко О.Л. і Підварко О.В. неправомірною;
зобов'язати ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві провести передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії щодо виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2000 р. № 2-2659/6, повідомити ОСОБА_1 про вчинені виконавчі дії;
зобов'язати начальника ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві надати ОСОБА_1 належні відповіді на його скарги;
стягнути з ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві на користь ОСОБА_1 сплачене ним при подані скарги держмито в сумі 3 грн. 40 коп.
Як підтверджується матеріалами справи, в ході виконання зазначеного рішення ЄСПЛ, на користь стягувача - ОСОБА_1 платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 26.09.2014 №6512 перераховані кошти у розмірі 33220,81 грн. справедлива сатисфакція (еквівалент 2000 євро), платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 07.10.2014 №7313 перерахована заборгованість за рішенням національного суду у розмірі 3,40 грн. та платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 20.05.2016 № 2163 сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення ЄСПЛ у розмірі 8,88 грн.
Таким чином, відповідачем виконано рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 в частині виплати позивачу справедливої сатисфакції в розмірі 2000 євро та пені, нарахованої за несвоєчасне виконання вказаного рішення, у відповідності до пункту 5 рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 у справі № 25663/02.
Статтею 1 Закону № 3477-IV передбачено, що виконання рішень Суду передбачає виплату Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального та загального характеру.
Заходами індивідуального характеру - є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні (відповідно до статті 10 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).
Заходами загального характеру - є заходи, спрямовані на усунення системної проблеми та її першопричини, встановленого рішенням Суду, щодо інших осіб (виправлення порушеного права).
Заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді.
Статтею 12 Закону № 3477-IV передбачено обов'язки органів, які є відповідальними за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, зокрема, невідкладно та у визначений Рішенням та/або чинним законодавством строк виконати додаткові заходи індивідуального характеру; б) надавати інформацію на запити Органу представництва про перебіг і наслідки виконання додаткових заходів індивідуального характеру; в) дієво та без зволікань реагувати на подання Органу представництва; г) про виконання додаткових заходів індивідуального характеру повідомити Орган представництва.
Отже, законодавством визначено, що вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у рішенні Європейського суду з прав людини, в тому числі щодо виконання рішення національного суду, повинно здійснюватись органами відповідальними за їх вжиття.
З матеріалів виконавчого провадження № 44361844 вбачається, що боржником за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2000 у справі 2-2659/6, ухваленого на користь ОСОБА_1 , є Фонд державного майна України.
На вимогу державного виконавця від 08.11.2015 відділом примусового виконання рішень отримано відповідь з Фонду державного майна України від 04.12.2015 № 10-25-22042, де зазначено, що на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2000 у справі №2-2659/6, з урахуванням рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.10.2003 № 2-2747/18, Фондом державного майна України видано наказ № 2439 від 16.10.2014.
Згідно наявної в матеріалах справи копії наказу № 2439 від 16.10.2014 Фондом:
скасовано пункт 5 додатку № 2 до наказу Фонду державного майна України від 16 листопада 1998 року № 2145 «Про зняття з п'ятого спеціалізованого аукціону за грошові кошти пакетів акцій ВАТ» в частині зняття з 5-го спеціалізованого аукціону за грошові кошти пакету акцій ВАТ «Прожектор» (код 14307825);
внесено зміни до наказу Фонду державного майна України від 02 грудня 1998 року № 2264 «Про підведення підсумків п'ятого спеціалізованого аукціону за грошові кошти», доповнивши його пунктом 10 такого змісту: «Затвердити результати участі ОСОБА_1 у п'ятому спеціалізованому аукціоні за грошові кошти за заявою № НОМЕР_1 від 2 листопада 1998 року».
Зі встановлених обставин справи вбачається, що боржником фактично виконано рішення національного суду, про що повідомлено було позивача листом від 06.11.2015 №10-25-20121, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом від 04.12.2015 №10-25-22042, а також Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини листом від 17.10.2014 №10-25-14035.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, Фонд державного майна України 22.09.2014, 10.10.2014 звертався до Печерського районного суду м. Києва із заявами про роз'яснення рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2000 у справі №2-2659/6.
Ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2014 у справі №757/27493/14-ц та від 21.01.2015 у справі №757/2916-ц у задоволенні вказаних заяв Фонду державного майна України про роз'яснення вказаного рішення відмовлено.
Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
За вказаних обставин, оскільки рішення національного суду фактично виконано, в тому числі в частині додаткових заходів індивідуального характеру з дотриманням принципу restitutio in integrum, що підтверджується належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 щодо неналежного виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України» від 17.07.2014, яке включало справу №17556/04 «Васько проти України», реєстраційний номер виконавчого провадження №44361844 в частині додаткових заходів індивідуального характеру в порушення принципу restitutio in integrum та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №44361844, винесеної 30.05.2016 відповідачем 1 стосовно рішення Європейського суду з прав людини у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України» від 17.07.2014, яке включало справу №17556/04 «Васько проти України».
Окрім цього, позивач просить зобов'язати відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 негайно вчинити усі додаткові заходи індивідуального характеру з переведення на рахунок в цінних паперах позивача 9 545 450 акцій номінальною вартістю 477 272,50 грн., що складає 8,1533 % статутного капіталу ПАТ «Прожектор» (код 14307825), або відшкодувати ринкову вартість у розмірі 47 727 250 грн., що складає 8,1533 % статутного капіталу ПАТ «Прожектор» (код 14307825).
Згідно положень частини 3 статті 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом:
а)повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі;
б) повторного розгляду справи адміністративним органом.
Так, рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі №2-2659/6 ОСОБА_1 було поновлено у позбавленому праві участі саме в аукціоні, а не у праві власності на акції, які він мав намір придбати.
Судом встановлено, що рішеннями Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2000 № 2-2659/6 та Голосіївського районного суду м. Києва від 13.10.2003 № 2-2747/18 не визначено переведення на рахунок в цінних паперах 9 545 450 акцій або відшкодування ринкової вартості у розмірі 47 727 250,00 грн.
Відтак, вимоги щодо перерахування зазначеної вартості акцій на рахунок позивача, як і переведення акцій на рахунок позивача в цінних паперах, про які просить позивач, та які не були предметом розгляду Печерського районного суду міста Києва у справі №2-2659/9 та Голосіївського районного суду міста Києва у справі №2-2747/18, не можуть вважатися додатковими заходами індивідуального характеру в розумінні Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» а отже, викладена вимога до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України є безпідставною.
Після прийняття Верховним Судом Постанови від 01.09.2020 по справі №826/8745/16, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року скасовано, а справу №826/8745/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2020 запропоновано сторонам надати пояснення по суті, а відповідачу відзив по суті заявлених позовних вимог.
Крім того, Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду від 29.09.2020 зобов'язано представника відповідача надати по суті інформацію про надходження або ненадходження скарг від позивача та інформацію про їх розгляд, а також інформацію про знищення виконавчих документів.
Між тим, сторонами не було надано додаткових доказів та пояснень щодо обставин, які стали підставою для направлення Верховним Судом даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому, враховуючи висновки, викладені Верховним Судом у своїй постанові від 01.09.2020 по справі №826/8745/16 щодо підтвердження обставин виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі №25663/02 17.07.2014 «Яровенко та інші проти України», які знайшли підтвердження в межах розгляду даної справи судом, беручи до уваги положення ч.1 с. 77 КАС України, суд вважає, що позивачем за час розгляду даної справи не було обґрунтовано заявлені ним позовні вимоги, у тому числі щодо обставин, які стали підставою для повернення Верховним Судом даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Системно проаналізувавши норми законодавства та надавши оцінку наявним доказам у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-74, 77-78, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач 1: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ( 01001, м. Київ, вул. Городецького 13)
Відповідач 2: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ( 01001, м. Київ, вул. Городецького 13)
Відповідач 3: Міністерство юстиції України ( 01001, м. Київ, вул. Городецького 13)
Суддя Є.В. Аблов