ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 травня 2021 року м. Київ № 640/2699/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладені в листах №260415/03 від 24 жовтня 2019 року (рішенні б/н від 16 жовтня 2019 року в о/р 880253), №8070/02/Г-169 від 23 січня 2020 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01 жовтня 2018 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", виходячи з розрахунку 80 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-112зп від 24 вересня 2019 року з додатком, без обмеження її граничного розміру з урахуванням раніше проведених виплат та виплатити недоплачену різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією на період з 01 жовтня 2018 року, виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією здійснити разово та однією сумою, без застосування постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Підставою позову вказано порушення прав позивача внаслідок відмови суб'єкта владних повноважень у здійсненні перерахунку пенсії.
В подальшому у зв'язку з добровільним перерахунком Головним управлінням Пенсійного фонду України у місті Києві пенсії ОСОБА_1 , позивачем було зменшено позовні вимоги та остання просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо не здійснення перерахунку пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 13.12.2019;
- скасувати як протиправне рішення № 930050880253 від 04.08.2020 Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві в частині 01.04.2020 перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з граничного розміру та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві здійснити з 01.04.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, призначену відповідно до ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-11883П від 12.06.2020, без обмеження її граничного розміру, з врахуванням раніше проведених виплат та виплатити недоплачену різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією за період з 01.04.2020, при цьому виплату цієї різниці здійснити разово та однією сумою, без застосування постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, якою затверджено "Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві здійснити з 13.12.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-112зп від 24.09.2019 з додатком, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат та виплатити недоплачену різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією за період з 13.12.2020 по 30.03.2020 при цьому виплату цієї різниці здійснити разово та однією сумою, без застосування постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, якою затверджено "Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
В обґрунтування позову позивач зазначила, що прийняте рішення відповідача є необґрунтованим, незаконним та таким, що грубо порушує її конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення.
У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві зазначив, що з 01 січня 2015 року законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури делегував Уряду. Водночас, Урядом відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не було визначено. Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
Крім того, представник відповідача повідомив, що чинним Законом України «Про прокуратуру» передбачено, що пенсійне забезпечення здійснюється з розрахунку 60 % від заробітної плати і тому відсутні підстави для здійснення перерахунку у розмірі 80 % від заробітної плати.
Також представник відповідача зазначив, що тимчасово по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Батьківщиною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 грн.
З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та їй призначено пенсію на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ за вислугу років в розмірі 80 % від розміру місячної заробітної плати.
Вказану пенсію позивач отримує на підставі рішення Київського апеляційного адміністративного суду в справі №756/2255/17, згідно якого пенсійним органом виплачується пенсія за вислугою років, виходячи з розміру 80 % від суми місячного (чинного) заробітку без обмеження максимального розміру пенсії.
Реалізуючи своє право на перерахунок пенсії, 11 жовтня 2019 року позивач звернулась до відповідача з заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівника прокуратури, згідно постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 №505, зі змінами, внесеними постановою КМУ від 30.08.2017 № 657.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві листом №260415/03 від 24.10.2019 (рішенням б/н від 16.10.2019 в о/р 880253) відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з посиланням на ч. 20 ст. 86 цього Закону, у зв'язку з тим, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом міністрів України і на даний час цей порядок не прийнятий.
В подальшому, 03 січня 2020 року, позивач з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 звернулася через веб-портал ПФУ до відповідача з відповідною заявою №ВЕБ-26002-Ф-С-20-000343, яка зареєстрована за №Е-169 від 03.01.2020 щодо перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до зазначеного рішення КСУ та вимог ЗУ «Про прокуратуру», виходячи з призначеної мені пенсії за ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991, у розмірі 80 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку без обмеження максимального розміру пенсії на підставі раніше наданої в оригіналі довідки Генеральної прокуратури України № 18-112зп від 24.09.2019 з додатком та яка наявна в матеріалах моєї пенсійної справи.
За результатами розгляду зазначеної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві надано відповідь листом від 23 січня 2020 року №8070/02/Г-169, в якому підтверджено право позивача на перерахунок пенсії.
При цьому, лише 30 липня 2020 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення №930050880253 у розмірі 60 % від середнього заробітку позивача.
Незгода позивача із діями та рішенням відповідача зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Нормативно - правовим актом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України є Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі по тексту - Закон №1697-VII).
Із набранням чинності №1697-VII, визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.
До скасування вищевказаних норм, стаття 50-1 Закону №1789-XII передбачала, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько - слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII, внесені зміни до Законів №1697-VII та №1789-XII, визначивши, що з 01 січня 2015 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (частина вісімнадцята статті 50-1 та частина двадцята статті 86 відповідно).
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: " 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
У своєму рішенні від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.
Частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.
Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься в статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року №2136-VIII.
У пункті 2 резолютивної частини Рішення №7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, відповідні положення втратили чинність з 13 грудня 2019 року, отже, Закон №1697-VII з 13 грудня 2019 року не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.
Враховуючи відсутність нормативного акту, який би регулював порядок перерахунку раніше призначених пенсій працівникам прокуратури, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, яким встановлено, що з метою перерахунку призначеної пенсії до Управління пенсійного фонду подається заява встановленого зразка.
Матеріалами справи підтверджено, що Генеральною прокуратурою України позивачу надано довідку №18-112зп від 24 вересня 2019 року.
Також матеріалами справи підтверджено, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі вищезазначеної довідки про заробітну плату.
Таким чином, виходячи із положень Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019, суд дійшов висновку, що у позивача з набрання чинності цього рішення виникло право на перерахунок пенсії та позивачем дотримані вимоги щодо реалізації вказаного права, а саме: отримана довідка про заробітну плату та подана до пенсійного органу відповідна заява про проведення перерахунку пенсії разом із вказаною довідкою.
Враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини, суд дійшов висновку щодо протиправності бездіяльності відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача з 13 грудня 2019 року.
Стосовно рішення відповідача №930050880253 від 04 серпня 2020 року, то судом вбачається, що після здійсненого перерахунку пенсії позивача процент розрахунку пенсії від заробітку становить 60 %, а розмір пенсії обмежено її граничним розміром.
При цьому, право позивача на отримання пенсії без обмеження її максимальним розміром встановлено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року в справі №756/2255/17, яке набрало законної сили 15 травня 2017 року.
Крім того, вказаним судовим рішенням визначено розмір пенсійного забезпечення позивача 80 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
За приписами статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача №930050880253 від 04 серпня 2020 року та необхідність його скасування в судовому порядку.
Враховуючи вищенаведені положення, суд вважає за необхідне з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13.12.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-112зп від 24.09.2019 з додатком, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
Разом з тим, що стосується вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити виплату різниці суми пенсії між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою ним пенсію разово та однією сумою, без застосування постанови Кабінету Міністрів України «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» від 22 серпня 2018 року №649 (далі по тексту - Порядок №649), якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, то суд зазначає наступне.
За змістом пункту 1 Порядку №649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
При цьому, в пункті 2 Порядку наведено визначення поняття:
боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення;
стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення;
рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на виконання яких стягувачу нараховано пенсію або щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці (надбавки, підвищення, компенсацію втрати частини доходу, грошову допомогу), що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та залишаються невиплаченими, або рішення суду про стягнення коштів.
Пунктами 4, 5 Порядку №649 визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України:
документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника;
копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа;
розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Відповідно до пунктів 6, 8 Порядку №649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).
Комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.
Крім того, у відповідності до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з частин першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити "Конституції" і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення, в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
З огляду на викладене, суд вважає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.
Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 15 грудня 2015 року у справі №21-5361а15.
Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку про те, що застосуванню органами Пенсійного фонду положень Порядку №649 передує отримання ним відповідного рішення суду, зокрема, щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії позивача.
Разом з тим, порушення прав позивача, виникає лише після прийняття комісією Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві рішення про наявність/ відсутність підстав для виплати позивачу перерахованої суми пенсії.
З огляду на відсутність прийнятого відповідачем рішення про наявність/ відсутність підстав для виплати позивачу перерахованої суми пенсії, судом не встановлено порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду, а також суд не може вирішувати спори про події, які не відбулись у часі.
Відповідно до приписів частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється в порядку частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо не здійснення перерахунку пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 13.12.2019.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 930050880253 від 04.08.2020 Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві в частині 01.04.2020 перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з граничного розміру.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві здійснити з 01.04.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, призначену відповідно до ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1188ЗП від 12.06.2020, без обмеження її граничного розміру, з врахуванням раніше проведених виплат та виплатити недоплачену різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією за період з 01.04.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві здійснити з 13.12.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-112зп від 24.09.2019 з додатком, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 560 (п'ятсот шістдесят) гривень 53 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук