27 травня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/3379/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бородавкіної С. В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому просить:
- визнати неправомірною відмову відповідача у виплаті йому середнього заробітку за весь час затримки належних при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку, а саме з 27.09.2017 по 18.03.2020, яка викладена у листі від 26.03.2021 №5/1900ф;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки належних при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку, а саме з 27.09.2017 по 18.03.2020, обчислений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 ''Про затвердження порядку Порядку обчислення середньої заробітної плати''.
Ухвалою суду від 06.04.2021 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, установлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
14.04.2021 від позивача надійшов відзив на позов, у якому Чернігівський ОТЦКтСП просить залишити поданий ОСОБА_1 позов без розгляду у зв'язку з пропуском ним строку на звернення до суду з позовом.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Отже, в справах щодо, зокрема, захисту трудових прав, хоча і пов'язаних з проходженням військової служби, встановлюється тримісячний строк звернення до суду.
При цьому, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Відповідно до висновків, які викладені у рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 у справі №4-рп/2012, Суд роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. З аналізу наведених положень, Конституційний суд прийшов до висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, зокрема, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Відповідно до матеріалів справи, предметом оскарження є правомірність дій/бездіяльності відповідача щодо не проведення своєчасного та повного розрахунку та зобов'язання його сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 27.09.2017 по 18.03.2020.
Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу та позивачем не заперечується, що датою остаточного розрахунку при звільненні є 18.03.2020, а тому, саме з цієї дати позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх трудових прав.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №805/1917/17-а, від 03.09.2019 у справі №320/5789/18, від 09.08.2019 у справі №420/5793/18 та від 29.10.2019 у справі №620/1982/19.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд зазначає, що оскільки позивач звернувся до суду лише 31.03.2021 (відповідно до відбитку штампу на конверті) з позовними вимогами за період з 27.09.2017 по 18.03.2020, то він пропустив тримісячний строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Більше того, враховуючи вказану вище дату звернення позивача з даним позовом, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач пропустив навіть і шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 122, 160, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу 5-денний термін з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Попередити позивача, якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде залишено без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Бородавкіна