26 травня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/3884/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) та Державного виконавця Автозаводського відділу ДВС у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Мартинчик Олени Сергіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Батальйон патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування постанов, -
15 квітня 2021 року ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / засобами поштового зв'язку звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) /далі - відповідач-1/ та Державного виконавця Автозаводського відділу ДВС у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Мартинчик Олени Сергіївни /далі - відповідач-2/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Батальйон патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції /далі - третя особа, БПП у м. Кременчук/ про визнання протиправними та скасування постанов від 27 січня 2021 року ВП №64288355 про відкриття виконавчого провадження та від 15 березня 2021 року про арешт коштів боржника /а.с. 1-3, 20, 22/.
Позов обґрунтований тим, що 27 січня 2021 року відповідачами протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64288355 та 15 березня 2021 року - про арешт коштів боржника щодо примусового виконання постанови №ЕАМ3432570, виданої БПП у м. Кременчук 15 листопада 2020 року про стягнення з позивача на користь держави 850,00 грн, оскільки вказаний виконавчий документ оскаржено позивачем до суду та наразі відсутні підстави для його примусового виконання. Крім того, відповідачами накладено арешт на його рахунок, на якому він отримує заробітну плату, що є неприпустимим відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Батальйон патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції, витребувано докази.
Відповідач-1 позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 36-38/ зазначив про правомірність винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження №64288355 відповідно до положень статей 3, 4, 18, 24, 26 Закону України "Про виконавче провадження", адже 26 січня 2021 року на адресу відділу надійшла заява БПП у місті Кременчуці щодо прийняття на примусове виконання постанови №ЕАМ3432570, виданої БПП у м. Кременчук 15 листопада 2020 року, про стягнення з позивача на користь держави 850,00 грн, та вказаний виконавчий документ відповідав вимогам, визначеним статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження", та на момент відкриття такого виконавчого провадження державному виконавцю було невідомо щодо оскарження позивачем виконавчого документа. Відповідно до положень статей 34, 48, 52, 56, 59 Закону України "Про виконавче провадження" під час вчинення виконавчих дій виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника у банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів. Оскаржувану постанову про накладення арешту на кошти боржника банк виконав, що свідчить про те, що рахунок позивача та кошти на ньому не є такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач-2 не скористалася.
Правом на подання письмових пояснень третя особа також не скористалася.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12, частини другої статті 257, статті 262 та частини четвертої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.
Надаючи оцінку строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Таким чином, постанови виконавця доводяться виконавцем до відома сторін виконавчого провадження шляхом надіслання адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, а постанова про відкриття виконавчого провадження - рекомендованим поштовим відправленням.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
У матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують дати вручення позивачу копій оскаржуваних постанов ВП №64288355 від 27 січня 2021 року про відкриття виконавчого провадження та від 15 березня 2021 року про арешт коштів боржника, а супровідні листи Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) №9141 від 27 січня 2021 року /а.с.61/ та №27192 від 15 березня 2021 року /а.с.65/ без відмітки про вручення боржнику не є належними доказами на підтвердження дат вручення позивачу копій таких постанов.
Враховуючи викладене та пояснення позивача про те, що про винесення оскаржуваних постанов він дізнався з листа Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) №39383 від 06 квітня 2021 року на його заяву (вх. №8753 від 22 березня 2021 року) лише 06 квітня 2021 року /а.с.1, 67-69/, а також ту обставину, що позивач звернувся до суду з цим позовом 15 квітня 2021 року, суд доходить висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
15 листопада 2020 року рядовим поліції батальйону 1 роти 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області Коваленко Вікторією Андріївною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №3432570 /а.с.57-58/, якою за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф у розмірі 425,00 грн, та на підставі частини другої статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнуто з правопорушника подвійний розмір штрафу у сумі 850,00 грн. Вказана постанова набрала законної сили 15 листопада 2020 року, що підтверджується відміткою печатки на вказаній постанові /а.с.58/.
Т.в.о. заступника командира батальйону старший лейтенант поліції Давидюк Вікторія звернулася до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявою про відкриття виконавчого провадження (вх.№2646 від 26 січня 2021 року) /а.с.59/ про примусове виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення для стягнення з громадянина ОСОБА_1 , штрафу в розмірі 850,00 грн. До вказаної заяви додано постанову в справі про адміністративне правопорушення ЕАМ №3432570 від 15 листопада 2020 року.
Постановою старшого державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Мартинчик Олени Сергіївни від 27 січня 2021 року відкрито виконавче провадження №64288355 з примусового виконання постанови №ЕАМ3432570, виданої БПП у м. Кременчук 15 листопада 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 850,00 грн /а.с. 9, 60/.
Також 27 січня 2021 року старшим державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Мартинчик Оленою Сергіївною у виконавчому провадженні №64288355 винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження /а.с.64/, якою визначено для ОСОБА_1 загальну суму мінімальних витрат - 220,00 грн, та про стягнення виконавчого збору /а.с.62/, якою стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 85,00 грн.
15 березня 2021 року старшим державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Мартинчик Оленою Сергіївною у виконавчому провадженні №64288355 винесено постанову про арешт коштів боржника /а.с.66/, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1155 грн.
Не погодившись з постановою про відкриття виконавчого провадженні №64288355 від 27 січня 2021 року та з постановою про арешт коштів боржника від 15 березня 2021 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, викладеним у заявах по суті, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року /далі - Закон № 1404-VІІІ/.
Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Частинами першою та третьою статті 4 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Відповідно до положень частини четвертої статті 4 Закону 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Також згідно з частинами першою та другою статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-X /далі - КУпАП/ постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 3001 цього Кодексу.
Поряд з цим в силу приписів частини першої та другої статті 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. Зокрема, при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Частиною першою статті 303 КУпАП передбачено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Згідно з частиною першою статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 3001 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується, зокрема, подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
З аналізу вищевикладених правових норм слідує, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху пред'являється до виконання у разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, але не пізніше трьох місяців з дня винесення такої постанови, а у разі оскарження особою постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу - у п'ятнадцятиденний строк з дня повідомлення йому про залишення скарги без задоволення. При цьому оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення зупиняє перебіг строку давності до розгляду скарги. У разі надходження до виконавця заяви про примусове виконання рішення із доданими до неї документами державний виконавець перевіряє відповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим частинами першою-третьою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", та наявність підстав для повернення стягувачу виконавчого документу відповідно до положень частини четвертої вказаної статті, та у разі не встановлення відповідних обставин не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Судовим розглядом встановлено, що із заявою про примусове виконання постанови № ЕАМ №3432570 від 15 листопада 2020 року стягувач звернувся до органу ВДВС- 26 січня 2021 року (вх.№2646), тобто з дотриманням тримісячного строку, передбаченого частиною першою статті 303 КУпАП. Виконавче провадження ВП №64288355 з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №3432570 від 15 листопада 2020 року відкрито 27 січня 2021 року . Під час відкриття виконавчого провадження державний виконавець встановив, що постанова № ЕАМ №3432570 від 15 листопада 2020 року набрала законної 15 листопада 2020 року, про що зазначено у тексті постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 січня 2021 року.
Спростовуючи правомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, позивач у позовній заяві посилається на ту обставину, що постанову № ЕАМ №3432570 від 15 листопада 2020 року у справі № 524/7716/20 ним було оскаржено до суду, що підтверджується відомостями із веб-сайту Судової влади України про стан розгляду справи /а.с. 11/.
Відповідно до копії ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука у справі №524/7716/20 від 27 січня 2021 року /а.с.12-13/ позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та внаслідок неусунення позивачем недоліків позовної заяви, визначених ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 листопада 2020 року про залишення позовної заяви без руху, його позовну заяву повернуто.
Отже, станом на момент відкриття виконавчого провадження №64288355 27 січня 2021 року виконавчий документ не скасований та не визнаний таким, що не підлягає виконанню органом державної виконавчої служби.
Таким чином, у відповідачів були відсутні правові підстави для повернення стягувачу без прийняття до виконання постанови № ЕАМ №3432570 від 15 листопада 2020 року відповідно до положень частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII.
Посилання позивача на подання ним апеляційної скарги на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука у справі №524/7716/20 від 27 січня 2021 року також не спростовує викладений висновок суду, оскільки така обставина не існувала на час відкриття виконавчого провадження №64288355 та не передбачена статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" в якості підстави для повернення виконавчого документа без виконання.
Оскільки державним виконавцем не встановлено невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим частинами першою-третьою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", та наявності підстав для повернення стягувачу виконавчого документу відповідно до положень частини четвертої вказаної статті, суд доходить висновку про правомірність винесення старшим державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Мартинчик Оленою Сергіївною постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 січня 2021 року №64288355.
Стосовно постанови про арешт коштів боржника ПВ №64288355 від 15 березня 2021 року суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 7 частини третьої вказаної статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
Статтею 10 Закону №1404-VIII встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частинами першою та другою статті 13 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлений статтею 48 Закону №1404-VIII.
Так, відповідно до частин першої та другої цієї статті звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно з частинами четвертою та восьмою статті 48 Закону № 1404-VIII арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Частинами третьою та четвертою цієї статті встановлено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Частинами другою - четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
З аналізу викладених норм вбачається, що у випадку встановлення під час вчинення виконавчих дій наявності рахунків боржника у банках та інших фінансових установах державний виконавець зобов'язаний накласти арешт на кошти боржника на таких рахунках у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця шляхом винесення відповідної постанови. При цьому закон не покладає на виконавця обов'язку на цій стадії вчинення виконавчих дій перевіряти наявність грошових коштів на банківських рахунках, їх розмір та призначення, джерело надходження тощо. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Вичерпний перелік виплат, на які не може бути звернено стягнення, а також сум, з яких стягнення не здійснюється, визначений статтею 73 Закону № 1404-VIII.
Так, згідно зі статтею 73 Закону № 1404-VIII стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Враховуючи наведені норми, заробітна плата не віднесена законом до виплат, на які не може бути звернено стягнення.
Більш того, статтями 68 та 70 Закону № 1404-VIII встановлено умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника.
Так, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Також Главою 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі -Інструкція №22), встановлено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.
Відповідно до пункту 9.1 Інструкції №22 виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця / приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).
Пунктами 9.2 та 9.3 Інструкції №22 встановлено, що банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків. Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.
Згідно з пунктом 9.6 Інструкції №22 залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії: якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку; якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання; якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.
Суд зауважує, що до матеріалів позову позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що кошти, на які спірною постановою накладено арешт, належать до виплат, передбачених статтею 73 Закону № 1404-VIII.
Подання позивачем апеляційної скарги на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука у справі №524/7716/20 від 27 січня 2021 року не є підставою для визнання постанови про арешт коштів боржника від 15 березня 2021 року ВП № 64288355 протиправною.
Вищевикладеним спростовуються доводи позивача, що викладені в позовній заяві.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат, в тому числі й витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Сердюка Ігоря, буд. 43, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 34987562) та Державного виконавця Автозаводського відділу ДВС у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Мартинчик Олени Сергіївни (вул. Сердюка Ігоря, буд. 43, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 34987562), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Батальйон патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції (пр. 40 років ДАЇ, буд.3, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) про визнання протиправними та скасування постанов.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя Н.І. Слободянюк