Справа № 420/4402/21
25 травня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1496,64 грн.;
- зобов'язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у місті Одесі подання про повернення позивачу суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1496,64 грн. згідно квитанції № 0.0657158733.1 від 22.11.2016 р.
Ухвалою суду від 25.03.2021 року: відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно зі змістом адміністративного позову та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з таких підстав:
- 22.11.2016 року ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу, укладеного із ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горецькою В.М., за реєстровим № 1190;
- при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості об'єкту нерухомого майна в сумі 1496,64 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0657158733.1 від 22.11.2016 р.;
- вказане житло є нерухомим майном (житлом), що було придбане ОСОБА_1 вперше. Цей факт підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 245867869 від 25.02.2021 р. та договором купівлі-продажу за реєстровим № 1190 від 22.11.2016 р.;
- лише 25.02.2021 позивач звернувся за правовою консультацією до адвоката ОСОБА_3 з приводу обґрунтованості сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного житла, що становить 1496,64 грн., відповідно до квитанції № 0.0657158733.1 від 22.11.2016 р. Адвокат роз'яснив позивачеві, що вказаний платіж було зроблено помилково, та його право звернутись до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області з проханням повернути помилково сплачені грошові кошти, а у випадку відмови - право на судовий захист;
- позивач звернувся до відповідача із заявою від 26.02.2021 щодо повернення сплачених безпідставно грошових коштів в сумі 1496,64 грн. на підставі того, що позивачем відповідне житло придбано вперше. Однак, відповідач у своїй відповіді за вих. від 10.03.2021 р. № 1500-0506-8/28337 зазначив, що повернення сплачених позивачем коштів є неможливим;
- позивач вважає, що відповідач протиправно бездіє, оскільки відповідно до діючого законодавства останній був зобов'язаний звернутись до Управління Державної казначейської служби України у місті Одесі із поданням про повернення безпідставно сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на суму 1496,64 грн., чим порушив право позивача на повернення сплачених безпідставно грошових коштів;
- як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 245867869 від 25.02.2021 р. та договором купівлі-продажу за реєстровим № № 1190 від 22.11.2016 р. позивач придбав житло вперше. При оформленні документів безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1496,64 грн. Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Відповідно до пункту 5 даного Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету;
- збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна, було сплачено позивачем помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, у зв'язку з чим кошти в сумі 1496,64 грн., сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню;
- посилання відповідача на неможливість перевірки інформації/відсутність підтвердження щодо придбання житла позивачем вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі;
- відповідач, посилаючись на вчинення дискреційних повноважень, вказуючи на право задовольнити або відмовляти у задоволені відшкодування надмірно сплачених коштів громадянами, підміняючи поняття, приймає на себе функції судової гілки влади, що категорично недопустимо;
- посилання відповідача на відсутність обов'язку та правової можливості перевірки інформації/відсутність підтвердження щодо придбання будинку позивачем вперше, як на підставу для відмови позивачу в повернені помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.
Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав:
- позивач звернувся 26.02.2021 до Головного управління із заявою щодо повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1496,64 грн., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горецькою В.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1190;
- Головним управлінням було розглянуто заяву та була надана обґрунтована відповідь позивачу листом від 10.03.2021 № 1500-0506-8/28337, відповідно до якої Головним управлінням наголошено на тому, що повернення зазначеного збору здійснюється не Пенсійним фондом, а Державною казначейською службою за поданням органу Пенсійного фонду та відмовлено в наданні подання на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в зв'язку з тим, що позивачем не було надано жодного документу, який би підтверджував факт придбання житла в перше. Також у відповіді було зазначено, що органи Пенсійного фонду не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, та як наслідок не можливо встановити, чи заявник вперше купує нерухоме майно чи вдруге, або втретє;
- з 1 січня 2013 року функціонує Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а також Реєстр прав власності на нерухоме майно як єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів та таких прав. Зазначений Реєстр включає в себе відомості про зареєстровані лише після 01.01.2013 речові права, що були внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а тому не є повним реєстром щодо прав на нерухоме майно;
- наразі не існує офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбане особою вперше;
- з урахуванням наведених доводів позивача у позовній заяві, відсутні законні підстави для її задоволення, оскільки Головне управління діяло лише на підставі норм діючого законодавства України;
- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- позовна вимога представника позивача, щодо зобов'язання Головне управління сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у місті Одесі подання про повернення суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 1496,64 грн. не підлягає задоволенню;
- принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Таким чином, зазначена позовна вимога є саме втручанням в дискреційні повноваження Управління та виходить за межі завдань адміністративного судочинства;
- Головне управління діяло виключно в межах своїх повноважень, керуючись законами України, як того вимагає ст. 19 Конституції України, а отже відсутні підстави для повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна позивачу в загальній сумі 1496,64 грн.
Копію ухвали суду від 25.03.2021 року та копію позовної заяви з додатками отримано третьою особою 01.04.2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с.23)
Станом на дату вирішення справи письмові пояснення третьої особи щодо позову та/або відзиву, або заява про продовження встановленого судом процесуального строку для їх подання, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, від третьої особи до суду не надійшли.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані сторонами, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.
22 листопада 2016 року між позивачем, як покупцем, та ОСОБА_2 , як продавцем, укладено договір купівлі-продажу квартири, зареєстрований в реєстрі за № 1190, про те, що: продавець передає у власність, а покупець приймає у власність належну продавцю на праві приватної власності квартиру під АДРЕСА_1 , в подальшому «об'єкт»; продаж об'єкту за домовленістю сторін вчиняється за 149664,00 (сто сорок дев'ять тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 00 коп., які продавець отримав від покупця повністю готівкою до підписання цього договору, про що своїм підписом під цим договором підтверджує факт повного розрахунку за проданий об'єкт і відсутність щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру, що стосувалися б питань розрахунку за цим договором. (а.с.4-5зв.)
Відповідно до квитанції від 22.11.2016 року 0.0.657158733.1, позивачем сплачено 1496,64 грн., призначення платежу: 101;2555317490;24140500 збір з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. (а.с.6зв.)
Листом № 1500-0506-8/28337 від 10.03.2021 року (а.с.11) відповідач на звернення позивача щодо повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 1496,64 грн., повідомив заявника про таке:
- відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше;
- відповідно до підпункту «в» пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок), Збір не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
- надана позивачем Інформаційна довідка № 245867869 від 25.02.21 що містить інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта свідчить про виникнення у позивача 24.05.2013 права власності на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 70, кв. 1в.;
- враховуючи, що не надано жодного підтвердження того, що позивач придбав житло вперше, вимушені відмовити в надані подання на повернення Збору в сумі 1496,64 грн.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1496,64 грн., позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано, зокрема, роздруківку Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 245867869 від 25.02.2021 року (а.с.7-8), відповідно до якої позивач є власником:
1) квартири, об'єкта житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1190 виданого 22.11.2016 року; форма власності: приватна; розмір частки: 1/1;
2) квартири, об'єкта житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору дарування, серія та номер: 664 виданого 24.05.2013 року; форма власності: приватна; розмір частки: 1/1.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Закону № 400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок № 1740).
Згідно з п. 15-1 Порядку № 1740 (Порядок доповнено пунктом 15-1 згідно з Постановою КМ № 1549 від 25.08.99; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 17 від 16.01.2013) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Згідно з п. 15-2 Порядку № 1740 (в редакції згідно з Постановою КМ № 866 від 23.09.2020) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до п. 15-3 Порядку № 1740, зокрема, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.
Судом встановлено, що листом № 1500-0506-8/28337 від 10.03.2021 року відповідач на звернення позивача щодо повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 1496,64 грн., повідомив заявника про таке, зокрема:
- надана позивачем Інформаційна довідка № 245867869 від 25.02.21 що містить інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта свідчить про виникнення у позивача 24.05.2013 права власності на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 70, кв. 1в.;
- враховуючи, що не надано жодного підтвердження того, що позивач придбав житло вперше, вимушені відмовити в надані подання на повернення Збору в сумі 1496,64 грн.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1496,64 грн., позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано, зокрема, роздруківку Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 245867869 від 25.02.2021 року, відповідно до якої позивач є власником:
1) квартири, об'єкта житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1190 виданого 22.11.2016 року; форма власності: приватна; розмір частки: 1/1;
2) квартири, об'єкта житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору дарування, серія та номер: 664 виданого 24.05.2013 року; форма власності: приватна; розмір частки: 1/1.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем, станом на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
При цьому, купівля-продаж квартири - є лише одним із способів придбання житла, як об'єкта житлової нерухомості, до яких також відносяться, зокрема: договір дарування, договір довічного утримання, договір лізингу, договір іпотеки, договір інвестування, придбання нерухомості через аукціон виконавчої служби, прийняття нерухомого житла до експлуатації тощо.
З встановлених обставин вбачається, що за договором купівлі-продажу квартири від 22 листопада 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1190, житло (квартира) придбано позивачем НЕ вперше.
Отже, наведена позиція позивача, в тому числі посилання на висновки Верховного Суду у певних справах, які прийнято на підставі встановлення інших фактичних обставин, тощо - є необґрунтованою та безпідставною, такою, що не відповідає фактичним обставинам цієї справи та положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, позивачем суду не наведено та не надано.
При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно
суд дійшов висновку, що:
- на виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України відповідачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення та доказана правомірність оскаржуваних дій, відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, отже підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1496,64 грн., та відповідно для задоволення цієї та похідної від неї вимоги - немає, отже немає підстав для задоволення позову повністю.
Виходячи з висновків суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.
Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 р. № 405) до 30 червня 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 258, 262, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385), третя особа - Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (місцезнаходження: вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009; ідентифікаційний код юридичної особи: 38016923), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Г. Цховребова
.