27 травня 2021 р. № 400/6101/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6, м.Миколаїв,54001
до відповідача:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про:стягнення податкового боргу в сумі 31 410,16 грн.,
Головне управління ДПС у Миколаївській області ( надалі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 (надалі - відповідач або ОСОБА_2 ) податкового боргу в сумі 31410, 16 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 31410, 16 грн. Оскільки вказана загальна сума заборгованості не сплачена, тому просив стягнути її з відповідача.
Ухвалою від 04.01.2021 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог, на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Миколаївській області та має сплачувати передбачені законом податки та збори.
Позивачем визначено відповідачу податкове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами за 2018 та 2019 роки, винесено податкове повідомлення-рішення від 22.05.2019 року №0088784-5406-1422 на суму 11250,91 грн., податкове повідомлення-рішення від 22.05.2019 року №0088783-5406-1422 на суму 4342,88 грн., податкове повідомлення-рішення від 17.12.2019 року №0032355406 на суму 2680,64 грн., податкове повідомлення-рішення від 29.05.2020 року №0073675-5405-1422 на суму 12610,81 грн та податкове повідомлення-рішення від 29.05.2020 року №0073674-5405-1422 на суму 4867,80 грн.
Вказані податкові повідомлення - рішення направлені відповідачу за адресою: АДРЕСА_2 .
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно інформації відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Миколаївській області відповідач - ОСОБА_2 зареєстрована з 29.04.1988 р. за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Враховуючи те, що позивач направив податкові повідомлення - рішення за податковою адресою позивача , вони вважаються врученими належним чином, а тому є узгодженими та являються податковим боргом.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з п. 15.1 ст. 15, п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 16.1.4, п.16.1, статті 16 Податкового Кодексу України до обов'язків платника податків входить сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни.
Відповідно до ст. 31 Податкового Кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строк, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Згідно із п. 36.1 ст. Податкового Кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового Кодексу України).
Суд звертає увагу, що наявні в справі докази підтверджують направлення позивачці та отримання нею податкових повідомлень-рішень, вимоги, які позивачкою не оскаржені, податковий борг є узгодженим, не сплачений позивачкою, а тому має бути стягнутий в судовому порядку.
Відповідно до п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно із п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Відповідно до п. п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК податкове повідомлення рішення за податком на нерухоме майно виноситься до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), а тому податковий борг відповідачу нарахований в межах 1095 днів та стягується в межах 1095 днів, що відповідає нормам податкового законодавства.
Відповідно до п.п. 266.10.3. п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) у межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Згідно із п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Станом на час розгляду цієї справи податковий борг відповідачем не сплачений.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання не сплаченого відповідачем у встановлений строк набрала статусу податкового боргу.
Оскільки відповідач не оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення та не сплатив визначені ними податкові зобов'язання у строк, передбачений п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, такі податкові зобов'язання вважаються узгодженими з моменту спливу вказаного строку.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, оскільки за відповідачем рахується податковий борг, якій не сплачений, податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржені, податковий борг є узгодженим, не сплачений в добровільному порядку, суд вважає позовні вимоги Головного управління ДПС в Миколаївській області обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У даній справі відсутні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 260-263, 295 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на користь Державного бюджету на загальну суму 31410,16 грн. ( тридцять одна тисяча чотириста десять гривень 16 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя О.М. Мельник