26 травня 2021 р. справа № 400/2424/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Баштанського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Полтавська, 41,Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56100
про:визнання протиправною та скасування постанови ВП № 63671297 від 19.11.20 р.,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся з позовом до Баштанського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 19.11.2020 р. ВП №63671297 про стягнення виконавчого збору в розмірі 35033,55 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна постанова є протиправною, оскільки умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, а оскільки виконавчий документ було повернуто стягувачу і позивачем добровільно виконувалось рішення суду, тоді підстав для стягнення виконавчого збору у відповідача не було. Крім того, позивач зазначив, що відповідач порушив встановлений Законом України «Про виконавче провадження» (далі- Закон №1404) строк для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та, відповідно, для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою від 14.04.2021 відкрито провадження у справі з особливостями розгляду окремих категорій термінових справі (ст. 287 КАС України) та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач відзив на позов не надав, представника в судові засідання не направив, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
15.10.2015 р. Баштанський районний суд Миколаївської області видав виконавчий лист №468/1253/15-ц (далі - виконавчий лист) про стягнення з позивача на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 350335,54 грн.
14.07.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51658079 з виконання виконавчого листа (а. с. 12).
На підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання, 31.08.2020 р. відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 51658079.
Також 19.11.2020 р. головним державним виконавцем Баштанського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кононенком Валерієм Анатолійовичем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 35033,55 грн.
До позовної заяви позивач додав додаткову угоду №014/08-112/77241/81-1-0-00/22181 до кредитного договору №014/08-112/77241 від 01.04.2008 р., відповідно до якої стягувач розстрочив позивачу (боржнику) платежі та добровільне виконання умов договору позивачем.
У постанові був встановлений строк для самостійного виконання рішення і для надання державному виконавцю документального підтвердження виконання - не пізніше 21.07.2016 р.
Згідно з чинною до 05.10.2016 редакцією частини статті 28 Закону № 606, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Таким чином, законом, що діяв під час відкриття виконавчого провадження, передбачалось стягнення виконавчого збору, виходячи з суми, що підлягає стягненню, та незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання. Єдиною умовою для стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, було невиконання рішення боржником у строк, встановлений для самостійного виконання.
Однак, постанову про стягнення з позивача виконавчого збору було прийнято відповідачем після повернення виконавчого документа, а саме 19.11.2020 р.
Пунктом 1 ч. 1 статті 47 Закону № 606 було передбачено повернення за письмовою заявою стягувача виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково.
При цьому, ч. 6 ст. 28 Закону № 606 було встановлено, що у разі завершення виконавчого провадження з підстави, передбаченої, зокрема пунктом 1 ч. 1 статті 47 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
05.10.2016 набрав чинності Закон № 1404.
Згідно з чинною з 05.10.2016 до 28.08.2018 редакцією ч. 2 ст. 27 Закону № 1404, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, при цьому пунктом 6 частини п'ятої цієї статті передбачено, що виконавчий збір не стягується згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до змін, що були внесені Законом № 2475 до статті 27 Закону № 1404, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
31.08.2020 р. відповідач виніс у виконавчому провадженні № 51658079 постанову про повернення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404, виконавчого документа стягувачу.
Отже, повернення виконавчого документа стягувачу відбулось не в період між 05.10.2016 до 28.08.2018, коли діяла норма про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута.
З 05.10.2016 є чинною норма, встановлена ч. 3 статті 40 Закону № 1404, згідно з якою у разі повернення виконавчого документа стягувачу, зокрема, за його письмовою заявою (п. 1 ч. 1 статті 37 цього Закону), якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
19.11.2020 р. відповідач виніс постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 35033,55 грн.
Як зазначалось вище, позивач вважає, що оскільки примусове стягнення фактично не відбулось, тоді відсутні підстави для стягнення з нього виконавчого збору.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 3 ст. 40 Закону № 1404 встановлює обов'язок державного виконавця, в зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, винести постанову про стягнення виконавчого збору, якщо він не був стягнутий.
І статтею 28 Закону № 606, що була чинною на момент відкриття виконавчого провадження та визначення розміру виконавчого збору, і частиною другою статті 27 Закону № 1404, що була чинною станом на 19.11.2020, передбачено, що виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.
Таким чином, постанова була винесена на підставі норм, що діяли станом на 19.11.2020 р.
У даному випадку відкриття провадження відбулось 14.07.2016 (Закон № 606), а повернення виконавчого документа відбулось 19.11.2020 (Закон № 1404 після змін).
Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 28.10.2020 у справі 640/21075/19 Верховний Суд дійшов висновку, що у разі відкриття виконавчого провадження 19.01.2015, тобто під час дії статті 28 Закону № 606 (якою було передбачено стягнення виконавчого збору, виходячи з суми, що підлягає стягненню), та повернення виконавчого документа стягувачу 21.05.2019, тобто під час дії статті 27 Закону № 1404 після змін (якою також передбачено стягнення виконавчого збору, виходячи з суми, що підлягає стягненню), постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, є законною.
Відтак, суд вважає занеобхідне застосувати до спірних правовідносин правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі 640/21075/19.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, оскільки викладені правові позиції, сформовані щодо правовідносин між сторонами за фактичних обставин справи, які є відмінними від обставин справи, що розглядається, а саме відкриття виконавчого провадження і повернення виконавчого документа стягувачу відбулись в період дії Закону № 1404 до змін. Обставини у цій справі є іншими, оскільки у цьому випадку відкриття провадження відбулось 14.07.2016 р. (Закон № 606), повернення виконавчого документа відбулось 19.11.2020 (Закон № 1404 після змін), тому ця постанова не може бути застосована до спірних правовідносин.
Також, суд не приймає до уваги посилання позивача про добровільне виконання, посилаючись на додатковий договір, в якому кредитор та позивальник (позивач) домовились про розстрочення та добровільне виконання умов договору 02.11.2015 р., оскільки до суду не надано доказів належного його виконання, враховуючи звернення кредитора (стягувача)до органу ВС із заявою та виконавчим документом за примусовим виконанням, а також до суду не надано позивачем доказів повідомлення орган ДВС про добровільне виконання виконавчого документа у строк до 21.07.2016 р. (строк на добровільне виконання, встановлений в ухвалі про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2016 р.).
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Баштанський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Полтавська, 41,Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56100 34703714) про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 63671297 від 19.11.20 р., відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Є. В. Марич