справа №380/5370/21
27 травня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея,10, м. Львів) про визнання протиправним і скасування рішення, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.03.2021 року про відмову позивачу у переведенні її з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року;
- зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723 від 16.12.1993 року і пп. 10, 12 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року з часу звернення - 10 березня 2021 року, та забезпечити її виплату, виходячи із розміру грошового забезпечення зазначеного Сихівською районною адміністрації Львівської міської ради у довідках №7 і №8 від 10.03.2021 року;
- судові витрати викласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 10.03.2021 року позивач звернулася до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.03.2021 року позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», оскільки періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування не відносяться до стажу державної служби, перелік яких визначений Законом. Прийняте відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії порушує права позивача, а тому вона звернулася до суду з вимогами про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Представник відповідача через канцелярію суду подав до суду відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що в період роботи в органах місцевого самоврядування ОСОБА_1 обіймала посади, за якими після 04.07.2001 присвоювались ранги посадової особи місцевого самоврядування, а не ранги державного службовця, такі посади з 04.07.2001 не відносяться до категорій посад державних службовців, а відтак, періоди роботи в органах місцевого самоврядування не зараховуються до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №3723. Законом №889-VІІІ визначено, що при прийнятті на державну службу державному службовцю присвоюється ранг в межах відповідної категорії. Адже, з 04.07.2001, з дня набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-ІІІ від 07.06.2001, відповідно до пункту 11 частини 3 статті 3 Закону №889-VІІІ визначено, що дія цього Закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Отже, в періоди роботи в органах місцевого самоврядування позивач обіймала посади, за якими після 04.07.2001 присвоювались спеціальні звання, а не ранги державного службовця. Оскільки у ОСОБА_1 відсутній стаж державної служби, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ, а на працівників державних органів, яким присвоюються спеціальні звання дія Закону №889-VІІІ не поширюється, підстави для призначення пенсії за нормами Закону №3723 відсутні. Крім того, ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року № 2493-III визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону №1058. Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №265/3533/17 зазначив, що зарахування державної служби до стажу роботи не є тотожним поняттю статусу державного службовця за Законом №889-VІІІ.
Позивач через канцелярію суду подала відповідь на відзив (вх. №64559 від 17.05.2021), де зазначила наступне. На момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» позивач мала необхідний спеціальний стаж та досягла відповідного віку для призначення їй такої пенсії. Позивач критично оцінює доводи відповідача про те, що посадові особи органів місцевого самоврядування не були віднесені до категорії посад державних службовців, визначених у статті 25 Закону №3723-ХІІ, оскільки положеннями ст. 46 Закону №889-VІІІ передбачені особливості стажу державної служби. Зокрема, у пункті 2 вказаної норми зазначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області з 06.04.2017 року як одержувач пенсії за віком.
10 березня 2021 року позивач звернулася до Галицького об'єднаного управління ПФУ м. Львова із заявою про переведення з пенсії за віком, яка була призначена згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Рішенням від 16.03.2021 року відділу перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення Головного управління ПФУ у Львівській області про відмову в переведенні з пенсії по віку призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 , відповідач відмовив у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», оскільки періоди роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування не відносяться до стажу державної служби, перелік яких визначений Законом. Період роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування не входить до стажу державної служби, а тому у позивача недостатньо стажу державної служби для визначення права на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Отже, спір між сторонами виник з підстав неправомірності та необґрунтованості відмови відповідача у переведені позивача з одного виду пенсії на інший.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493-III) визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно зі ст. 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону № 2493-III, в редакції чинній з 01.10.2017 року, пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак попередня редакція цієї статті, що була чинною до 01.10.2017, встановлювала, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 3723- ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом України займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 11 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених вказаним Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону України та Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-XII вік і страховий стаж.
Аналогічне викладене в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 676/4235/17.
Відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII (у редакції на час набрання чинності Законом України №889-VIII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають тне менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Пунктом 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889 визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, при визначенні стажу державної служби позивача слід керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (далі за текстом - Порядок №283).
Згідно з абз. 12 п. 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до шостої категорії відносяться в тому числі й керівники відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
Як встановлено судом з оскаржуваного рішення, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працювала:
- з 01.02.2002 - спеціалістом першої категорії у відділ соціального - економічного розвитку Сихівської районної адміністрації. З 01.02.2002 року прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування та присвоєно 15 ранг посадової особи місцевого самоврядування;
- з 01.01.2003 відповідно до ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», постанови КМУ «Про віднесення посад органів місцевого самоврядування до відповідних категорій посад» від 26.10.2001 № 1441, посада спеціаліста структурного підрозділу віднесена до 6 (шостої) категорії посад органів місцевого самоврядування та присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування;
- з 01.01.2005 присвоєно дванадцятий ранг посадової особи місцевого самоврядування;
- з 01.01.2006 переведено на посаду головного спеціаліста відділу соціально-економічного розвитку;
- з 01.01.2007 присвоєно одинадцятий ранг посадової особи місцевого самоврядування;
- з 14.03.2007 переведено на посаду начальника відділу соціально-економічного розвитку кадрового резерву та збережено одинадцятий ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п'ятої категорії посад органів місцевого самоврядування;
- з 14.03.2009 присвоєно десятий ранг посадової особи місцевого самоврядування;
- з 14.03.2011 присвоєно черговий дев'ятий ранг посадової особи місцевого самоврядування.
Пунктом 6 Порядку № 229 встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, згідно з яким стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності вказаним Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинності Законом України № 889-VIII) здійснюється згідно з Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, який слід застосовувати у даному спорі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 735/939/17.
Таким чином, посада позивача - спеціаліст першої категорії у відділ соціального - економічного розвитку Сихівської районної адміністрації, головний спеціаліст відділу соціально-економічного розвитку, начальник відділу соціально-економічного розвитку кадрового резерву відповідно до статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", пункту 2 Порядку № 283 входить до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби.
Стаж роботи позивача на посаді, віднесеній до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016 - день набрання чинності Законом України №889-VIII становив більше 10 років, при цьому позивач продовжувала працювати на посаді, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Разом з тим, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Суд встановив, що на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у позивача наявний необхідний вік, стаж державної служби та страховий стаж (підтверджується записами трудової книжки позивача).
Таким чином, рішення відповідача від 16.03.2021 року відділу перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення Головного управління ПФУ у Львівській області про відмову в переведенні з пенсії по віку призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 є протиправним, а тому його необхідно скасувати.
Водночас, позивач звернулася до суду з позовом щодо призначення пенсії, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії.
Відтак, з метою належного способу захисту порушеного права позивача, необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести позивача на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням стажу державної служби з 01.02.2002 з 10 березня 2021 року.
Зобов'язуючи здійснити дії з 10.03.2021 року суд виходить з того, що відповідно до положень ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача забезпечити виплату пенсії, виходячи із розміру грошового забезпечення зазначеного Сихівською районною адміністрації Львівської міської ради у довідках №7 і №8 від 10.03.2021 року, то суд зазначає, що відповідач в оскарженому рішенні не надавав ніякої правової оцінки зазначеним довідкам та не відмовляв позивачу в їх зарахуванні, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо чи ймовірно будуть порушені в майбутньому, вимоги про зарахування при призначенні пенсії відомостей довідок про складові заробітної плати за №7, №8 від 10.03.2021 є передчасними та не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією про сплату №МР_АВ220791КОV від 06.04.2021 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 16.03.2021 року відділу перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення Головного управління ПФУ у Львівській області про відмову в переведенні з пенсії по віку призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління ПФУ у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» з 10 березня 2021 року
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління ПФУ у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).
Повний текст рішення складено 27.05.2021 року.
Суддя Кухар Н.А.