25 травня 2021 року Справа № 340/3371/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши заяву в адміністративній справі
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, АДРЕСА_2
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
1)визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2015 рік, виходячи з грошового забезпечення, станом на день звільненення з військової служби - 14.09.2015 р.;
2)зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 05.11.2014р. по 14.09.2015р.;
3) зобов'язати відповідача виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з грошового забезпечення, станом на день звільнення з військової служби - 14.09.2015 року по день фактичного розрахунку.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №340/3371/19 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України позовні вимоги задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2014-2015 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої п.12 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з грошового забезпечення, станом на день звільнення з військової служби; - зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ін. код - НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані у 2014-2015 дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 05.11.2014 року по 14.09.2015 року, виходячи з грошового забезпечення, станом на день звільнення з військової служби (а.с.27-32).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.01.2020р. скасовано з прийняттям нового рішення: - визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2015 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.09.2015 року.;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 року.;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з грошового забезпечення, станом на день звільнення з військової служби 14.09.2015 року по день фактичного розрахунку (а.с.114-118).
22.07.2020р. видано виконавчий лист по справі (а.с.131).
19.08.2020 року Кіровоградським окружним адміністративним судом винесено окрему ухвалу в справі (а.с.162-164). Вказаною ухвалою, зокрема:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, щодо неналежного виконання Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року в адміністративній справі № 340/3371/19 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині неповної виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримка розрахунку при звільненні, виходячи з грошового забезпечення, станом на день звільнення з військової служби 14.09.2015 року по день фактичного розрахунку;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - неналежного виконання Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року в адміністративній справі № 340/3371/19 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині виплати без обмежень ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з грошового забезпечення, станом на день звільнення з військової служби 14.09.2015 року по день фактичного розрахунку.
Встановлено строк для подання військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України звіту про виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року в адміністративній справі № 340/3371/19 протягом 30 календарних днів з дати набрання законної сили даної ухвали.
11.05.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про накладення штрафу (вх. №12857/21 від 11.05.2021р.).
Ухвалою суду від 14.05.2021 року розгляд заяви вирішено здійснювати в порядку письмового провадження (т.2,а.с.13-14).
24.05.2021 року на адресу суду від військової частини надійшли письмові пояснення щодо виконання окремої ухвали від 19.08.2020 року (вх.№14189/21 від 24.05.2021р.).
Судом встановлено, що на виконання судового рішення (постанови Третього ААС від 21.05.2020р.) військовою частиною НОМЕР_4 / НОМЕР_1 / 26.06.2020 р. на картковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 60 294,04 грн. (за відрахуванням податків та зборів, а саме - ПДФО 18 % та військового збору - 1,5%), сума до виплати склала - 48 536,70 грн. /т.2,а.с.32/.
В подальшому, позивачем отримано виконавчий лист, який направлено до органу державної виконавчої служби для примусового виконання судового рішення.
23.07.2020 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №62640854).
Судом встановлено, що військовою частиною на адресу відділу примусового виконання рішень у Кіровоградській області направлено відповідну заяву з додатками щодо виконання судового рішення в добровільному порядку /т.1,а.с.149/.
Позивач, не погоджуючись з діями військової частини НОМЕР_1 в частині виконання постанови Третього АА від 21.05.2020 р. звернувся до Кіровоградського ОАС в порядку ст.383 КАС України.
В обґрунтування позивач вказує, що, здійснивши нарахування та виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідач взяв за основу розмір грошового забезпечення в розмірі 4400 грн. 70 коп., в той час, як документи, за якими можливо здійснити обрахунок грошового забезпечення у 2019 році були знищені. При цьому, колегія суддів вказує, що позивач наводить власний розрахунок, виходячи з розміру грошового забезпечення за 2 місяці до звільнення /липень, серпень 2019/, розмір середньоденного грошового забезпечення має становити - 467,44 грн., виходячи із розміру грошового забезпечення 10050,20 грн. (липень) та 10049,86 грн. (серпень) (т.1,а.с. 240, зв.бік).
Постановою Третього ААС від 15.12.2020 року, за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та військової частини на окрему ухвалу Кіровоградського ОАС від 19.08.2020 року колегією суддів встановлено, що в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 року не встановлено та не досліджено розмір грошового забезпечення позивача за останні два місяці перед звільненням, які мали б бути взяті для розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні. (т.1,а.с. 241). Водночас як зазначив відповідач у відповіді на адвокатський запит (а.с.138), здійснюючи нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.09.2015 року по 21.05.2020 року, відповідач керувався принципом справедливості та співмірності, нарахувавши 257 666,84 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а фактично виплатив лише 60 294,04 грн. В силу викладеного є вірним висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення поданої ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України заяви та винесення окремої ухвали в порядку ст. 249 КАС України, відносно зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 вчинити дії, направленні на виконання рішення суду по справі №340/3371/19, в повному обсязі.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
Зокрема, в постанові від 3 квітня 2019 року у справі №820/4261/18 Верховний Суд встановив необхідність існування в спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору мають дослідити характер правовідносин, що виникли між сторонами та звертати увагу, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення. Порушенням норм процесуального права є незастосування спеціальних правових норм, передбачених у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом, відповідачем добровільно виконано судове рішення в частині перерахування відповідних сум на рахунок ОСОБА_1 , що підтверджено реєстром перерахувань на особисті вклади №302 (т.2,а.с.36) та платіжним дорученням №1235 від 29.10.2020 р. (т.2,а.с.37).
При цьому звіт про виконання судового рішення не подано.
Згідно з ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Суд зазначає, що бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.
З наданих відповідачем документів вбачається часткове виконання судового рішення.
Таким чином, відповідач в особі керівника військової частини вжив конкретні заходи з метою виконання окремої ухвали від 19.08.2020 року /справа №340/3317/19/.
Судом враховано, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 560/523/19.
Зважаючи на те, що військовою частиною здійснено конкретні заходи, спрямовані на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду та окремої ухвали від 19.08.2020 року, суд доходить до висновку, що у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність відповідача. Судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв'язку з цим прав позивача.
Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З огляду на відсутність у спірних відносинах протиправної бездіяльності відповідача щодо виконання рішення суду у цій справі, тому суд дійшов висновку - відмовити заявнику у задоволенні заяви.
Щодо встановлення судового контролю за виконання судового рішення у справі та зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у повному обсязі, суд зазначає наступне.
Оскільки відповідачем не подано звіт про виконання судового рішення у повному обсязі, наявні підстави для встановлення судового контролю.
Щодо вимоги позивача застосувати до керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, наслідків, передбачених ст.382 КАС України, зокрема, накладення на керівника штрафу, то суд не вбачає підстав для їх застосування, оскільки норма ст.382 КАС України допускає такі наслідки виключно у випадку розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про їх застосування, зокрема, в разі встановлення обов'язку подання повторного звіту або в разі неподання такого звіту.
Керуючись ст.ст. 249, 383 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу. Зобов'язати військову частину НОМЕР_4 / НОМЕР_1 / протягом 15 днів з дати отримання цієї ухвали подати до суду звіт про виконання окремої ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 року.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцеві положення КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко