25 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4036/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним дій, скасування рішення від 12.03.2021 №033050004650 про відмову у призначенні пенсії за віком, зобов'язання здійснити призначення пенсії за віком з 14.01.2021, зарахувавши позивачу до страхового стажу період роботи з 01.07.1988 по 31.07.1989 в кооперативі "Строитель" та перебування на обліку (отримання допомоги) в Ковельському центрі зайнятості з 23.05.1996 по 22.02.1997.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.01.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст..26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на що листом ГУ ПФУ у Волинській області від 19.03.2021 повідомлено позивача про прийняття рішення від 12.03.2021 №033050004650 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.1988 по 31.07.1989 в кооперативі "Строитель", у зв'язку із тим, що не читається печатка установи та перебування на обліку (отримання допомоги) в Ковельському центрі зайнятості з 23.05.1996 по 22.02.1997, через відсутній підпис посадової особи.
Позивач вважає такі дії відповідача щодо не зарахування вищевказаних періодів роботи та перебування на обліку до страхового стажу протиправними, оскільки за правильність оформлення трудової книжки відповідає відділ кадрів підприємства, установи, організації, крім того відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, так як визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 14.05.2021 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що за документами позивача не підтверджено достатнього страхового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно наданих позивачем документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж становить 26 років 06 місяців 09 днів. Стосовно не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.07.1988 по 31.07.1989 в кооперативі "Строитель" та перебування на обліку (отримання допомоги) в Ковельському центрі зайнятості з 23.05.1996 по 22.02.1997, зазначає, що у зв'язку із тим, що не читається печатка кооперативу "Строитель" та відсутній підпис посадової особи Ковельського центру зайнятості, підстав для зарахування вищевказаних періодів роботи до страхового стажу немає.
У зв'язку із чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 28 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 19.03.2021 №0300-0304-8/13246 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про прийняття рішення від 12.03.2021 №033050004650 про відмову у призначені пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. (а.с.9, 9 зворотній бік)
Як вбачається із зазначеного листа, до страхового стажу позивача відповідач не зарахував період роботи з 01.07.1988 по 31.07.1989 в кооперативі "Строитель" та перебування на обліку (отримання допомоги) в Ковельському центрі зайнятості з 23.05.1996 по 22.02.1997, оскільки не читається печатка кооперативу "Строитель" та відсутній підпис посадової особи Ковельського центру зайнятості.
Крім того, для підтвердження періоду отримання допомоги по безробіттю позивачем надано довідку №508/17 від 23.02.2021, яку не взято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки в ній вказане прізвище " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
За правилами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Отже, право на призначення пенсії за віком протягом 2021 року мали особи, які досягнули віку 60 років та за умови наявності у таких осіб страхового стажу не менше 28 років.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з відмовою Пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.07.1988 по 31.07.1989 в кооперативі "Строитель", у зв'язку із тим, що не читається печатка установи та перебування на обліку (отримання допомоги) в Ковельському центрі зайнятості з 23.05.1996 по 22.02.1997, через відсутній підпис посадової особи Ковельського центру зайнятості.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 вбачається, зокрема, що позивач з 01.07.1988 по 31.07.1989 працював муляром в кооперативі "Строитель" (запис №4-5) та з 23.05.1996 по 22.02.1997 перебував на обліку (отримання допомоги) в Ковельському центрі зайнятості.
Отже, записами трудової книжки підтверджується факт роботи позивача в кооперативі "Строитель" в період з 01.07.1988 по 31.07.1989 та перебування на обліку (отримання допомоги) в Ковельському центрі зайнятості з 23.05.1996 по 22.02.1997.
Разом з тим, вказані періоди роботи позивача в кооперативі "Строитель" та перебування на обліку (отримання допомоги) в Ковельському центрі зайнятості не зараховані відповідачем до страхового стажу з тих підстав, що у трудовій книжці не читається печатка установи - кооперативу "Строитель" та відсутній підпис посадової особи Ковельського центру зайнятості, на що суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність підстав для зарахування вищевказаних періодів до страхового стажу позивача, оскільки в даному випадку записи, внесені до трудової книжки позивача, між собою пов'язані хронологічно, відсутні ознаки підчисток та підробок, із зазначенням номерів наказів та дат їх видачі. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи відповідачем суду не надано.
Таким чином, оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірні періоди, тому, на переконання суду, є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.
Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі №220/989/17, від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, ГУ ПФУ в Волинській області таким правом не скористалося.
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.01.2021, тобто в межах трьох місяців, особисто звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.
Матеріалами справи підтверджується та обставина, що на момент подання заяви на призначення пенсії позивач досяг віку 60 років та у нього був наявний страховий стаж не менше 28 років, відтак у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у призначенні пенсії за віком.
Приймаючи рішення у даній справі, суд зазначає, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Крім цього, згідно вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідач - ГУ ПФУ у Волинській області як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що дії щодо не зарахування періодів роботи позивача в кооперативі "Строитель" в період з 01.07.1988 по 31.07.1989 та перебування на обліку (отримання допомоги) в Ковельському центрі зайнятості з 23.05.1996 по 22.02.1997 до страхового стажу при призначенні пенсії за віком та відмови у призначенні пенсії за віком за вказаних обставин вчинені відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 12.03.2021 №033050004650 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити з 14.01.2021 пенсію за віком ОСОБА_1 , зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 01.07.1988 по 31.07.1989 в кооперативі "Строитель" та перебування на обліку (отримання допомоги) в Ковельському центрі зайнятості з 23.05.1996 по 22.02.1997.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судовий збір в розмірі 908,00 грн., сплачений згідно з квитанцією 13.04.2021 (а.с.6).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 12.03.2021 №033050004650 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити з 14.01.2021 пенсію за віком ОСОБА_1 згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 01.07.1988 по 31.07.1989 в кооперативі "Строитель" та перебування на обліку (отримання допомоги) в Ковельському центрі зайнятості з 23.05.1996 по 22.02.1997.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, адреса: 43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826.
Суддя Ю.Ю. Сорока