27 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3062/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 04 березня 2021 року №907410134865 про відмову у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці; зобов'язання провести з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (далі - ТУ ДСА України в Волинській області) від 26 лютого 2020 року №313.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що після звільнення з посади судді у відставку їй 14 грудня 2016 року рішенням Старовижівського Управління Пенсійного фонду призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди. Оскільки з 01 січня 2020 року змінились складові суддівської винагороди, то вона 01 березня 2020 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області, де на цей час перебуває на обліку, із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Волинській області від 26 лютого 2020 року №313, виданої відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020. Зазначеним рішенням Конституційного Суду України було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" зі змінами (далі - Закон №1402-VIII), зокрема, пункту 25, яким було передбачено право на отримання щомісячного довічного грошового утриманні у розмірі, визначеному цим Законом, лише суддею, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Разом з тим, відповідач заяву не задовольнив та у проведенні перерахунку відмовив з тих підстав, що положення законодавства України щодо призначення та перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці не приведені у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020.
Позивач із рішенням відповідача не погоджується та вважає, що після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII вона набула право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.
З наведених підстав просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав (а.с. 21-23). В обґрунтування цієї позиції вказав, що 01 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розміру суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці станом на 19 лютого 2020 року, на підставі довідки від 26 лютого 2020 року №313, виданої ТУ ДСА України в Волинській області відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020.
Як зазначив відповідач, 04 березня 2020 року Управлінням було прийнято рішення про відмову позивачу у проведенні перерахунку, оскільки Верховною Радою України не були виконані зобов'язання щодо приведення законодавства України у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020, покладені на неї пунктом 5 резолютивної частини рішення, та на даний час відсутній механізм та порядок проведення перерахунків щомісячного грошового утримання судді у відставці.
З наведених підстав відповідач у задоволенні позову просив відмовити повністю.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є суддею у відставці. Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Ці обставини не є спірними.
01 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Волинській області від 26 лютого 2020 року №313 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 (а.с.24). Листом від 05 березня 2021 року №0300-0306-8/11088 відповідач повідомив позивача, що Управлінням прийнято рішення про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.9).
Як слідує з рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 04 березня 2020 року №907410134865, у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 26 лютого 2020 року №313 ОСОБА_1 відмовлено, оскільки положення законодавства України щодо призначення та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді не приведені у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 та відповідно механізм і порядок проведення перерахунків відсутній (а.с.26).
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням ГУ ПФУ у Волинській області, звернулася із цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон №1402-VIII.
Пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону №1402-VI).
Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, розділом ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так у підпункті 4 пункту 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII зазначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
При цьому пункт 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, який передбачав, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами), виключений з 01 січня 2020 року на підставі підпункту 16 пункту 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до Закону України від 16 жовтня 2019 року №193-IX "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування".
Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Однак Конституційний Суд України рішенням від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
У зазначеному рішенні Конституційний Суд України відзначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України 13 липня 2017 року №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У пункті 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 обумовлено, що положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а позивач набула право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово у постановах від 06 березня 2019 у справі №638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.
Суд наголошує, що зміна з 01 січня 2020 року розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених прав у зв'язку із ухваленням Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020.
Отже, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VIII з 19 лютого 2020 року, тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року. Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України цей правовий висновок суд враховує у даній справі, яка є типовою.
Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що на сьогодні відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України, адже умовою такого перерахунку є визначені Законом №1402-VIII підстави, а саме збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, підтверджене відповідною довідкою, яку надала позивач, а необхідності окремого порядку проведення перерахунку Закон №1402-VIII не передбачає.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у розглядуваній справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 04 березня 2021 року №907410134865 року про відмову позивачу у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Волинській області від 26 лютого 2020 року №313.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 23 березня 2021 року №18, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.6, 15).
З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 908,00 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 291, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 04 березня 2021 року №907410134865 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області від 26 лютого 2020 року №313 (з урахуванням фактично виплачених сум).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк