про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
26 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/10111/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати додаткової пенсії та підвищення до пенсії, передбачених статтями 39, 51 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон №796-ХІІ), з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 17 липня 2018 року; зобов'язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 51 Закону №796-ХІІ в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року (з урахуванням раніше виплачених сум); зобов'язання провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 39 вказаного Закону в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року (з урахуванням раніше виплачених сум); зобов'язання провести з 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючим пенсіонером, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення. Позивач вказав, що у період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року було відсутнє інше правове регулювання відносин щодо виплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, крім Закону №796-ХІІ, застосування якого є пріоритетним над Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210. Тобто у вказаний період пенсійний орган повинен був здійснювати виплату підвищення до пенсії та додаткової пенсії у розмірах, визначених статтями 39, 51 Закону №796-ХІІ.
Крім того, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018, позивач вважає, що з 17 липня 2018 року має право на щомісячне отримання встановленого статтею 39 Закону №796-ХІІ підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Проте відповідач з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення виплату підвищення до пенсії не відновив.
Вважаючи вказану бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні (а.с.30-33). Вважає, що відсутні законні підстави для проведення нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру в розмірі двох мінімальних заробітних плат з 17 липня 2018 року, оскільки відповідно до статті 39 Закону №796-XII (в редакції Закону України від 04 лютого 2016 року №987-VIII “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”) з 01 січня 2016 року доплата проводиться виключно громадянам, які працюють у зоні відчуження, а в рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018, на яке посилається позивач, відсутні застереження щодо порядку застосування статті 39 Закону в редакції, що діяла до 01 січня 2015 року. На думку відповідача, відсутні підстави для задоволення позову щодо перерахунку та виплати додаткової пенсії та підвищення до пенсії, передбачених статтями 39, 51 Закону №796-ХІІ, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком та у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно, оскільки у цей період нарахування та виплата складових пенсії правомірно здійснювалася у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Крім того, відповідач зауважив, що позивач пропустив строк звернення до суду, поважних причин пропуску строку не вказав та не просив суд його поновити.
Ухвалою суду від 24 липня 2020 року провадження у справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі №510/1286/16-а.
Ухвалою суду від 25 березня 2021 року провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 25 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху та позивачу ОСОБА_1 встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення цієї ухвали; одночасно роз'яснено, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву буде залишено без розгляду на підставі частини п'ятнадцятої статті 171, пункту 7 частини першої статті 240 КАС України.
17 травня 2021 року до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду (а.с.40).
Ухвалою суду від 18 травня 2021 року продовжено розгляд справи.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити, а позов в частині позовних вимог - залишити без розгляду з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.5); перебуває на обліку в органах ПФУ як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV“Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
19 травня 2020 року до ГУ ПФУ у Волинській області надійшла заява позивача про надання інформації щодо розміру виплат сум пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 17 липня 2018 року, включаючи складові пенсії, які передбачені статтями 39, 51 Закону №796-ХІІ (а.с.6). Листом від 04 червня 2020 року №1310/П відповідач направив позивачу довідку про розмір виплаченої пенсії за період з 01 січня 2014 року по 31 серпня 2014 року, вказавши також, що в складі пенсійної виплати були встановлені доплати згідно із статтями 39, 51 Закону №796-ХІІ, які визначені у розмірах 10,50 грн та 113,88 грн відповідно (а.с.7). Також із довідки відповідача від 03 червня 2020 року №3838898187721878 видно, що за період з 17 липня 2018 року по даний час виплата підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, не проводилась (а.с.8).
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19).
Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
При вирішенні спору суд відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Суд встановив, що позивач звернувся з цим позовом 18 червня 2020 року, що підтверджується відбитком штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті, у якому позов було скеровано до суду (а.с.9).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії та підвищення до пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону №796-ХІІ за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, оскільки отримання позивачем листа-довідки відповідача від 04 червня 2020 року №1310/Т (а.с.7) у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти майже через 6 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.
Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ за період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цими позовними вимогами. Отримання позивачем листа-довідки відповідача від 04 червня 2020 року №1310/Т (а.с.8) у відповідь на звернення від 29 травня 2020 року щодо встановлення підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ так само свідчить лише про те, що позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права майже через два роки після отримання пенсії за липень 2018 року, що не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
На думку суду, наведені у заяві від 13 травня 2021 року причини, з яких позивач просить поновити йому строк звернення до суду у зазначеній частині позовних вимог за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 17 липня 2018 року (про порушення своїх прав дізнався із відповідей відповідача на його звернення, в засобах масової інформації чи іншим чином публічно питання відновлення дії правових норм Закону №796-ХІІ не висвітлювалося, позивачу не було відомо, що відповідач протиправно не виконує ці норми), не можна визнати поважними та об'єктивними причинами пропуску вказаного строку, враховуючи висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладені у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.
Так поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами; чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. До того ж, за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії та підвищення до пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону №796-ХІІ за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, а також у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ за період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом (тобто, за період з 17 липня 2018 року по 17 грудня 2019 року), належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами позивач не надав, тому застосовуючи зазначені вище правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, до обставин цієї справи, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду у зазначеній частині позовних вимог на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Керуючись частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, частиною п'ятою статті 242, статтею 248 КАС України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії та додаткової пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року залишити без розгляду.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 17 липня 2018 року по 17 грудня 2019 року залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк