м. Вінниця
27 травня 2021 р. Справа № 120/1237/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід О.С., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Вінницької міської ради (вул. Соборна, б. 59, м. Вінниця, 21100)
про: визнання протиправним та скасування рішення (в частині), зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Вінницької міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 76 від 14.01.2021 року в частині відмови в наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (п. 31 Додатку до рішення); зобов'язання відповідача надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) комунальної форми власності орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в межах м. Вінниці із урахуванням правових висновків суду, наданих ним у судовому рішенні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 27.11.2020 року звернувся до відповідача із клопотанням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 га, комунальної фори власності, не сформованої, землі запасу, бажана земельна ділянка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520680203:02:001:0026, яка розташована в межах м. Вінниці. Відповідач, за наслідками розгляду клопотання позивача, рішенням № 76 від 14.01.2021 року відмовив позивачеві у наданні дозволу, з мотивів того, що не надано погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні такої особи. Позивач з такою відмовою не погоджується, вважає її протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки мотиви, наведені в оскаржуваному рішенні, не ґрунтуються на вимогах закону. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 22.02.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві 10-денний строк для усунення недоліків.
02.03.2021 року за вх. № 11015/21 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано клопотання про звільнення від сплати судових витрат. Мотивуючи дане клопотання, позивач вказав, що його матеріальний стан не дозволяє сплатити судовий збір, оскільки перебуває у складних життєвих обставинах, викликаних одиноким проживанням, незадовільним станом здоров'я та відсутністю стабільного доходу.
Ухвалою від 10.03.2020 року клопотання про звільнення від сплати судових витрат задоволено, дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою витребувано у відповідача певні докази.
22.03.2021 року за вх. № 14849/21 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, у задоволенні якої він просить відмовити. По суті спірних правовідносин зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням відповідача № 76 від 14.01.2021 року позивачеві було відмовлено у зв'язку з ненаданням погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні такої особи (відповідно до наявних топографо-геодезичних матеріалів та відомостей з містобудівної документації вказана земельна ділянка обробляється). Не погоджується відповідач й з вимогою позивача стосовно зобов'язання його надати дозвіл на розроблення земельної документації, адже на переконання відповідача це є дискреційними повноваженнями.
До відзиву, на виконання вимог ухвали від 10.03.2021 року, відповідачем надано витребувані судом документи
Цього ж дня за вх. № № 14848/21 представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про витребування в Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області доказів, а саме: відомості щодо власника (землекористувача) земельної ділянки, яка знаходиться в м. Вінниці біля ділянки з кадастровим номером № 0520680203:02:001:0026; документи (державний акт, договір оренди, інші наявні документи), що посвідчують право власності (право користування) земельної ділянки, яка знаходиться в м. Вінниці біля ділянки з кадастровим номером № 0520680203:02:001:0026. Клопотання мотивоване тим, що згідно відомостей з аерофотозйомки різних років простежується, що дана ділянка фактично використовується (розміщені будівельні матеріали та обробляється). Тому є ймовірність, що право власності на дану земельну ділянку виникло до 01.01.2013 року, але відомості в Державному земельному кадастрі відсутні. З огляду на що подано дане клопотання про витребування доказів.
Ухвалою від 29.03.2021 року витребувано у відповідача відомості щодо власника (землекористувача) земельної ділянки, яка знаходиться в м. Вінниці біля ділянки з кадастровим номером № 0520680203:02:001:0026; документи (державний акт, договір оренди, інші наявні документи), що посвідчують право власності (право користування) земельної ділянки, яка знаходиться в м. Вінниці біля ділянки з кадастровим номером № 0520680203:02:001:0026. Клопотання мотивоване тим, що згідно відомостей з аерофотозйомки різних років простежується, що дана ділянка фактично використовується (розміщені будівельні матеріали та обробляється). Тому є ймовірність, що право власності на дану земельну ділянку виникло до 01.01.2013 року, але відомості в Державному земельному кадастрі відсутні. З огляду на що подано дане клопотання про витребування доказів.
Ухвала суду про витребування доказів отримана відповідачем 01.04.2021 року, про ще свідчить розписка, що міститься у матеріалах справи з відповідною датою та підписом, проте встановлений судом строк, відповідач не надав витребувані документи, з огляду на що суд, у відповідності до положень ч. 5 ст.77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
31.03.2021 року за вх. № 17123/21 позивачем надано до суду відповідь на відзив, у якому останній позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, з мотивів, викладених у позовній заяві.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
27.11.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Відповідач, за результатами розгляду клопотання, рішенням № 76 від 14.01.2021 року відмовив позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Причиною відмови зазначено - не надання погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні такої особи (відповідно до наявних топографо-геодезичних матеріалів та відомостей з містобудівної документації на вказану земельну ділянку).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, ЗК України.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Згідно абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Системний аналіз наведених норм доводить, що громадяни можуть набувати право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Для цього такі громадяни мають звернутись з відповідним клопотанням до уповноважених органів. До клопотання додають визначені документи. Суб'єкт владних повноважень, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до своїх повноважень, розглядає таке клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
При цьому, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік не передбачає виключень, розширеного тлумачення та є загальним для всіх. Відмова з інших, не передбачених у вказаному вище переліку, причин є незаконною.
Одночасно, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, проте відповідач відмовив у наданні дозволу у зв'язку з не наданням погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні такої особи (відповідно до наявних топографо-геодезичних матеріалів та відомостей з містобудівної документації на вказану земельну ділянку).
У цьому контексті суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, на даний момент, дійсно перебуває у користуванні іншої особи.
Крім того, судом досліджено публічну кадастрову карту, та встановлено, що земельна ділянка, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520680203:02:001:0026 та яку бажає отримати позивач, згідно наданих до клопотання графічних матеріалів є несформованою, незареєстрованою та неможливо встановити інформацію про право власності та інші речові права щодо цієї земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Разом із тим силу приписів ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У свою чергу, зміст ст. 118, 122 ЗК України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція міститься у висновках Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 840/2979/18.
За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправним рішення відповідача № 76 від 14.01.2021 року в частині відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачеві (п. 28 додатку до рішення) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується позовної вимоги про скасування рішення відповідача № 76 від 14.01.2021 року в частині відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачеві (п. 28 додатку до рішення), суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок визнання протиправним акту індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої, адже внаслідок визнання акту індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.
З огляду на те, що суд задовольнив позовну вимогу про визнання протиправним рішення відповідача № 76 від 14.01.2021 року в частині відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачеві (п. 31 додатку до рішення), відповідно позовна вимога про скасування вказаного рішення також підлягає задоволенню, як похідна.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл позивачеві на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) комунальної форми власності орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в межах м. Вінниці із урахуванням правових висновків суду, наданих ним у судовому рішенні, суд зазначає наступне.
Наслідком скасування судом у цій справі рішення відповідача № 76 від 14.01.2021 року в частині відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачеві (п. 31 додатку до рішення) є те, що клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою залишається нерозглянутим.
Кожна особа, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 2 цієї ж статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Виходячи із обставин цієї справи суд встановив, що оскаржене позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з'ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх, передбачених нормами ст. 118 ЗК України, умов для прийняття рішення про надання позивачу бажаного для нього дозволу.
Від так, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог та зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 га, комунальної власності, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520680203:02:001:0026, яка розташована в межах м. Вінниці та прийняти мотивоване рішення із оцінкою усіх істотних обставин, які мають значення при вирішенні питання про надання чи відмові у наданні бажаного для позивача дозволу.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.
Керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення (в частині), зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької міської ради № 76 від 14.01.2021 року в частині відмови в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (п. 31 додатку до рішення).
Зобов'язати Вінницьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 га, комунальної власності, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520680203:02:001:0026, яка розташована в межах м. Вінниці та прийняти мотивоване рішення із оцінкою усіх істотних обставин, які мають значення при вирішенні питання про надання чи відмові у наданні бажаного для позивача дозволу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Вінницька міська рада (вул. Соборна, б. 59, м. Вінниця, 21100)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.05.2021 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна