м. Вінниця
26 травня 2021 р. Справа № 120/3679/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач). У позовній заяві позивач просив:
- визнати протиправним дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач отримує пенсію призначену на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.92 № 2262-XII.
На підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 по справі № 120/5411/20 позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019, виходячи із 90% суми грошового забезпечення з урахуванням довідки від 17.08.2020 № 138, виданої Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області. Разом з тим під час перерахунку пенсії, з урахуванням максимального розміру пенсії, фактична сума виплати пенсії складає 17690,00 грн.
На думку позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно обмежено пенсію максимальним розміром, чим порушено його конституційне право на соціальний захист.
Обґрунтовуючи протиправність дій відповідача, позивач зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статі 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визнано такими, що не відповідають Конституції України. При цьому у вказаному рішенні Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом від 09.04.92 № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України. Тому, позивач вважає, що законні підстави для обмеження розміру його пенсії відсутні.
Ухвалою від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
13.05.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що ГУ ПФУ у Вінницькій області заперечує проти заявлених позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими, а тому просить відмовити в задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач наголошує, що при перерахунку пенсії позивача на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 по справі № 120/5411/20 застосовано обмеження передбачене ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, оскільки максимальний розмір пенсії позивача не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також у відзиві відповідач звертає увагу на те, що розмір пенсії позивача поступово збільшувався і на момент звернення до суду складає 27686,96 грн. З урахуванням обмеження максимального розміру виплати пенсії, встановленої ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, виплачується 17690,00 грн. За таких обставин відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Позивач володіє статусом учасника бойових дій, а пенсія за вислугу років йому призначена на підставі Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с.10 - 11).
Наказом начальника Управління Служби безпеки України у Вінницькій області від 19.11.2002 № 122-ос позивача виключено зі списків особового складу з 20.11.2002 (а.с.12).
Згідно протоколу про призначення пенсії за вислугу років від 27.11.2002 загальний розмір пенсії позивача склав 1568,96 грн. в розмірі 85 % грошового забезпечення (а.с.13).
Згідно протоколу перерахунку пенсії позивача станом на 01.10.2008 основний розмір пенсії позивача становить 90 % грошового забезпечення (а.с.20).
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103, п. 1 та 2 якої встановлено перерахувати з 01.01.2018 пенсії, призначені згідно із Законом від 09.04.1992 № 2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 р. відповідно до Постанови № 704.
На виконання Постанови № 103, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, у зв'язку із зміною розміру грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017.
Основний розмір пенсії позивача під час його перерахунку був зменшений з 90 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується перерахунком пенсії від 01.01.2018 (а.с.36).
Не погоджуючись зі зменшенням відсоткового значення з 90 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із позовом.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2020 по справі № 120/1091/20-а адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років з 90 % від відповідних сум грошового забезпечення до 70 % від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі Постанови КМ України № 103 від 21.02.2018.
Зобов'язано відповідача здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
На виконання рішення суду відповідачем здійснено з 01.01.2018 перерахунок пенсії виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, що підтверджується протоколом перерахунку пенсії (а.с.35).
У зв'язку із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, яким було визначено протиправними та нечинними пункти 1 та 2 Постанови КМ України №103 від 21.02.2018, позивач у серпні 2020 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії з урахуванням нової довідки про розмір його грошового забезпечення від 17.08.2020 №138, виданої Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області.
Разом із тим, відповідачем було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії позивача із урахуванням нової довідки про розмір його грошового забезпечення, посилаючись на те, що 05.03.2019 набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, яким було визначено протиправними та нечинними пункти 1 та 2 Постанови КМ України №103 від 21.02.2018. Натомість, інших нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії Урядом не приймалось.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 по справі № 120/5411/20-а адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії, виходячи із 90% суми грошового забезпечення з урахуванням оновленої довідки Управління Служби безпеки України у Вінницькій області від 17.08.2020 № 138.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2019, виходячи із 90 % суми грошового забезпечення з урахуванням довідки від 17.08.2020 №138, виданої Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області, а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
На підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 по справі № 120/5411/20 позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019, виходячи із 90% суми грошового забезпечення з урахуванням довідки від 17.08.2020 № 138, виданої Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області. Разом з тим під час перерахунку пенсії, з урахуванням максимального розміру пенсії, фактична сума пенсії до виплати склала 17690,00 грн.
На думку позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно обмежено пенсію максимальним розміром, чим порушено його конституційне право на соціальний захист. Це стало приводом для звернення до суду із позовом у цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI внесено зміни до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, а саме доповнено статтю 43 новою частиною сьомою, згідно якої максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, внесено зміни до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, а саме частину 7 ст. 43, яку викладено в наступній редакції «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність» та доповнено реченням такого змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20 грудня 2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20 грудня 2016 року норм частини 7 статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Це, у свою чергу, виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною ч. 7 ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, така норма вважається "відсутньою" у тексті Закону.
Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідач при проведенні перерахунку пенсії позивача, послався на те, що пенсія перерахована з урахуванням ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII.
Разом з тим, суд зазначає, що ч. 7 ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі від 09.04.1992 № 2262-XII була відсутньою норма ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Тобто, вказане означає, що починаючи із 2017 року ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Отже, внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії - "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року"), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17 та від 31 березня 2021 року у справі № 815/3000/17.
Відтак, підстави для обмеження пенсії позивачу не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин.
Крім цього суд звертає увагу й на те, що принцип обов'язковості рішень Конституційного Суду України, та їх властивість "негативної нормотворчості" проявляється у недопустимості запровадження правового регулювання з тими самими недоліками.
Зокрема, Конституційний Суд України в п. 7 Рішення від 08.06.2016 № 4-рп/2016 висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені". Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Наведені висновки теж спростовують твердження відповідача про те, що ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII на момент перерахунку пенсії носила імперативний характер та в установленому законодавством порядку неконституційною не визнавалася.
Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).
Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).
Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом від 09.04.1992 № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Отже, підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що обмеження розміру пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" 06.12.2016 № 1774-VIII, оскільки аналогічні за суттю та змістом обмеження, передбачені ч. 7 ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, визнанні неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016.
Виходячи із викладеного, заявлена позивачем позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами підлягає задоволенню, шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись нормою ч. 2 ст. 9 КАС України суд доходить висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог з метою забезпечення ефективного та повного захисту прав та інтересів позивачки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимогу зобов'язального характеру необхідно задовольнити в спосіб зобов'язання відповідача перерахувати та виплачувати пенсію позивачу без обмеження її максимальним розміром з 01.04.2019.
Перевіривши доводи та докази, надані сторонами, суд доходить до переконання про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром із 01.04.2019, з урахуванням виплачених сум пенсії.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Богоніс Михайло Богданович