м. Вінниця
25 травня 2021 р. Справа № 120/2488/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 13322403) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач).
За змістом позовних вимог позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу ОСОБА_1 , викладену у рішенні від 02.10.2020 року № 02570003945;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 період роботи з 28.10.1982 року по 05.06.2020 року;
- зобов'язати відповідача призначити і виплачувати пенсію за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 з 06.06.2020 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що, 23.09.2020 року він звернувся до пенсійного органу з метою призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішенням від 02.10.2020 року №025750003945 про відмову в призначенні пенсії з мотивів недостатності страхового стажу.
На переконання позивача вищезазначене рішення є протиправним, оскільки ГУ ПФУ у Вінницькій області повністю не зарахована його робота на посаді священника за період з 28.10.1982 року по дату настання права на пенсійне забезпечення - 05.06.2020 року.
Окрім того, позивач вказує, що згідно з статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За даними якої з 28.10.1982 року по теперішній час він безперервно звершував пастирське служіння в різних парафіях Вінницької Єпархії Української Православної Церкви та на сьогоднішній день продовжує служити на посаді настоятеля храму на честь Покрова Пресвятої Богородиці м. Хмільник в чині протоієрея. Зазначене підтверджується уточнюючою довідкою від 07.08.2020 року №169, виданою канцелярією керуючого Вінницькою Єпархією.
Ухвалою суду від 29.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
16.04.2021 року до суду подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обгрунтування своєї позиції зазначає, що оскільки, в наявних документах, відсутні відомості про те, що позивач підлягав державному соціальному страхуванню, які б підтверджувалися первинними документами за час його роботи в релігійних організаціях, для зарахування до страхового стажу періоду роботи в Українській православній церкві Вінницької єпархії з 28.10.1982 року по 31.12.2003 року законних підстав немає. При цьому, представник відповідача вказує, що за період з 01.01.2004 року в системі персоніфікованого обліку відсутні будь-які відомості про нарахування та сплату заявником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що також унеможливлює зарахування цього періоду до страхового стажу позивача. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж позивача склав 10 років 10 місяців 3 дні (до стажу зараховано також період навчання заявника у ВНЗ та проходження військової служби), що недостатньо для призначення пенсії за віком.
Враховуючи вище викладене, Головне управління відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 27 років.
Тому, ГУ ПФУ у Вінницькій області вважає що діяло правомірно та в межах чинного законодавства при відмові в призначенні пенсії за віком позивачу, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що, 28.08.2020 року, на підставі укладеного договору № 02002319100001 з Головним управлінням ДПС України у Вінницькій області у відповідності до вимог Додатку 5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, ОСОБА_1 здійснено одноразовий платіж у подвійному розмірі мінімального страхового внеску за період січня 2020 року - 2078,12 грн., з метою доплати за 11 днів страхового стажу, що підтверджується банківською квитанцією та витягом з Державного реєстру застрахованих осіб - Формою ОК-5 (а.с. 70, 76).
23.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії до якої долучено ряд документів, а саме: паспорт серії НОМЕР_1 , трудову книжку серії НОМЕР_2 , довідку №05-27/20 від 22.05.2020 року, військовий квиток № НОМЕР_3 від 25.08.2020 року, диплом про навчання серії НОМЕР_4 , довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року №02002319100001, що підтверджується розпискою-повідомленням від 23.09.2020 року №2346.
За результатом розгляду поданих документів ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято рішення №025750003945 від 02.10.2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Відповідно до змісту зазначеного рішення відповідач вказує, що для підтвердження сплати страхових внесків заявником надано наступні документи: уточнююча довідка №39 від 21.08.2019р., видана канцелярією Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви, згідно якої в період з 1982 року по 1984 року він дійсно звершував пастирське служіння в Різдво-Богородичному храмі села Гути і Свято-Успенському храмі села Маньківка Тульчинського району Вінницько-Брацлавської єпархії. Парафіяльні ради вищеназваних храмів за вказаний період 1982-1984 років здійснювали нарахування і відрахування в соцстрах; уточнююча довідка № 30 від 10.07.2020 року, видана Хмільницьким благочинням Вінницької єпархії Української православної церкви, згідно якої він звершував пастирське служіння з 1984 року по 1993 року на посаді настоятеля храму в честь Вознесіння Господнього с. Уланів Хмільницького району. Парафіяльна Рада вищеназваного храму за вказаний період 1984-1993 року здійснювала нарахування та відрахуванням в повному обсязі у фонд соціального страхування України.
Також відповідач зазначив, що заявником надано уточнюючу довідку № 4 від 22.02.1993 року, видану головним інспектором Пенсійного фонду в Хмільницькому районі, згідно якої заявник за період з 1982 року по 1993 року включно сплачував страхові внески до Пенсійного фонду. Проте, дана довідка містить змістові невідповідності часовому проміжку звітного періоду - зазначено, що протягом 1982-1992 роки заявник сплачував страхові внески до Пенсійного фонду. Окрім того, дана довідка не завірена належним чином - відсутній відтиск печатки. Враховуючи вище зазначене, для врахування при обчисленні стажу даної довідки до моменту додаткового уточнення достовірності її видачі у структурному підрозділі, відповідальному за облік надходжень та платежів до бюджету Пенсійного фонду, законні підстави відсутні.
Окрім того, в оскаржуваному рішенні зазначається, що згідно наданої уточнюючої архівної довідки №05-27/20 від 22.05.2020 року, виданої архівним відділом Хмільницької міської ради, заявник в період з 04.01.1985 року по 28.12.1989 року працював робітником складу Хмільницької територіальної ради по управлінню курортами профспілок.
Однак, оскільки, в наявних документах, відсутні відомості про те, що заявник підлягав державному соціальному страхуванню, які б підтверджувалися первинними документами за час роботи заявника в релігійних організаціях, для зарахування до страхового стажу періоду роботи в Українській православній церкві Вінницької єпархії з 28.10.1982 року по 31.12.2003 року, на думку ГУ ПФУ у Вінницькій області, законних підстав немає.
Також за період з 01.01.2004 року, в системі персоніфікованого обліку відсутні будь-які відомості про нарахування та сплату заявником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, проте наявні відомості про одноразову сплату страхових внесків за січень 2020 року.
Відтак, згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж заявника становить 10 років 10 місяців 3 дні.
Враховуючи вищезазначене, відповідач відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 27 років.
Позивач таке рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області вважає протиправним, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходив з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пункт 6 статті 92 Конституції України передбачає, що виключно Законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства.
Статтею 26 Закону України від 23.04.1991 року №987-XII “Про свободу совісті та релігійні організації” (далі - Закон №987-XII) встановлено, що на громадян, які працюють у релігійних організаціях та створених ними підприємствах, добродійних закладах на умовах трудового договору, поширюється дія законодавства про працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оподаткування.
Згідно статті 28 Закону №987-XII громадяни, які працюють у релігійних організаціях, створених ними підприємствах, закладах на умовах трудового договору, а також священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на умовах і в порядку, встановлених законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Релігійні організації, їх підприємства та заклади, а у випадках, передбачених законом, також і працівники цих організацій, підприємств, закладів сплачують страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України, а також збір на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, установлених законодавством.
Усім громадянам, які працюють у релігійних організаціях, їх підприємствах і закладах, державна пенсія призначається і виплачується на загальних підставах відповідно до законодавства.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, як пенсія за віком.
Відповідно до статті 26 Закону №1058- ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 24 Закону №1058-IV.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із статтею 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Отже обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Згідно з статтею 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Таким чином до 01.01.2004 року стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Положеннями статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша); заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга); органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватись лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
У свою чергу, з матеріалів справи судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду у Вінницькій області зараховано позивачу:
- період з 01.09.1975 року по 01.07.1978 року - навчання в середньому професійно-технічному училищі № 6 м. Браїлів Вінницької області;
- період з 28.07.1978 року по 23.05.1979 року - робота автослюсарем по ремонту автомобілів у Хмільницькому автотранспортному підприємстві;
- період з 19.11.1979 року по 10.12.1981 року - строкова служба в армії;
- період з 04.01.1985 року по 28.12.1989 року - робота за сумісництвом робітником складу ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” (Хмільницька територіальна рада по управлінню курортами профспілок).
Відтак, загальний обсяг стажу зарахований позивачу для призначення пенсії становить -10 років 10 місяців 3 дні.
Водночас, як уже зазначалося судом, відповідачем не зараховано період роботи ОСОБА_1 з 28.10.1982 року по 05.06.2020 року у Вінницькій єпархії Української православної церкви.
Із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 вбачається наступне:
- 28.10.1982 року призначений настоятелем Св. Різдво-Богородичного храму с. Гута, Тульчинського району, Вінницької області (відповідно до наказу № 490 від 28.10.1982 року);
- 17.07.1984 року звільнений по переводу за своїм бажанням (відповідно до указу №299 від 17.07.1984 року);
- 17.07.1984 року призначений настоятелем Свято-Михайлівської церкви с. Уланова, Хмільницький район, Вінницька область (відповідно до указу №471 від 17.07.1984 року);
- 20.07.1993 року звільнений за власним бажанням (відповідно до указу №454 від 20.07.1993 року);
- 20.07.1993 року призначений настоятелем Соборо-Богородічного храму м. Хмільника, Вінницька область (відповідно до указу №455 від 20.07.1993 року);
- 26.09.1996 року звільнений по власному бажанні (відповідно до указу №337 від 26.09.1996 року);
- 26.09.1996 року призначений настоятелем Свято-Покровського храму м. Хмільник, Вінницька область (відповідно до указу №338 від 26.09.1996 року).
Вищезазначене також підтверджено довідкою №169 від 07.08.2020 року, виданою Канцелярією керуючого Вінницькою єпархією Української православної церкви; уточнюючою довідкою №39 від 21.08.2019р., виданою канцелярією Тульчинської єпархії Української православної церкви; уточнюючою довідкою № 30 від 10.07.2020 року, виданою Хмільницьким благочинням Вінницької єпархії Української православної церкви; уточнюючою архівною довідкою №05-27/20 від 22.05.2020 року, виданою архівним відділом Хмільницької міської ради.
В той же час, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача період його роботи з 28.10.1982 року по 31.12.2003 року відповідач вказав, що оскільки, в наявних документах, відсутні відомості про те, що заявник підлягав державному соціальному страхуванню, які б підтверджувалися первинними документами за час роботи заявника в релігійних організаціях, для зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів роботи в Українській православній церкві Вінницької єпархії законні підстави відсутні.
Однак, на переконання суду, записи у трудовій книжці чітко містять відомості щодо роботи позивача в Українській православній церкві Вінницької єпархії у спірний період, а надання уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу необхідно лише у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Окремо суд наголошує, що відповідачем не ставиться під сумнів вірність записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 про прийняття/звільнення ОСОБА_1 у спірний період, а лише зазначено про відсутність інформації в довідках, наданих позивачем, на підтвердження того, що заявник підлягав державному соціальному страхуванню.
Також, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Пунктом 4.2 вказаного Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що пенсійний орган володіє значним обсягом прав та обов'язків при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення. При цьому, ГУ ПФУ у Вінницькій області не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ними вчинялись певні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду.
На переконання суду, відповідачем не здійснено усіх необхідних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна додатково підтвердити стаж позивача.
Відтак, відповідач протиправно не зарахував до загального трудового стажу позивача період його роботи з 28.10.1982 року по 31.12.2003 року.
Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для зарахування до стажу позивача періоду його роботи з 01.01.2004 року, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні будь-які відомості про нарахування та сплату заявником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суд зазначає, що невиконання страхувальником обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, однак позбавляти особу, за яку не сплачено страхові внески, соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи в релігійній установі, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а, від 01.03.2021 року №423/757/17.
Зокрема, у постанові від 01.03.2021 року №423/757/17 Верховний Суд зазначає, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування періодів роботи позивача через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Крім того з матеріалів справи випливає, що позивач сплачував податки щодо пенсійного страхування, що підтверджується наданими квитанціями.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до загального страхового стажу періоду роботи, з 31.12.2003 року по 05.06.2020 року на посаді настоятеля Свято-Покровського храму Вінницької області.
Разом із тим, суд зазначає, що така відмова оформлена рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025750003945 від 02.10.2020 року.
Тому, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, про захист яких вона просить.
Так, згідно з частиною 2 вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту третього цієї постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відтак, керуючись положеннями частини 2 статті 9 КАС України, суд вважає можливим вийти за межі заявлених позовних вимог та з метою ефективного захисту порушених прав позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України №025750003945 від 02.10.2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Визначаючись щодо дати, з якої слід призначити позивачу пенсію за віком, суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом встановлено, що пенсійного віку позивач досягнув 05.06.2020 року. Відтак, з 06.06.2020 року розпочинається відлік 3-місячного строку звернення із заявою про призначення пенсії.
Водночас, з відповідною заявою ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу 23.09.2020 року, тобто після спливу 3-місячного строку, визначеного Законом.
Разом з тим, суд враховує, що 17.03.2020 року прийнято Закон України № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ даного Закону визначено, що з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про адміністративні послуги”: адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону; суб'єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг; суб'єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб'єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.
Статтею 16 Закону України “Про адміністративні послуги” передбачено, що реєстр адміністративних послуг (далі - Реєстр) формується і ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері надання адміністративних послуг, з метою
1) ведення обліку адміністративних послуг;
2) забезпечення відкритого і безоплатного доступу до інформації про адміністративні послуги.
Реєстр містить інформацію про:
1) перелік адміністративних послуг;
2) правові підстави надання адміністративних послуг;
3) суб'єкта надання адміністративних послуг;
4) розмір плати (адміністративний збір) за адміністративну послугу (у разі надання послуги на платній основі);
5) інші відомості, визначені Кабінетом Міністрів України. Порядок ведення Реєстру, зокрема строки та порядок подання до Реєстру інформації, передбаченої частиною другою цієї статті, органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про адміністративні послуги”, надання адміністративних послуг в електронній формі та доступ суб'єктів звернення до інформації про адміністративні послуги з використанням мережі Інтернет забезпечуються засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, який є офіційним джерелом інформації про надання адміністративних послуг в Україні.
З Єдиного державного вебпорталу адміністративних послуг судом не встановлено надання органами Пенсійного Фонду України адміністративної послуги, як подання заяви про призначення пенсії та призначення пенсії. Так, органами Пенсійного Фонду України надаються наступні адміністративні послуги, як видача пенсійного посвідчення та видача свідоцтва про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (https://my.gov.ua/info/services/byservicescope/23).
Отже, виходячи із переліченого вище, подання заяви про призначення пенсії не є адміністративною послугою або іншою послугою, яка надається за заявою суб'єкта звернення органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" окремо визначено вид послуг, які надаються за рахунок коштів Пенсійного фонду, а саме соціальні послуги - допомога на поховання пенсіонера.
У свою чергу, призначення пенсійних виплат за віком, не відноситься до соціальних послуг у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, під час реалізації свого права на отримання пенсії, позивач у даному питанні мав керуватись нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Крім того, судом враховується та обставина, що в як зазначено в преамбулі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Жодних змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині строків подання заяв про призначення пенсії, чи продовження строків подання таких заяв внесено не було, не вносились і зміни щодо зупинення строків на період карантину подання заяв про призначення пенсії за віком.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що пенсія ОСОБА_1 підлягає призначенню з 23.09.2020 року, тобто з дня звернення із відповідною заявою до пенсійного органу.
Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити і виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 з 23.09.2020 року.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В той же час, положеннями частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позивачем заявлено одну основну та дві похідні вимоги зобов'язального характеру та враховуючи те, що адміністративний позов задоволено частково, то на переконання суду з відповідача підлягає стягненню 681,00 грн., сплаченого позивачем судового збору, що є сумою пропорційною до обсягу задоволених позовних вимог.
Водночас, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що згідно положень частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір”, сума надміру сплаченого судового збору, яка в даному випадку становить 908,00 грн., повертається виключно за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025750003945 від 02.10.2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком період роботи з 28.10.1982 року по 05.06.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 з 23.09.2020 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 681,00 (шістсот вісімдесят одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Рішення в повному обсязі складено: 25.05.2021 року.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна